Головна » Файли » Драматургія

ЧИ МОЖНА ГРОШИМА РІЧКУ ЗАГАТИТИ?
04.09.2009, 02:41
Сергій Брижань
Павло Гірник

ЧИ МОЖНА ГРОШИМА РІЧКУ ЗАГАТИТИ?

За казкою Гната Хоткевича
В шести картинах, одному сні і семи піснях з прологом

Пролог

На сцену виходять А к т о р и, складають виставу. Один з акторів нахиляється і знаходить гроші.

1-й. О! (Піднімає високо над головою. Партнери дивляться на нього з повагою).
2-й. Гро-о-ші...
3-й. Гроші все можуть.
1-й. Все, все, все?
2-й. Все!
1-й. І навіть річку можна грошима загатити?
3-й. А й справді – можна, чи ні?
Р а з о м. Гнат Хоткевич.
1-й. “Чи можна грошима річку загатити?”
Р а з о м. У казці діють.
2-й. Багач.
3-й. Бідак.
1-й. Песик, Дроворуб, Смерть, Мисливець, Ведмідь, Дитина...
Р а з о м. А також
1-й. Латана торбинка...
2-й. Хліба шматинка...
3-й. Сокира хороша та калитка грошей!
1-й. Десь давно, коли не знаю.
2-й. Вже і пам’яті не маю.
3-й. На дорозі, просто так –
Багача зустрів Бідак.
1-й. Багач, як годиться, у шитому золотом жупані, в дорогтх чоботяїх, у високій шапці бобровій.
2-й. А Бідний от як бідний: одежа убога, полатана, як дорога.
3-й. На голові шапка-бирка, зверху дірка, травою пошита, вітром підбита.
1-й. На ногах чоботи-сап’янці, видно п’яти й пальці.
2-й, Одним словом, куди не повернися...
3-й. То добре.
1-й. За поясом сокира, а за плечима торбина.
2-й. А в торбині тій –
3-й. Трошки хлібця, дрібка солі – та й по всім.
1-й. От і зійшлися вони ненароком.

Картина перша.

Б і д н и й вклонився, Б а г а т и й лиш кивнув злегка. Пауза. Бідний не сміє, а багатий не хоче говорити.

Б а г а т и й (крізь зуби). А куди се ти йдеш?
Б і д н и й. Та так, куди очі дивляться. Де роботу знайду. От туди і йду.
Б а г а т и й. А що ж ти вмієш робити?
Б і д н и й. Та все, що доведеться. Та й людям: чим зможу, та і допоможу.
Б а г а т и й. Ти? Людям? Помагаєш? Чим же ти їм допомагаєш, як у тебе самого немає нічогісінько?
Б і д н и й. Та то правда, нічого я не маю. Хіба руки. От і помагаю.
Б а г а т и й. Ото мені поміч. Та яка ж це поміч? Он як я поможу кому, оце буде поміч, і всяк скаже, що направду поміч.
Б і д н и й. (зітхнув). Правда ваша, правда, де вже мені.

Пауза.

Б а г а т и й. Хочеш, я тобі покажу, як людям помагати? Ото ходи за мною, а там побачиш, скільки я з одної кишені потрафлю добра зробити, та тільки іди далеченько, не наближайся, щоб не подумав хто, що ми з тобою які свати, чи знайомі.
Б і д н и й. Добре.

Пішли.

П і с н я Б а г а т о г о

Буду я робить добро.
Ро-ро-ро!
Я усім допоможу.
Жу-жу-жу!
Хто там, хто там голодує?
Всіх на світі обдарую!
Гопки скач,
Бо я Багач!

Золоті задзеленчать.
А-тя-тять!
І усім добро зроблю.
Лю-лю-лю!
Хто там, хто там голодує?
Всіх на світі нагодую!
Гопки скач,
Бо я Багач!

Картина друга

Місто. Вози гримлять, люди спішать, гамір, крик. Кожен думає лиш про себе, лиш себе одного знає, Біля паркану тулиться і скавучить Щ е н я; вдарили його каменюкою, і воно, потріпуючи підбитою лапкою, жалібно плаче. Входить Б а г а ч. Побачив Щенятко, спинився, дивиться.

Б а г а ч (про себе). Чи помогти звіряті, чи обійдеться? Ні, певне, що не тільки людям треба помагати, але й іншому створінню... (Голосно.) На, собако, їж. (Вийняв золотого червінця і кинув.) Ач, як добре допоміг, (Пішов.)

З’явився бідний, побачив Щеня.

Б і д н и й. Що, малесеньке, сумуєш? Йди до мене, нагодую. Може щось у торбі є, що знайду – усе твоє. (Вийняв з торби кавальчик хлібця.) Ти, Собачко, не ледача, тільки доленка собача. Зла на мене не тримай, мушу далі йти бувай. (Пішов.)

П і с н я Б і д н о г о

Нащо тії гроші й слава?
Я простий і не лукавий.
Та голодний день при дні.
Лишенько мені...

