ДІЙОВІ ОСОБИ: СКРИПАЛЬ
УДАРНИК
ТРУБАЧ
КОНТРАБАСИСТ
ЛІСНИК
ГЕОЛОГ
ПРОФЕСОР
ПЕС
КІШКА
Скрипаль, ударник, трубач, контрабасист - живі актори, котрі, за потребою працюють у масках - (лісник, геолог, професор) або з ляльками - (пес, кішка)
ДІЯ ПЕРША
Сцена являє собою ніби частину оркестрової ями. Безладно розставлені пюпітри, замість стільців - кольорові кубики, з яких будуть складатися декорації. На одному з кубиків лежить труба. Справа на передньому плані - ударна установка, що складається із барабана й тарілок. У глибині височіє контрабас. Зліва, на одному із кубів - скрипковий футляр. Звучить фонограма настройки інструментів.
Т р у б а ч. Здрастуйте, малята! Я музикант. Я граю на трубі. Ви знаєте такий інструмент? Зараз сюди прийдуть іще троє моїх товаришів. Ми завжди граємо учотирьох. А коли чотири музиканти грають разом, то це називається квартетом. Найголовніший у нас – скрипаль, він керує нашим квартетом. Зараз ми розучуємо нову музичну п’єсу. Вона має назву «Весела мандрівка». Ми хочемо грати її на концерті. І все, знаєте, так гарно виходило... А вчора усі розсварилися. Скрипаль сказав, щоб я в одному місті грав тихіше, а я сказав, що не згоден, тому що мій інструмент у цьому місці звучить чарівно. Ось послухайте: (Грає.) Правда, гарно? Скажу вам по секрету, це найкращий інструмент...
З’являється Ударник.
У д а р н и к. Нічого подібного! Найкращий інструмент у мене.
Т р у б а ч. Чому ц е у тебе?
У д а р н и к. Тому що у тебе один інструмент (сідає за ударну установку), а у мене їх он скільки! (Тарахкає по барабану б’є по тарілках).
Т р у б а ч. Теж мені! «Бум-цик, бум-цик, бум-цик-цик». А ти спробуй заграти хоч одну мелодію на своєму «примусі».
З’являється Контрабасист.
К о н т р а б а с и с т. Здрастуйте, малята! Ви, ясна річ, розумієте, що дебати ці неістотні. Тут усім давно відомо, що найкращий інструмент – це мій.
Т р у б а ч, У д а р н и к (Разом). Це чому ж?
К о н т р а б а с и с т. Тому що він – найбільший!
У д а р н и к. Ні, мій! (Барабанить.)
Т р у б а ч. Ні, мій! (Трубить.)
К о н т р а б а с и с т. Мій (Щипає струни.)
З’являється Скрипаль. Лине ніжна мелодія. Усі вмовкають, слухають музику. Скрипаль обриває гру.
С к р и п а л ь. Ви знову сперечаєтесь?
Т р у б а ч. Так, вони кажуть...
С к р и п а л ь. А я, здається, знаю, як розв’язати вашу суперечку?
У д а р н и к і К о н т р о б а с и с т. Як?
С к р и п а л ь. Наша п’єса називається «Весела мандрівка»?
Т р у б а ч. Так.
С к р и п а л ь. От ми й відправимося у мандрівку разом із малятами. У дорозі вони та самі вирішать, чий інструмент найкращий.
К о н т р а б а с и с т. Я не розумію. У яку мандрівку? Уявну?
С к р и п а л ь. У найсправжнісіньку театральну мандрівку.
К о н т р а б а с и с т. Але ж це неможливо!
С к р и п а л ь. Ви забуваєте, що ми в театрі, а в театрі можливо все!
Т р у б а ч. Але для того, щоб відправитись у мандрівку, нам потрібна хоча б дорога.
С к р и п а л ь. А ми зараз її збудуємо. Отже, увага! Номер перший – «Дорога».
Лунає весела динамічна музика. Зігравши вступ, музиканти вдаються до будівництва дороги із деталей декорації.
С к р и п а л ь. Номер другий – «Літній день».
В мелодії вчувається шелест листя, дзюрчання струмка, щебетання птахів.
