ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ РІЗДВЯНОЇ ТЕМИ В ТЕАТРІ ЛЯЛЬОК
Генрик ЮРКОВСЬКИЙ З матеріалів наукового симпозіуму “Різдвяна містерія” (Луцьк).
Подано до друку директором фестивалю “Різдвяна містерія”,
заслуженим діячем мистецтв України Данилом Поштариком.
Вертеп є одним з важливих елементів європейської культури – як
східної, так західної. Його походження, взаємовпливи лялькового Різдва
в різних країнах, розвиток архітектури сцени (нерухомі ясла,
портативний вівтар, сцена у формі скрині), драматургія і тексти
лялькових різдвяних вистав є темою, яку розглядає автор статті.
Ключові слова: Різдво, ляльковий театр, вертеп, ретабль, містерія.
Починаючи від середніх віків, “лялькове Різдво” існувало у більшості країн
Європи: від Іспанії до Англії, від Франції до Росії, від Італії до Бельгії. Дослідники
театру, фольклору та Різдва виявляли особливий інтерес до походження “лялькового
Різдва”, до його зображальних засобів, а тим паче до прийнятого в ньому способу
трактування священного сюжету: артисти з народу завжди поєднували сюжет Різдва
з місцевими або ж апокрифічними доповненнями.
Відомо багато монографій про різдвяні вистави в окремих конкретних районах
чи містах, наприклад, у Безансоні, Ліоні, Кракові. Та чого нам насправді бракує, то це
узагальнюючого погляду на лялькове Різдво як на важливий елемент європейської
культури. Я спробую сконцентруватися на головних проблемах, які безпосередньо
стосуються походження лялькових вистав, будови сцени та драматургійної структури
цього типу різдвяної вистави.
ПОХОДЖЕННЯ
Здається, що загальна відповідь на питання про походження “лялькового Різдва”
дуже проста, зовсім не складна і майже наївна; походження “лялькового Різдва”
закладене в самому Різдві Ісуса Христа. І немає жодного сумніву, що це справді так.
Але така констатація не розв’язує дуже суттєвої проблеми: як, яким чином події
Різдва трансформувались у ляльковий спектакль. Згідно з деякими дослідженнями,
відповідь на це питання можна побудувати на основі таких тез:
1. Було приведено в рух нерухомі ясла.
2. Був приведений у рух переносний вівтар, що називався ретабль.
3. Театр ляльок почав імітувати Містерію, яку грали актори.
1. Свято Різдва церква запровадила в IV ст., що було наслідком розвитку
відповідного ритуалу, а також наслідком розвитку іконографії Різдва.
Іконографічний бунт при цьому не надто зіпсував справу. Та лише у ХШ ст. Святий
Франциск організував похід до ясел на горі, де були представлені фігури маленького
Проблеми дослідження різдвяної теми в театрі ляльок
25
Ісуса, Божої Матері та Св. Йосипа, оточених пастухами і худобою. Ця акція стала
дуже популярною, і майже всі її практикували. Таким чином, виставляння нерухомих
яселець як звичай свята Різдва поширилося по всій Європі, та особливо – в західній її
частині, де традиція триває й у наші дні. У деяких регіонах нерухомі ясла
трансформувались у ясла механізовані – очевидно, під впливом Театрум Мунді,
тобто вистав, які показували з допомогою пласких фігур, закріплених на рухомому
ремені. Такі ясла відомі в Центральній Європі, особливо в Південній Німеччині,
Австрії, Бельгії, Польщі, а також і у Франції та інших країнах.
За свідченням польського мемуариста, Анджея Кітовича, у Варшаві у ХVIII ст.
існували нерухомі ясла, звичайні фігури в них були доповнені ляльками, які грали
маленькі побутові сцени, іноді дуже комічні. Архієпископ Познанський і
Варшавський не схвалив такої свободи в церкві й у 1737 р. вигнав цей тип яселець за
межі культових релігійних споруд. Кітович робить висновок, що це вигнання дало
поштовх народженню поза стінами церкви польської шопки, тобто переносних
яселець із керованими ляльками.
Я сумніваюсь у цінності й достовірності цього свідчення, оскільки переносні
ясла існували ще до 1737 р. Втім, я згадую міркування Кітовича як факт для
дослідження. Нарешті, пригадаймо документи з Богемії XIX ст., які свідчать, що
деякі чеські мандрівні актори розташовували свої лялькові театрики серед фігур
нерухомих яселець. Отож, немає сумніву, що між нерухомими яслами та ляльковими
різдвяними виставами існував взаємовплив.
2. Перші звістки про “лялькове Різдво” походять з Іспанії 1538 р. Перші описи
належать до епохи пізнішої (1612), коли грали виставу “Ретабло про прихід Убогого
Короля” (за свідченням Джона Варея [1]).
