Театралізовані видовища існували на грецьких землях з прадавніх часів. Відомо, що вже за 2500 років до н. є. на острові Кріті і в Мікенах (на Пелопоннесі) відбувались примітивні вистави, пов'язані з робочими, культово-обрядовими, мисливськими та землеробськими іграми. Серед руїн величезного палацу колишнього міста Кносса, в містах Маллія, Фест та інших до наших днів збереглись спеціальні театральні площадки, зроблені з великих кам'яних плит, і східчасті місця для глядачів. На них виступали, очевидно, не тільки танцюристи, але й актори. За припущенням вчених, вже крітяни і мікенці (ахейці) знали примітивні форми театрального мистецтва, яке загинуло разом з усією кріто-мікенською цивілізацією.

Пізніша трагедія не могла виникнути на чистому місці без створеної в попередні часи твердої основи. Такою основою були народні обрядові, мімічні ігри, ряджені - невід'ємна частина багатьох свят. Певну роль у виникненні трагедії відіграли надзвичайно важливі для еллінів народні свята на честь богині родючості, покровительки землеробів Деметри в місті Елевсіні (у двадцяти кілометрах на північний захід від Афін), Па появу трагедії вплинули також надзвичайно розповсюджений у Греції культ героїв, поховальні пісні (треноси), що також включали в себе певний драматичний елемент.

Але, безперечно, найголовнішим джерелом для трагедії були народні свята на честь бога Діоніса, покровителя виноградарства і виноробства, бога, що помирає і воскресає, одного з найпопулярніших богів Еллади. Цей культ прийшов із Фракії і з блискавичною • швидкістю поширився в VII ст. до н. є. по всій території країни, відтиснувши на другий план найвпливовіший на той час культ богині Деметри. Прийшовши в Грецію, культ Діоніса, що до того був дуже суворим і жорстоким (він навіть вимагав людських жертв), набув більш спокійного вигляду і став релігією селянства. В другій половині VI ст. до н. є. були встановлені свята на його честь: "Великі Діонісії (у березні), Ленеї (у січні) та Малі, або Сільські, Діонісії (в грудні; можливо, два останніх свята були встановлені в раніші часи). [5]

Обов'язковим елементом культу Діоніса було виконання хором гімнів на його честь - т. зв. дифірамбів,- що скоро набуло форми змагань. Дифірамбічний хор розташовувався півколом, складався з 50 хоревтів, підібраних за статевим і віковим принципом (хор юнаків, хор літніх жінок тощо), на чолі хору стояв заспівувач (ексархос). Поряд з дифірамбічним хором ще з VII ст. до н. є. існували старовинні сатирівські хори, учасники яких одягали на себе козлину шкуру й зображували козлоногих супутників Діоніса - сатирів. Танцями й рухами вони відтворювали міф про Діоніса...

ЗАВАНТАЖИТИ>>>
ЧИТАТИ ЦІЛКОМ>>>