Т р у б а ч (Виносить птахів та розсаджує їх на дереві). Чуєте? Пташки співають.
Музиканти змахують голубою тканиною, і вона плавно лягає коло дороги.
К о н т р а б а с и с т. Річка плюскотить (хлюпочеться) по камінчиках... (Трубач із контрабасистом розкидають у "воду" іграшкових риб.) Пташня співає...
Т р у б а ч. Риба у річці виграє...
У д а р н и к (Підвішує над дорогою одну зі своїх тарілок, сяючу міддю у світлі ліхтарів). Сонечко світить!
С к р и п а ч. Добре! (Припиняє гру.) Послухайте, малята, а що беруть із собою, коли готуються подорожувати?
Глядачі відповідають. У залежності від відповіді, музиканти приносять на сцену той чи інший предмет. Якщо потрібні предмети не названі, можна підвести до них із допомогою навідних питань. Наприклад: «А де ми сховаємось, коли в дорозі піде дощ?» Кінець-кінцем на сцені мають опинитися наплічник, казанок, компас, намет і дві вудки.
У д а р н и к. Ну, все, здається, ми сповна готові до мандрівки.
С к р и п а л ь. Не зовсім. Ми забули взяти пісню. Приготувались. Номер третій – «Весела співанка». Гучно тупаючи ногами, на місці, кроком руш!
Музиканти грають і співають.
Якщо у мандрівку зібрався гайнуть –
Пісню в дорогу візьми, не забудь.
Дуже цікаво іти по стежках,
Іти по дорогах, іти по шляхах.
Хай луна мандрівна наша пісня,
Помагає іти.
Хочемо пригоди
В нашому поході
З піснею веселою знайти!
Допоки йде пісня Контрабасист виносить ляльку-Пса і всаджує його на дорозі. Пес люто гавкає.
С к р и п а л ь (обриваючи гру). Це іще що таке?
К о н т р а б а с и с т (похмуро). Це номер четвертий – «Дуже лютий пес».
Т р у б а ч. А як же нам пройти?
П е с. А ніяк! Бо всіх покусаю!
С к р и п а л ь. Так, історія... Що ж робити? Що ж, зараз розберемось. (Псові.) За що ж ти хочеш нас покусати?
П е с. А ні за що! Лютий я дуже! От і все!
У д а р н и к. Так ми ж нічого поганого тобі не зробили.
П е с. А я вам зроблю! Нічого тут ходити! (Гавкає.)
С к р и п а л ь. Собачко!.. Песику! Дозволь нам пройти. Ми мандруємо...
П е с. Ну і все, досить! Скінчилося ваше мандрування. Йдіть назад. (Гавкає.)
С к р и п а л ь. Он який неподатливий. Що ж нам із ним робити, малята?
Глядачі відповідають, доки не знайдуть вірної відповіді. Якщо відповідь не знаходиться, її можна підказати.
У д а р н и к. Я, я знаю! Його треба гарненько налякати! (Лякає, лякається сам і втікає.)
С к р и п а л ь. А я думаю, його треба приласкати. Він зрозуміє, що ми йому не вороги, й відразу подобріє.
П е с. Ага. Спробуйте, приласкайте, я так подобрію, що не зрадієте! (Ричить.)
Т р у б а ч. І все ж таки це єдиний вихід! Є у нас в залі сміливі хлоп’ята? Мандрівники мають бути відважними. Хто не злякається пса?
Хтось із глядачів зголошується полащити пса.
Ось він, найвідважніший мандрівник! Молодчага! Зараз ти підійдеш до цього бузувірського Пса й самовіддано його погладиш.
П е с. Ой, не підходьте! Ой, що зараз буде! Навпіл перегризу.
С к р и п а л ь (дитині). А ти не боїшся? Пес буде намагатися тебе вкусити!
П е с. Ще й як намагатимусь! (Гавкає.)
С к р и п а л ь Гляди ж, усе залежить від твоєї сміливості, вперед!
Пес несамовито гавкає. Коли все ж дитині вдається погладити його, характер пса міняється, він починає скавуліти й лащитися.
Т р у б а ч. Дивіться – от що сміливість робить!