Назви театрів, згадані в обох цих випадках, а також використовуваний сценічний
простір указують на те, що мова йде про театр у формі скрині, сконструйованої за
моделлю маленького портативного вівтаря, що називався ретабль або ретабло. Слід
додати, що цей тип сцени слугував в Іспанії також і для інших сюжетів, як-от Страсті
Господні або житія святих.
Театр у формі скрині був дуже добре відомий і в інших країнах – у Німеччині
(Himmelreich), Англії (Rary Show), – але там він зазвичай не представляв Різдво. І
навпаки, театр цієї форми, також дуже поширений у Східній Європі, служив тільки
для показу різдвяного сюжету. Так було в Польщі, Угорщині, Румунії, Росії, Україні
та Білорусі.
Відтак виникає дуже важливе питання: чи належить Різдво, що показувалось у
театрі у формі скрині в різних частинах Європи, до однієї й тієї самої театральної
традиції, чи навпаки, аналогія у формах цих театрів – лише випадковість.
Дуже цікаво, що російська дослідниця Ольґа Фрейденберґ уже в 1926 р. в есеї
“Семантика архітектури лялькового вертепу” доходить висновку, що скриня вертепу
(російського різдвяного театру) була сконструйована за моделлю вівтаря. Я цитую:
“Отже, вертеп виявляється тим же мініатюрним театром і храмом; подібно до
вівтаря, що складається з крипти, висоти і покрову, він ділиться на три семантичні
поверхи, на яруси “ницої землі, видимого світу і небесної оселі”. Його два побічні
флігелі – параскенії, його балкони – проскеній і логейон, і дія з ляльками
розігрується на вузькому, замкнутому і внутрішньому просторі, – безглуздо з погляду
“здорового глузду”, та семантично закономірно” [2].
Г.Юрковський
26
Щоправда, Фрейденберґ говорила про вівтар загалом, беручи як приклад вівтар
грецький – стародавній і ортодоксальний. Вона не згадала ретабль. Проте, почавши
зі священних предметів іншої культури, вона досягла того самого результату, що
надає нового виміру нашим міркуванням.
3. Театр містерії розвивався з Х ст. Спочатку це була літургійна драма, яка
представляла події Страстей Ісуса Христа; поступово до них почали додавати інші
мотиви з його життя, особливо – народження. Починаючи з ХV ст., окремо грали
діалоги з Різдва з багатьма частинами, як-от Благовіщення, сцена пастухів,
народження, побиття немовлят, втеча до Єгипту тощо. Ті самі різдвяні мотиви дуже
часто зустрічаються й у лялькових виставах, тому можна думати, що лялькарі
використовували вже готові тексти. Втім, треба брати до уваги, що існували й інші
літературні стимули, наприклад, різдвяні кантики. І не випадково деякі спеціалісти
називали польське Різдво “яслами кантиків”. Кантики є також важливою частиною
текстів вертепів або білоруської батлейки.
Я сподіваюся, що після викладених тут думок про походження “лялькового
Різдва” стає зрозуміло, що на його появу та розвиток впливало багато елементів:
нерухомі ясла, портативний вівтар, містерія, яку виконували живі актори, та різдвяні
кантики.
ФОРМА ТЕАТРУ
Ми вже згадували про ретабль та інші маленькі сцени у формі скрині. Гадаю, що
ця форма театру відображає найстарішу традицію. Та нарівні з переносною скринею
існували театри з “італійськими” сценами, тобто сценами регулярними: з аркою
авансцени, лаштунками та змінними декораціями. Такі сцени ми знаходимо сьогодні
в різдвяних виставах у Португалії, Іспанії, Франції, Англії, Бельгії, Німеччині, тобто
в Західній Європі.
Беручи до уваги те, що іспанський ретабль абсолютно зник, зазначимо, що
опозиція цій італійській сцені виявляється на Сході Європи, де існує театр-скриня –
вертеп і батлейка. Щодо польської шопки, то вона є своєрідним винятком. З одного
боку, це також переносна сцена, й іноді її можна розглядати як скриню, а з іншого –
вона радше нагадує церкву в мініатюрі. І важко сказати з абсолютною впевненістю,
чи є шопка результатом розвитку ретабля і театру-скрині, чи це радше винахід
майстрів польського Різдва.
