Драматургія М. Куліша незвичайна, складна, загадкова до цієї пори і “по зубам” справжньому майстру, таланту висоти Леся Курбаса. Спроба С. Думінської була підняти веселу комедію до біблійних вершин алегорії та підтексту. Спроба була, але витримати вагу не вдалося, за виключенням сценографії В. Балаша, який єдиний, хто пізнав глибочінь драматургічного задуму М. Куліша та візуально матеріалізував його на сцені.

Наступна вистава “Ковбойські історії” С. Макєєва теж мала проблеми. З одного боку вистава розрахована на дітей (комічність ковбоїв на рівні клоунади, буфонадність та гротескова пластика акторів та ін.), з другого боку вистава для дорослих (елементи кабаре, оголеність натур, недвозначність натяків у жестах, рухах та ін.), невідповідність жанру, як вестерн, режисерські та акторські акценти були невиразні, що для комедії не припустимо, тому що грати і ставити комедію на сцені складно, бо є спокуса скотитися до зубоскальства та вульгарності. Еклектика режисури, відсутність глибини авторського та режисерського задумів і як результат - вистава не мала сценічної історії і була забута.

Хоча перші вистави режисера С. Думінської були не вдалими, але театр не відмовляється від молодого режисера, а навпаки надає можливість розкрити свої здібності. Вона стає виконуючим обов’язки головного режисера і для молодого покоління, які прибули з театрального училища, бере п’єсу “Лісова пісня” Л. Українки, “Ромео і Джульєта” В. Шекспіра, “Тарас Бульба” М. Гоголя.

Хоча у виставах С. Думінської зайнятий майже весь творчий склад театру, хочеться сказати, що актори які грають, як головні так і другорядні ролі, виконують скоріше функціональну роль, а саме не ростуть творчо. Граючи різнопланові ролі у різножанрових виставах, актори тиражують свій акторський матеріал, не розкриваючись як слід у своїх образах.

Отже, входячи в XXI століття, долаючи економічну кризу, й надалі розвивалося театральне життя в місті Херсоні. Репертуар театру значно поповнився новими творами, оригінальними і переробленими.
В 1990 році було присвоєно ім'я видатного українського драматурга, нашого земляка Миколи Куліша.

Повернення драматургії репресованих та іммігрувавших авторів не змогли поповнити відсутність сучасної драматургії, а сучасні українські автори дезорієнтувались у темах своїх творів і на деякий час сучасна українська драматургія просто завмерла. Криза драматургії призвела до того, що сучасні українські театри звернулись до класичної української драматургії, а також до кращих прикладів зарубіжної та класичної драматургії.

Так, великий успіх у глядачів завоювали п'єси «Кайдашева сім'я» Нечуя-Левицького, «Лісова пісня» М. Лєскова, «Любов та голуби», «Весілля Фігаро», «Як козаки жартували». Лауреатами Всеукраїнського театрального фестивалю «Леся Українка і театр на межі тисячоліть», присвячений 130-річчю від дня народження видатної української поетеси і драматурга Лесі Українки, який проходив у Кривому Розі, стали – заслужений артист України С. Добровольська, С. Онопченко, В. Балаш. Це актори широкого творчого діапазону, які наслідували у своїй творчості найвищі досягнення української театральної культури, органічно поєднуючи яскраву театральність з винятковою природністю.

Звання народного артиста України було присвоєно А. Толоку, В. Чорношкуру, Манойло, заслуженого працівника культури України – директору театру Олександру Книзі, заслуженого артиста України Г. Кулику, Д. Короленку, якого, на жаль, вже немає, О. Панасюку, С. Добровольській, О. Галл-Савальській, О. Хохлаткіной, звання народного художника отримав В. Балаш.

Такі вистави, як «Лісова пісня» за п'єсою Л. Українки, постановник С. Думінська, «Як козаки жартували» - співуча вистава з вихилясами та жартами, постановник заслужена артистка України Л. Калюжна, були запрошені на «Лесині Джерела – 2001» - міжнародне свято літератури і мистецтв, яке щорічно відбувається у місті Новгород-Волинському на Житомирщині. Вистава «Як козаки жартували» брала участь у фестивалі «Слов'янський базар» у місті Вітебську, у фестивалі «Вишневі усмішки»у місті Києві.

Роз'їжджаючи по всій Україні з фестивальними виставами, ми можемо сказати, що Херсонський театр не тільки прославляє своє місто, але й намагається довести, що і в провінції є справжнє мистецтво.

Великою театральною подією стало те, що у 1999 році Херсонський обласний театр ім. М. Куліша започатковує проведення Всеукраїнського фестивалю музичних прем'єр «Мельпомена Таврії», що отримав статус міжнародного. Тепер кожного року до міста Херсона приїжджають різні театри України.

<<НАЗАД

Джерело:
http://www.artkavun.kherson.ua/istorii....one.htm