С к р и п а л ь. Не сміливість, а ласка! (Дитині.) Проте, ти молодець, дуже відважний хлопчик (смілива дівчинка). Сідай на своє місце. Діти, а може нам взяти цього Пса із собою?
Глядачі відповідають.
С к р и п а л ь (Псові). Підеш з нами?
П е с. Я б із радістю, тільки я кавуни охороняю, мені йти зась.
Т р у б а ч. Які кавуни?
П е с. На баштані. Був у мене господар, дуже нечемний. Я від нього й дременув. А тепер у фермера сторожем працюю, кавуни охороняю. От якби ви до завтра зачекали. Завтра кавуни зберуть і я вільний.
С к р и п а л ь. От чекати нам ніяк не можна.
Т р у б а ч. Як кажуть, семеро одного не ждуть.
П е с. Шкода, дуже вже ви мені сподобалися.
С к р и п а л ь. Стривай, я, здається знаю як тобі допомогти. (Глядачам.) Малята, давайте допоможемо зібрати кавуни. Допоможемо?
Глядачі відповідають.
П е с. От спасибі!
С к р и п а л ь (музикантам). Несіть кошики!
Виносять два величезних кошики.
Збирати кавуни ми будемо так: я буду кидати ось ці кавуни вам у зал, а ви будете передавати їх із рук у руки так, щоб вони якнайшвидше опинилися у кошику, котрий тримає Трубач. Приготувалися! Номер п’ятий – «Збір урожаю».
Під музику діти збирають м’ячі й складають їх у кошики.
С к р и п а л ь. Дякую, малята, гарненько попрацювали. Усі кавуни зібрали.
Т р у б а ч. Молодці, малята!
Кошики із м’ячами виносять.
М у з и к а н т и (співають).
Друзів зустріти можна завжди,
Піди у мандрівку і друга знайди.
З другом і пісню на двох заспівай,
А з піснею вмить кавуни позбирай.
Хай луна мандрівна наша пісня,
Помагає іти.
Хочемо пригоди
В нашому поході
З піснею веселою знайти!
Поки всі співають, Ударник виносить на дорогу Кішку.
К і ш к а. Тихше ви! Чого розкричались?
Т р у б а ч. Це ви до нас?
К і ш к а. До вас, до вас, а до кого ж іще. Ходять тут, гармидер влаштовують. Що не бачите, що я важливою справою зайнята?
С к р и п а л ь. Нічого не розумію. (До Кішки.) Це якою ж справою ви, перепрошую, зайняті?
К і ш к а. От народ! Ну чого причепилися! Йдеш собі, то йди!
П е с (ні до кого не звертаючись). Ой, до чого ж я грубощів не люблю!
К і ш к а. А ти сиди й мовчи, не твоє це собаче діло.
П е с. Ну от, здається, знову стаю лютим. Зараз я її пошматую!
С к р и п а л ь. (гладить Пса). Стривай, заспокойся. Не треба її шматувати. Давай спершу розберемось. (Кішці.) Пробачте, коли ми вам завадили, але ми не знали, що ви займаєтесь важливою справою.
Т р у б а ч. Ми бачимо: ви сидите і все.
К і ш к а. Сиджу і все. Тому що так треба. А ти, ніж варнякати, узяв би краще камінця, та підбив би он ту пташину. Я на неї тут чатую.
С к р и п а л ь. Та хіба ж можна камінцями у пташок кидатись?
К і ш к а. Мені не можна, тому що не докину, а йому можна, у нього руки он які довжелезні.
П е с. Все, зараз я її розірву!
С к р и п а ч. Тихо, тихо, не гарячкуй. Давай ми краще у дітей запитаємо. Малята, можна камінці у пташок кидати чи ні?
Глядачі відповідають.
К і ш к а. Розумники які знайшлися! А як мені їсти хочеться? І потім, птахи вони теж хижаки, вони ж комах їдять. А я санітар лісу. Очищую його, так би мовити, від пташиного шкідництва.
Т р у б а ч. Стривай, ти щось плутаєш. Ці птахи позбавляють ліс від шкідливих комах.
К і ш к а. Я й кажу: все по справедливості, вони – від комах, а я – від них.
П е с. А я від кішок. Ну, все, санітар, готуй ноші!
Із гавкотом кидається на Кішку. Кішка тікає від нього. Врешті Пес заганяє її на дерево.
