Головна » 2012 Квітень 12 » У Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса – прем’єра.
08:37 У Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса – прем’єра. | |
«Театр злочину» – і на сцені, і у глядацькій залі Павло ІЛЬНИЦЬКИЙ  Фото В’ячеслава ПОЛЯКОВА Довгоочікувана прем’єра вистави “Театр злочину” за п’єсою французького актора й режисера Жака Моклера відбулась у Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса. Це був режисерський дебют актора театру Миколи Берези. Відкритий показ першої дії вистави відбувся ще у 2009 році, коли Береза навчався на IV курсі режисерської майстерності у Володимира Кучинського – художнього керівника та головного режисера театру. Тепер вистава займе своє місце у репертуарі Театру імені Леся Курбаса. Сюжетна канва вистави переносить глядачів у театр відомого французького режисера Альберта, роль якого у виставі виконує Андрій Козак. Структуру “театру в театрі” актори часто використовують, щоб залучити глядачів до дії. Над сценографічним рішенням та розробкою костюмів працював молодий художник Володимир Стецькович. Він побудував театральний простір як окремі паралельні пласти між сценою та глядачами, які співіснують одне з одним. Головними елементами декорацій є кілька великих білих полотен-екранів, розташованих і серед глядацької зали, і на сцені. Вони у виставі слугують тлом для світлових ефектів. Візуальний образ вистави доповнюють креативні костюми: сучасні футболки, вузькі джинси і короткі пальта. Дія вистави розгортається у діалозі Альберта із Драматургом (Денис Соколов), який заходить до театру, намагаючись з’ясувати, чому режисера не зацікавила п’єса, яку він вислав до театру ще кілька років тому. Згодом приходить думка – те, що відбувається у житті Альберта, і є написане Драматургом. Драматург, маючи у виставі мало реплік, здебільшого тримається на внутрішньому монолозі, який допомагає вести індивідуальну акторську лінію. Андрій Козак (Альберт) поряд із Драматургом постає як персонаж-агресор. Образ доповнює високий зріст і сильний голос актора. Він – головний не лише у своєму “театрі злочину”, а й з упевненістю займає чільне місце у виставі. Конфлікт зароджується між Альбертом та молодою дівчиною Софі Вердюрен (Марія Копитчак), яка мріє про кар’єру актриси. За допомогою жіночих хитрощів і таланту до акторства вона крутить режисером так, що він цього й не помічає. Вона отримує головну роль Дездемони у виставі “Отелло” за Шекспіром, яку грають удвох із Альбертом. Перипетії та назрівання конфлікту між персонажами ведуть до емоційного піку – переходу вистави “Отелло” із театрального виміру у реальний. Альберт, зібравши увесь гнів Отелло й свій власний, душить Софі, після чого у розпачі заколює себе кинджалом... Поза головною лінією діє прибиральниця театру Пані Ґазуль (Тетяна Каспрук), яка набуває переважно комічного характеру. Перед глядачами вона постає як нереалізована актриса. Приємно дивує режисерське бачення кожної зі сцен, вирішених не у формі простого побутового конфлікту, що часто трапляється на сценах львівських театрів, а як набувають глибокого психологічного змісту. Глядачі можуть поспостерігати за собою збоку. Для акторів-“курбасівців”, за словами режисера Миколи Берези, п’єса Жака Моклера буде корисною і потрібною у репертуарі, адже, за структурою, вона чуттєва та ігрова. А такого матеріалу театрові завжди бракує. На фото: Сцена з вистави “Театр злочину” (Андрій Козак і Тетяна Каспрук). www.wz.lviv.ua | |
| Переглядів: 514 | | | |
| Всього коментарів: 0 | |