Що не втнуть пани і духи –
Швидко зроблять мої руки,
Та голодний день при дні.
Горенько мені...

Нема грошей, нема хати,
Тільки волею багатий,
Та на серці день при дні
Лагідно мені...

Картина третя

Ліс. Д р о в о р у б рубає дерево. Дерево падає і придавлює собою Дроворуба.

Д р о в о р у б. Допоможіть! Люди! Рятуйте, хто в Бога вірує!
З’являється Багач.
Б а г а ч (підійшов, роздивляється). Ну як-таки можна бути таким необережним? (Дістав жменю червінців.) Ех, допоможу! (Поклав їх біля чоловіка, сів на дерево.)

Чоловік кричить тихше.

А як же я добре зробив, що дав стільки грошей! Який же я добрий! (Встав. Збирається йти.)
Б і д н и й (вбігає). Хто тут кричав? (Побачив дерево, кинувся піднімати, не може. Багачеві навздогін.) Будь-ласка, допоможіть!
Б а г а ч (окликається). Та вже ж я поміг. Чого ж іще?

Бідний знайшов дрючок, підважив дерево, визволив чоловіка.

Д р о в о р у б (випроставшись). Ну, спасибі тобі, чоловіче. Від смерті порятував.
Б і д н и й. Для такої, як ми, голоти не буває важкої роботи.
Д р о в о р у б. Тож давай я тебе обніму і поцілую, як брата.

Цілуються.

Б і д н и й. То ж бувай. (Пішов.)

П і с н я Б і д н о г о

Допомагай, коли біда,
Коли ніхто не допоможе,
Коли матуся зарида,
Допоможи нам, Боже.

Підваж, підсунь, перегорни,
Розрадь і не вагайся!
І для людей добро чини,
На гріш не сподівайся.
Хай небезпека, хай пітьмя,
Веди мене, дорого!
Подяки більшої нема
Від слова золтого.

Картина четверта

Ліс. З’являється Багатий. Він ледве тягне ноги.

Б а г а т и й. Щось я стомився. Чи може їсти захотілося. (Пауза.) таки їсти хочу. Так, де тут ресторація? (Озирається.) Але ж нема! Нема ніде нічого купити!.. А як їсти хочеться!.. І жменю б уже червінців дав за шмат хліба. Та де ж його візьмеш? У кишені самі золоті, може їх спробувати покуштувати? (Гризе, давиться, випльовує.) Ні, їх не вгризеш, не проковтнеш!.. (Майже плаче.) Та що ж це таке? Гей, хто-небудь, дайте їсти!.. Ох, не можу! Зроду не хотілося їсти, як тепер. (Побачив якісь ягідки, позбирав, поклював. Тільки присів, як почувся плач Д и т и н и.) Неначе дитина плаче. (Встав, озирнувся.) Та ні, здалося.. (Сів. Знову плач. Підвівся. Озирається.) Неначе нема нікого близько, а дитина квилить. (Побачив дитину під деревом.) Так і є. (Підійшов.) Чого галакаєш? (Дитина плаче.) Що бе-бе? Кажи, чого треба? (Дитина голосніше.) Та що тивсе бекаєш? Може грошей треба, га? (Дитина плаче.) То на, бери. (Поклав гроші на пелюшки, дитина взяла червінця, зараз його до рота, та все ніяк не попаде, тай замовкла.) От бачиш, що то золото!

Пішов. А дитина впустила червінця та й знов плаче. З’явився Бідний.

Б і д н и й. (присів біля дитини). А-а-а, ти моє малесеньке. Мабуть мати твоя мусила десь піти, а ти зголодніло. А-а-а, ти моє біднесеньке, зараз, зараз ми тобі хлібця накришимо і на потім залишимо, а там і мати нагодиться. Доки ж їй баритися. (Накришив хлібця, нагодував, знайшов великий лист лопуховий, дав дитяті в руки – воно й грається. А Бідний пішов собі далі, а може й не пішов, а заспівав дитині пісеньку.)

Пісня Бідного

Серце бідне, не боли!
Знову тільки холод,
Знову тільки голод
Застеля столи.

Серце бідне, не мовчи!
Коли наша ненька,
Земелька рідненька
Стогне уночі.

Серце бідне, зачекай
Щирими словами,
Добрими ділами
Зацвіте наш край.

Картина п’ята

Ліс. З’являється Багатий. Він спить на ходу.

Б а г а т и й (натрапляючи на дерева). Буду я робить добро. Ро-ро-ро. (Вдаряється об стовбур, прокидається. Іде далі.) Я усім допоможу. (Натикається на дерево.) Жу-жу-жу. (Сповзає під дерево, засинає.) Що це мене муляє? (Хропе.)

Сон. Приходить до Багатого смерть із косою. Стає в головах.