К і ш к а. Заберіть цього грубіяна! Чого він на мене накинувся? Що я йому зробила?
П е с. А птахи що тобі зробили?
С к р и п а л ь. Стійте, стійте, не треба сваритися!
Пес гавкає, Кицька сичить і пирхає.
Малята, треба помирити Кішку з собакою!
Т р у б а ч. Як же ми це зробимо?
С к р и п а л ь. Зараз ти потримаєш собаку, а ми із дітьми спробуємо зняти Кішку із дерева.
Трубач відштовхує захриплого Пса.
Хто знає, як підкликають кішок?
Глядачі відповідають.
Давайте покличемо Кішку, і вона спуститься.
Глядачі кличуть.
К і ш к а. І не подумаю спускатись. Мені від вашого «киць-киць» ні холодно, ні жарко.
С к р и п а л ь. Згадав! Ми з вами у мандрівку збиралися? Наплічника брали? Давайте, поглянемо що у нас в наплічнику? (Дістає із наплічника банку згущеного молока.)
Т р у б а ч. Молоко!
С к р и п а л ь. Молоко. Солодке. Смачне!
Кішка зацікавлено слідкує за його рухами. Скрипаль відкриває банку, наливає молока до казанка, ставить на дорогу.
Киць-киць-киць... Хочеш молока?
К і ш к а. Знаю я вас. Спершу «Киць-киць-киць», я с дерева злізу, а ви отого горланя (Вказує на Пса.) спустите. Не на таку натрапили!
Т р у б а ч. А ти пообіцяй, що на птахів полювати перестанеш, тоді він тебе й не зачепить.
К і ш к а. А ви мене щодня молоком поїти будете?
С к р и п а л ь. Будемо, малята?
Глядачі відповідають.
К і ш к а. Ну якщо будете, нащо мені тоді пташок ловити? Я тоді й так проживу, обіцяю.
С к р и п а ч. Ну а тепер спитаємо у Пса, буде він тебе ображати?
П е с. Якщо буде гарно поводитись... гаразд, обіцяю. (Кішці.) Злазь, мир.
Кішка спускається й хлепче молоко. Трубач гладить Кішку.
Т р у б а ч. А що, коли нам і її взяти із собою?
С к р и п а л ь. Візьмемо, малята?
Глядачі відповідають.
Тоді підемо далі! Йдемо й співаємо «Веселу пісню». Малята, приспіву не забули?
Без гніву й образ так чудово на світі!
У гніві дорослі, сваряться діти!
Ну для чого, навіщо, чому?
Ми оголосимо сваркам війну!
Хай луна мандрівна наша пісня,
Помагає іти.
Хочемо пригоди
В нашому поході
З піснею веселою знайти!
Музиканти грають, глядачі підхоплюють приспів.
К і ш к а. Стійте, стійте! Так усі лапи стоптати можна. Ходимо-ходимо, пора б і перекусити чогось! (Дивиться на пташок.)
П е с. Ну, ненажера!
Т р у б а ч. А що, давайте зупинимось коло річки й наловимо риби.
К і ш к а. О, дає! Та як же її наловиш, коли вона у воді плаває? Застуду там упіймаєш – більше нічого.
С к р и п а л ь. Та ми ж узяли із собою вудки. Є серед дітей рибалки?
Глядачі відповідають.
Т р у б а ч. Вудки у нас дві, то ж рибалок треба двоє.
С к р и п а л ь. Поглянемо які ви рибалки. Тримайте по вудці й сідайте ось тут. (Всаджує дітей на куби коло річки.) Дивіться, у нашій річці плаває риба. Нумо, хто із вас більше наловить? Розмотуйте вудки, а ми, щоб вам було веселіше ловити, зіграємо щось.
Музиканти беруться за інструменти, «рибалки» розмотують вудки.
Номер наступний – «Рибалка»!
Йде гра «Рибалка». Гра полягає у тому, що гравці повинні підчепити гачком рибку за спеціальне кільце. Хто впіймає більше рибок, той і переможець.
С к р и п а л ь. Молодці наші рибалки! Багато риби наловили. Сідайте на свої місця. Ну, що будемо із рибою робити?