Походження італійської сцени не викликає жодних сумнівів. Походження ж
театру-скрині вимагає певного додаткового розгляду. Існування ретабло як театру
підтверджене, справді, тільки на території Західної Європи. Та переносні вівтарі, що
представляють сюжет Різдва, з’являлися також у релігійній традиції Східної Європи,
зокрема у Візантії. Я бачив у Луврі на виставці візантійського мистецтва
мініатюрний скульптурний ретабль зі слонової кістки, з центральною картиною, де
зображено народження Ісуса Христа, та зі стулками, кожна з яких поділена на чотири
секції з зображеннями його життя. Цей ретабль було створено у Константинополі в
Х ст. Тож варто дослідити релігійний обмін між Візантією та Київською Руссю,
щоби встановити, чи візантійський переносний вівтар міг мати якимось чином
прямий вплив на конструкцію українського вертепу. Візантія була ближча до Києва,
ніж Мадрид до Львова. Є ще й інша причина для того, щоб звернутися до розгляду
візантійського впливу на вертеп. Це – іконографічна традиція сюжету про
Проблеми дослідження різдвяної теми в театрі ляльок
27
народження Ісуса Христа. Східні художники зазвичай зображають маленького Ісуса
та його матір у печері, тоді як західні – під дахом хліва. Імовірно, і вживання різних
назв “лялькового Різдва” відповідає цій традиції. Слово “вертеп”, між іншим, означає
і “печеру”, польське й французьке Різдво мають назву “ясла”. Усе це надихає нас ще
раз поміркувати про походження традиції “лялькового Різдва”.
ДРАМАТУРГІЧНІ СТРУКТУРИ
Це може здатися дивним, але тексти різдвяних лялькових вистав також можуть
бути поділені на дві групи: західної та східної традицій. Перша група складається з
текстів, до яких належать мотиви містерій, що розвивались у дусі апокрифів. Тут
помітна нова драматична структура: в різних епізодах вони віддаляються від
середньовічної історії Христа і прямують до анекдота, намагаючись при цьому
зберегти драматургічну єдність. Ці анекдоти мають апокрифічний характер, тобто
вони є вільною інтерпретацією подій, пов’язаних із народженням Ісуса Христа.
Підкреслюючи чудесний бік подій, як-от цвітіння палиці Святого Йосипа, ці
анекдоти, однак, залишаються вірними моральним проблемам, особливо в іспанських
текстах, де боротьба між янголами та диявольськими силами показана зримо. Є ще
одна доволі показова деталь: автори західних текстів не експлуатували мотив
покарання царя Ірода. Цей мотив став натомість дуже важливим у польських та
українських текстах.
Другу групу формують тексти, які використовують і навіть підкреслюють
розтягнуту епізодичну структуру, що скорочує мотиви Різдва і включає навзамін
побутові розважальні елементи. Цікаво зазначити, що структура творів цієї групи
значно старша (епізодична, фрагментарна), проте далі відійшла від теми Різдва. Це
особливо помітно в текстах польської шопки. У першому тексті фольклорної шопки,
опублікованому в ХІХ ст., було багато різдвяних мотивів (сцена пастухів, поклоніння
немовляті Ісусові, покарання Ірода), доповнених численними місцевими комічними
сценами. Деякі ж тексти ХХ ст., крім сцени покарання Ірода, складаються лише з
комічних сцен і місцевих пісень. Процес профанації особливо помітний був у
середовищі народних лялькарів – коли виникала потреба модернізації шопки. Цього
завжди чекала публіка, віддаючи перевагу актуалізації, а не традиції.
Дослідники ХІХ ст., особливо фольклористи, зробили чимало, щоб зберегти
якнайбільше документів із традиції лялькової містерії. Їхні наступники у ХХ ст.
спробували продовжити цю справу, додавши декілька інтерпретацій відомих
документів. І вони також зробили вагомий внесок у дослідження вертепу. Але, як
бачите, залишилося безліч питань, на які нам ще треба відповісти.
Переклав з російської Назар Федорак
––––––––––––––––––––––––
1. Варей Дж. История театра и кукол в Испании. – Мадрид, 1957.
2. Фрейденберг О. Семантика архитектуры кукольного вертепа (машинопис).
Г.Юрковський
28
RESEARCH QUESTIONS OF THE CHRISTMAS THEME
IN MARIONETTE THEATER
Henryk YURKOVSKY
From the materials of scientific symposium “Christmas mystery” (Luzk)
Provided for printing by the director of festival “Christmas mystery”,
Honorable public worker of arts Danylo Poshtaruk
Vertep (Ukrainian Christmas Drama) is one of the important elements of European
Culture – in the East, as well as the West. The author of the article takes a look at its
origins, the development of stage architecture (stationary mangers, portable alters, a stage
in the form of a chest) and the stage direction and scripts on the Christmas theme.
Key words: Christmas, Marionette Theater, Vertep (Ukrainian Christmas Drama),
Ratable, Mystery Play.
Стаття надійшла до редколегії 17.02.2003
Прийнята до друку 15.12.2003__