С м е р т ь. Збирайся, голубчику, час до пекла.
Б а г а т й. Ой, за віщо? Я ще на світі не нажився. Чого мені до пекла?
С м е р т ь (позіхаючи). А я знаю? Приказ такий.
Б а г а т и й. Господи милосердний! Оборони і заступи! (До Смерті.) Це помилка. Я усім допомагаю і тобі допоможу!
С м е р т ь (зацікавлено). Мені?
Б а г а т и й. Тобі ж, тобі. (Вивертає кишені.) На, бери, нічого не пошкодую.
С м е р т ь. (бере до рук гроші). А що мені з тими грішми робити? Хіба косу куплю, бо моя пощербилася. Отоді вже коситиму, що ну! Бувай, поки що! (Зникає.)
Б а г а т и й (полегшено). Ледве здихався. (Повертається.) Жінко, чуєш, жінко. (Штурхає поруч себе.) Мовчить. Ой, лишенько, невже померла? Люди! Люди! Нема нікого! (Бігає.) Діти! (Вивертає кишені з нрошима, регоче.) Діти! (Розсипає червінці, куди бачить.) Всім поможу. Ха-ха-ха!..

Раптом в його сміх вривається страшний крик. Дука аж присів, а неасправді – прокинувся.

(Спросоння). Що таке? Хто? Що? Чого мені спати не дають?.. Ой! Де це я?.. Трава, навколо дерева...

Знову крик. Просто на нього біжить М и с л и в е ц ь, за ним –
ведмідь.

(З переляку кидає жмені золотих ведмедеві назустріч.) На, на!.. Я тобі ще більше дам, тільки не зачіпай. (Тікає.)

Ведмідь ось-ось кинеться на Мисливця, коли де не взявся Бідак. Як рубнув того ведмедя по голові, той і впав.

М и с л и в е ц ь. Голубчику мій, батечку... Ти ж мене від наглої смерті збавив! Хочеш, я з цього ведмедя шкуру здеру і тобі подарую?
Б і д н и й. А що я з нею робитиму? Хіба на плечах носитиму? Ні, не хочу.
М и с л и в е ц ь. Візьми хоч грошей трохи, може тобі треба.
Б і д н и й. Бог з тобою, брате. Та де ж се видано, щоб за таке гроші брати!.. А якби мені таке припало, то за тобою хіба б пропало?

Поцілувалися вони, як брати і пішов собі Бідний далі.

П і с н я Б і д н о г о

Нехай гірке моє буття
І одяг мій подертий,
Той розумітиме життя,
Хто сам уникнув смерті.

Хто чоловіка залишив
Лише на волю Бога,
Той замість чистої душі
Тримає золотого.

Картина шоста

Берег річки. З лісу вибігає Багатий. Весь подряпаний, шапку і одяг загубив, навіть один чобіт зноги десь упав. Озирається, чортихається.

Б а г а т и й. Що за ліс клятий! (Оглядає себе.) Моя шапка! Мій чобіт дорогий! Хто поверне збитки мої? (Завмер.) Йой! Червінці!!! Де ж ви мої червінці? (Поліз до кишені, заспокоївся.) Хе-хе! Ціла кишеня! На місці мої золоті. (Допався до води, довго п’є, зупинився, оглядає річку. Сам до себе.) Що за річка? Береги є, вода є, а кладки нема. І як мені на той бік дістатися? (Іде вбрід, провалюється, виборсується на сухе.) Глибоко, чорт її бери!.. Слухай, річко! Я тобі добре заплачу, тільки пусти на той берег! Чуєш? (Витягає з кишені гроші і починає кидати у річку.) На, маєш! Ось тобі ще! Бери! Все гроші могжуть! (Іде у воду, співає.)
Все на світі загачу –
Хай вам пусто!
Навіть річці заплачу –
Хай пропустить.

Повна торбочка моя –
Я хороший.
Все на світі зможу я –
Тільки б гроші!

Зникає під водою.

Г о л о с С м е р т і. Хе-хе-хе! Ну що, загатив грошима річку?
Тепер ти мій...

Забулькала вода і стихла. З’являється Бідний.

Б і д н и й. А чи добра ця вода?
Аби мокра – не біда.
(П’є.)
Якось треба перейти
Річку і болото.
А-ну, рученьки мої,
До роботи!
(Береться за сокиру, рубає дерево, яке падає через річку.) От і кладка! І сам перейду через воду, і людям добрим не шкода. Була б голова на плечах, добре слово на дорогу, руки дужі, а решта й байдуже. (Переходить на той бік і зникає за обрієм.)

Ф і н а л ь н а п і с н я

Станеться так – за ніщо пропадай,
Гроші тобі не поможуть,
Розуму, розуму, розуму дай
Розуму дай мені, Боже.

Станеться так – і ні кухля води,
Хоч би і в золото вбрався.
Що ж ти з собою візьмеш туди,
Звідки ніхто не вертався?

Тим поділися, що маєш в душі,
Словом і ділом побожним.
Кожному, брате мій, допоможи.
Хай тобі Бог допоможе.

З а в і с а

Категорія: Драматургія | Додав: corg | Теги: казка, драматургія, Гнат Хоткевич, Павло Гірник, Чи можна грошима річку загатити, Сергій Брижань
Переглядів: 2333 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 4.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]