К і ш к а. Що робити, що робити, юшку варити будемо!
Пес і Кішка складають рибу у казанок.
С к р и п а л ь. Ну що ж, поки юшка звариться, нехай малята відпочинуть. Оголошую привал, тобто, антракт.
КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ ДІЇ
ДІЯ ДРУГА
С к р и п а л ь. (Продовжуючи грати). Номер шостий «Літній вечір».
Звучить скрипка. Сутеніє.
Ну що, відпочили? Скоро будемо юшку їсти. Знаєте, яка смачна юшка на багатті виходить...
Із криком гавкотом і нявчанням на сцену, б’ючись, влітають Кішка і Пес.
С к р и п а л ь. (кидається до них). Стійте! Стійте! Що ви робите? Що сталося? (Рознімає їх.) Що сталося?
К і ш к а. Він всю рибу ум’яв! Нічого на юшку не лишилося.
П е с. Неправда, я рибу не їв!
К і ш к а. Я йому кажу, набери води, а я за хмизом збігаю. Повертаюся, а казанок порожній.
С к р и п а л ь (Псові). Це правда?
П е с. (збентежено). Правда...
С к р и п а л ь. І тобі не соромно?
П е с. Соромно, тільки я рибу не їв!
С к р и п а л ь. Як не їв?
К і ш к а. Ще й обманює, опудало баштанне!
П е с. Я її назад у річку випустив. Мені її шкода стало!
К і ш к а. Як у річку? Ти що, сказився?
П е с. А якби із тебе юшку варили?
К і ш к а. Із мене не зварять, кішки не смачні. Ясно?
С к р и п а л ь. Ясно, здається ми лишилися без вечері...
Виходить Лісник.
Л і с н и к (грізно). Що за рейвах у моєму лісі? Хто такі?
К і ш к а (злякано). Ми, той... делегація... себто експедиція. Шукаємо Північний полюс.
Л і с н и к. Що, що?
П е с (тихо). Ти навіщо обманюєш?
К і ш к а (тихо). Може, злякається й відстане. (Голосно Лісникові.) Шукаємо Північний полюс. Що тут неясного?
Л і с н и к. Так, дорогенькі, тут же Північного Полюса зроду-віку не було.
К і ш к а. Вірно, раніше не було, тому що ніхто не шукав. А ми знайдемо, так він і буде. От у нас і спеціальний собака є службово-пошуковий. Він вже три полюси знайшов. Спеціаліст!
Л і с н и к. Це що ж, як ви його знайдете, так у нас зима цілий рік стане?
К і ш к а. Ще й як стане!
Л і с н и к. Голубчики ви мої рідненькі! А може, ви де в інших місцях пошукали б? У мене ж тут увесь ліс, усі звірі померзнуть!
К і ш к а. Нічого, батечку, не вдієш, робота така.
С к р и п а л ь. Та не слухайте ви її! Мандрівники ми, туристи.
П е с. Не звертайте уваги, вона у нас...
К і ш к а. Хочеш вам допомогти, а ви... Ну от, самі тепер й розбирайтеся.
П е с. І розберемося.
Л і с н и к. Розберемося, громадяни. (Скрипалеві.) Туристи, кажете? Багаття, значить, палити будете? Дерева, значить, рубати почнете? Понаїдуть тут усякі, ліс порубають, потрощать, банок консервних понакидають, багаття не погасять й підуть.
С к р и п а л ь. Ви не турбуйтеся, наші діти знають, як треба у лісі поводитися.
Л і с н и к. А це ми зараз вияснимо. (Глядачам.) Ви ліс ображаєте?
Глядачі відповідають.
Дерев не ламаєте?
Глядачі відповідають.
Й багаття, йдучи з лісу, гасите?
Глядачі відповідають.
Багаття, дорогенькі, завжди гасити треба, а то у лісі пожежа може статись. І дерева погорять, і звірі загинуть. (Скрипалеві.) А от іще під Новий рік ялинки рубають, спасу нема. Дерево зрубаєш – нове не виросте, його посадити треба. У вас, либонь, у кожного ялинка була, а багато ви тих ялинок в житті посадили?
С к р и п а л ь. Малята, давайте ми допоможемо Лісникові. Посадимо ялинки, нехай ростуть. Згодні?
