| Головна » Статті » Івано-Франківськ » "Галичина" |
| 29 вересня в рамках III Всеукраїнського фестивалю національної класики відбулася прем'єра вистави Брестського обласного театру ляльок “Холстомєр". Звичне обговорення кожної представленої вис¬тави, що проходило наступного дня, тоді почалося одразу. Глядачі, а головне — учасники фестивалю — ділилися враженнями від побаченого. В розмові з нашим кореспондентом член журі Марія Ігнатюк сказала, що подаватиме виконавця головної ролі на номінацію «найкраща чоловіча роль», Іван Сабадиш, актор, який тепер займає посаду "організатор глядача», сказав: "Це сильна філософська річ. Дай Бог. щоб їх було якнайбільше. Знаєте, справжньому акторові надзвичайно приємно, коли сорочка мокра». Керівник лялькового театру з Нарви (Естонія) також виділив «Холстомєра» серед усього побаченого. Безумовно, професійне обговорення відбулося зранку. Та актори з Білорусі присутні не були, бо вдосвіта поїхали з Івано-Франківська — на фестиваль «Золотий дельфін» до Болгарії. Два дипломи — за найкращу чоловічу роль і найкращу виставу — білоруси отримати не змогли, тому що закриття фестивалю й урочисте пошанування найкращих відбувалося у стінах театру 2 жовтня. Однак за словами директора Івано-Франківського обласного те¬атру ляльок Зіновія Борецького, призи переможцям буде вручено 8 жовтня, коли вони повертатимуться через Івано-Франківськ із Болгарії. —Чи запрошували ви Ігоря Версту (виконавця головної ролі у п'єсі "Холстомєр» Л. Толстого, іванофранківця. — Ред.) повернутися на Бать¬ківщину і працювати в нашому театрі. —Ми хотіли мати актора такого рівня в своєму театрі. Однак гостро стоїть —А ти знаєш, що він з України? —Знаю...І я поїду за ним. Безумовно, матеріальна і побутова облаштованість сприяє розквітові таланту. Чи переможе ностальгія щасливу творчу долю актора — покаже час. Однак сам актор про це не говорить. Тому з Ігорем Верстою ми розмовляли про творчість. —Про що ваша вистава? Історія життя коня, якого доля пустила по етапу страждань, чи історія людини... —Річ у тім, що ми не віді¬йшли від суті самого твору, не перекроювали —Однак тут виникає маса паралелей. —Так. Тому що це вистава про душу. Про сприйняття людини іншою людиною, про переживання. Це головно вистава про те, що треба навчитися відчувати в собі душу, аби могти відчувати цю душу в інших. А якщо ти зможеш сприймати душу інших, то зрозумієш — світ широкий: у всього живого в Галактиці є душа.
—Ігоре, у фіналі вистави наводиться думка, що ніщо не є важливим: після стражденного життя коня серед безликих, бездушних людей (у виставі всі люди — без голови.— Ред.) його кістки, череп, шкіра ні на що не знадобилися (лісом тягала їх вовчиця), і лише білосніжна за¬мордована душа прямує до небесного світла.
—Душа вічна. Ми хотіли сказати, що душа нам дається для того, аби любити. Вона з самого початку закодована на це. Маленькі діти — подивіть¬ся на них — вони все на світі люблять. А з роками — ми дали цьому означення «досвід», «знання», «тягар життєвий» — ми очорнюємо свою душу, заганяємо її в кут. Тому так стаеться: людина себе настільки очорнила нелюбов'ю, що озирається, — а навколо нікого нема, ніхто її не любить по-справжньому. Але вічна душа, загнана в темний кут, все одно хоче любити, бо нам вона дана для цього. Але чи знаємо ми про це?
—Лялькова вистава для дорослих — сміливий експеримент. Динамічна, —Вистава премєрна. Це п'ятий показ. Взагалі це вистава для дорослих, їх вона змусить задуматися. Але наші адміністратори спробували привести дітей. Знаєте, вони есе правильно зрозуміли: не злякалися, а набралися любові. У нашому театрі є книга відзивів. Там дякують за таку глибоку виставу, а діти додають: а конячку шкода. Так сказав і мій син. Це нормальна здорова реакція.
—Чи вважаєте Ви. що акторська робота завдяки надміру пікових емо¬цій облагороджує людину?
—Думаю, що облагороджує людину будь-яка професія, за умови, що людина любить справу, якою займається. Виходить, що облагороджує нас любов. Робота актора — переживання, емоції, які передаються глядачеві, і він очищується — теж облагороджує.
—Ігоре, яке враження від «Оберегів». Чи є у Бресті такий фестиваль?
—Я дивився майже всі вистави. Це різнобарвність, наче наша писанка. Брестський театр ляльок є одним із засновників і організаторів щорічного міжнародного фестивалю «Біла Вежа», де органічно поєднані і драматичні, і лялькові вистави. За дев'ять років у нас побувало близько 100 колективів із 34 країн.
—Вистава зібрала аншлаг. Лляний костюм з домотканого полотна —мокрий. Як Вам гралося?
—Я вперше граю в рідному місті, на сцені нового чудового театру. Мені було надзвичайно приємно, тепло, бо я відчував дихання зали. Дякую всім глядачам. Я надзвичайно люблю своїх земляків і щасливий, що зміг бренькнути рукою по струнах їх душі. Розмовляла Леся ТУГАЙ. Р. 5. Коли верстався номер, нам стало відомо, що на фестивалі “Золотий дельфін” – Ігор Верста отримав приз «За найкращу головну роль». | |
| Переглядів: 887 | | |
| Всього коментарів: 0 | |