Глядачі відповідають.
Тільки де ж нам саджанців взяти?
Л і с н и к. Та задля такої справи, знайдемо, рідненькі. (Вибігає за куліси, повертається із пучком маленьких ялиночок, влаштованих таким чином, що коли їх кидаєш, вони втикаються у підлогу.) Ось вони, ялиночки.
Скрипаль бере одну ялинку і «саджає» її.
Із почином вас, значить. Ну, виходь по одному!
С к р и п а л ь. Номер сьомий – «Посадка лісу».
Музиканти грають. Діти виходять і «саджають» ялинки.
Л і с н и к. Все, досить. Саджанці скінчилися. Дякую вам, малята! І від мене, значить, спасибі й від усіх звірів лісових. Ну, прощавайте, голуб’ята. От би всі туристи такими були! (Виходить зі Скрипалем.)
Пес і Кішка якийсь час сидять мовчки.
К і ш к а. Слухай, а про яких звірів він казав?
П е с. Про різних. Раз є ліс, значить у лісі є звірі.
К і ш к а. Так. А які звірі?
П е с. А я звідки знаю? Ну, зайці.
К і ш к а. Зайці? Це добре, що зайці. (Пауза.) а окрім зайців?
П е с. Ну, білки.
К і ш к а. Білки? (Пауза.) А окрім білок?
П е с. Ну чого пристала? Ведмеді! (Пауза.)
К і ш к а. А от як до нас ведмідь прийде, ти що будеш робити?
П е с (роздратовано). Привітаюся!
К і ш к а. Ага, привітайся. Він тобі привітається. Він тобі як дасть лапою! І нащо тільки цей ліс саджали? Знаєш що, давай, курінь зробимо. Я у нього залізу, а ти мене охороняти будеш.
П е с. Ти, значить, будеш спати, а я чатувати? Так чи що?
К і ш к а. Тихше ти, не кричи! Ну й що? Собаки однаково вночі не сплять. Вони дім охороняють. А потім, я теж спати не буду, тому що я ведмедя боюся.
П е с. А може й нема тут ніяких ведмедів.
К і ш к а. А може й є.
П е с. Так сховаємося.
К і ш к а. А як?
П е с. А зараз у дітей запитаємо, як. Малята, ви вмієте ховатися?
Глядачі відповідають.
Тоді покажіть Кішці, як треба ховатися. Присядьмо усі якнайнижче! (Кішці.) Бачиш як здорово?
К і ш к а. Так і я вмію, тільки...
За сценою крик: "Ого-го-го!"
Ой, ведмідь! Ховайтеся швидше! Ховайтесь!
П е с. Ховайся, малята! Ведмідь завітав! (Ховається.)
На сцену виходить Геолог.
Г е о л о г (оглядається). Є тут хто-небудь?
К і ш к а. Ні, пане ведмедю, тут нікого нема.
Г е о л о г. От тобі й маєш! Це ще хто? (Дивиться у зал.) О, малята! Здрастуйте, хто це у вас тут ховається?
Глядачі відповідають.
Он воно що! (Відшукує, де ховається Кішка.) Ану, виходь!
К і ш к а. А ви не ведмідь?
Г е о л о г. Та який же я ведмідь. Геолог я.
Кішка й Пес виглядають.
П е с. А й правда, на ведмедя не схожий.
К і ш к а. То ще нічого не означає, а може, він ще гірший за ведмедя? А що таке геолог?
Г е о л о г. Та з експедиції я, ясно?
К і ш к а (недовірливо, уїдливо). Ясно, з експедиції. Ще б пак! Північний полюс, напевне, шукаєте.
Г е о л о г. Та хто ж тут стане Північний полюс шукати?
П е с. Та ось тут дехто шукає.
Ге о л о г. Компас у мене розбився, от я й блукаю по лісу.
Виходить Скрипаль.
С к р и п а л ь. (Геологові). Здрастуйте!
К і ш к а. Це геолог із експедиції, він заблудився, компас розбився, він здичавів и не сьогодні - завтра ведмедем стане.
С к р и п а л ь. Нічого не розумію.
Г е о л о г. Геолог я.
С к р и п а л ь. Ясно.
Г е о л о г. Компас у мене розбився, не можу дорогу в лісі віднайти.
С к р и п а л ь. Он воно що! А що ваша експедиція тут шукає?
Г е о л о г. Та не шукає, знайшли вже. (Дістає із кишені кавалок породи.) Ось!
К і ш к а. Ви цим, даруйте, у пташок кидаєте?
Г е о л о г. Нащо ж у пташок? Це залізна руда. Колчеданом називається.
С к р и п а л ь. Справа хороша. (Глядачам.) А, може, подаруємо Геологові компас? Допоможемо йому дорогу відшукати? Як ви гадаєте?
Глядачі відповідають.
Ось вам компас. Це подарунок від малят. Нехай вам допоможе до своїх добратися й руду відшукати, й нафту, і газ.
Г е о л о г (оглядає компас). От спасибі! Так, там північ, там схід, там південь, там захід. Значить, мені туди. (Вказує рукою.) А як ви без компаса?
С к р и п а л ь. А ми тут заночуємо. А завтра до міста потягом поїдемо.
Г е о л о г. Тоді у мене до вас ще одне прохання буде. Відвезіть, будь ласка, ось цю породу до міста, в Академію наук. Нехай вони там аналіз зроблять, чи достатньо у цій руді заліза. Добре?
С к р и п а л ь. Відвеземо, малята?
Глядачі відповідають
Г е о л о г. От спасибі, тоді я йду своїх наздоганяти. Бувайте!
С к р и п а л ь. До побачення. (Геолог виходить.) А тепер спати! Покладемо усі руки під голову, ось так, заплющимо очі та й... номер восьмий – «Ніч».
Музикант грає.
У д а р н и к (б`є по тарілках). Підйом! (Вішає тарілку-сонце на попереднє місце.) Ранок!
Т р у б а ч. Доброго ранку, малята, розпочинаємо ранкову гімнастику.
Пропоную першу вправу:
Для початку рівно стань,
Повернися вліво, вправо,
З гілки яблуко дістань.
Доторкнись руками носа,
Руки в боки, руки вниз,
А тепер, косою косим,
А тепер – збираймо хмиз.
Повторяймо, три-чотири,
Разом з нами, раз і два!
Раз і два, і три-чотири...
Третя вправа – голова.
Голова додолу, в небо,
Вліво, вправо, зупинись,
Подивись довкола себе
І сусіду посміхнись.
Починаймо присідати:
Сісти – встати, сісти – встати!
Лінуватися не смійте,
А тепер на місці стійте!
Дякую усім, давайте,
На місця свої сідайте.
Кішка й Пес дістають по банці згущеного молока, сідають поряд на дорогу й приступають до сніданку.
С к р и п а л ь. Виспалися?
К і ш к а (позіхаючи). Еге ж...
С к р и п а л ь. А що треба сказати?
К і ш к а й П е с. Смачного!
С к р и п а л ь. Треба сказати малятам: «Доброго ранку!»
К і ш к а й П е с. Доброго ранку, малята!
С к р и п а л ь. (в рупор). Увага! Увага! Швидкий потяг «Обарів – місто» відходить через одну хвилину із першої колії. Прохання до пасажирів зайняти свої місця!
Запрошують глядачів на сцену й садять їх на куби.
Т р у б а ч. Он як багато у нас пасажирів! А малята, що залишилися у залі допоможуть нам везти цих пасажирів до міста. Як паровик сичить, коли випускає пару, ви знаєте?
Глядачі сичать.
С к р и п а л ь. Увага! Увага! Із першої колії відходить швидкий потяг «Обарів – місто». Будьте обережні.
Т р у б а ч. А як паровик гуде перед відправленням?
Глядачі гудуть.
А тепер, як він пихкотить, коли їде?
Глядачі пихкотять.
С к р и п а л ь. Номер дев`ятий – «Мандрівка залізницею». Поїхали!
Паровик дає гудок,
Над паровиком димок.
Грає стукіт коліщат
Для дорослих, і малят.
Їдуть Саші, Олі, Віри,
Глаші, Даші, Колі, Кіри...
Мчить наш потяг: стук та стук.
В Академію наук.
Нам мигають світлофори:
Їдуть Віті, Маші, Жори –
І луна веселий крик:
Гудимо, як паровик!
С к р и п а л ь. От ми й прибули. Яка ж то станція? (Читає табличку) «Академія наук». Нам тут виходити. Біжіть на свої місця.
Музиканти складають із кубів стіл, виносять стопки книг й кладуть на нього. На сцену виходить Професор.
П р о ф е с о р. Так, так... Хто ж це до нас завітав? Малятка? Здоровенькі були! Наукою цікавитеся?
К і ш к а. Дуже цікавимося. Скажіть, Професоре, чи не могли б ви сконструювати таку машину, щоб вона замість мене мишей ловила?
П р о ф е с о р. Я, любі, професор зовсім іншого фаху. Я вивчаю, так би мовити, корисні копалини. А така машина, до вашого відома, вже сконструйована. Називається «мишоловка».
К і ш к а. Треба ж, як наука далеко зайшла!
П е с (Кішці). Втихни! Шановний професоре, не потрібна нам мишоловка. Ми вам від геолога руду привезли.
К і ш к а. Ага, чемоданом називається.
П е с. Та не чемоданом, а колчеданом! Просили геологи взнати, чи багато у ній заліза?
П р о ф е с о р. Ну що ж, давайте сюди свій колчедан-чемодан, поглянемо, що там таке.
Бере руду, змішує щось у колбі, йде дим. Всі починають кашляти.
К і ш к а. Кахи! Кахи! Професоре! А навіщо... кахи, кахи... потрібне оте залізо?
П р о ф е с о р. Як, кахи-кахи! Навіщо? Із руди... кахи-кахи... виплавимо чавун, із чавуну... кахи-кахи... сталь.
П е с. Це вона із невігластва... кахи-кахи..., шановний професоре. У школі... кахи-кахи... не вчилася.
К і ш к а. А ти вчився?
П е с. Я-то ні, а от діти напевне знають, навіщо потрібне залізо.
С к р и п а л ь. А це ми зараз перевіримо. Малята, ви знаєте, що роблять із заліза?
Глядачі відповідають.
П р о ф е с о р. Молодці, малята. Звичайно, без заліза наша життя було б зовсім іншим. Не було б ні автомобілів, ні потягів, ні пароплавів, ні літаків. У космос не змогли б полетіти й лавки змайструвати, листа друзям написати й то не змогли б – кулька у ручці теж залізна. (Псові й Кішці.) І ви молодці. Вельми хороший взірець принесли. Тепер ми почнемо цю породу розробляти, виплавимо сталь. От, наприклад, годинник... (Дивиться на годинник.) Овва! Я ж на засідання вченої ради запізнююсь! Та й вам час до театру повертатися. Ну, до побачення! Вчіться гарненько! (Виходить.)
С к р и п а л ь. Ну от і закінчується наша мандрівка. Так як ви вважаєте, чий же все-таки інструмент кращий?
К о н т р а б а с и с т (залишаючи ляльку). Знаю, знаю! Я зрозумів. Кожен інструмент по-своєму хороший.
У д а р н и к. Це, мов різні професії. Хто скаже, що краще, шукати руду чи збирати урожай?
К о н т р а б а с и с т. Водити потяги чи робити наукові відкриття?
У д а р н и к. Вирощувати ліс чи ловити рибу?
Т р у б а ч. А я зрозумів от що: у кожній справі необхідна злагода між тими, хто цю справу робить, а то вийде, що одні будуть вирощувати ліс, а інші рубати його, одні охороняти природу, а інші її нищити – і все без толку.
С к р и п а л ь. От у нас так і виходило досі. Поки ми виясняли, чий інструмент кращий, ми нічого не змогли зіграти.
Т р у б а ч. Тепер ми не будемо сперечатися, тепер у нас все вийде.
С к р и п а л ь. А у нас уже все вийшло.
Фінальна пісня.
Коли маєш друзів, і не лінивих,
Можеш за справу братись сміливо.
Коли усі разом будуть старатись,
Все якнайкраще буде складатись.
Виростуть дерева, співи забринять,
По сталевих рейках потяги помчать.
Всі стежки на світі зможеш ти пройти
Коли вірні друзі будуть поряд йти.
