Головна » Статті » Івано-Франківськ » "Галичина"

АКТРИСА, ЯКА ЛЮБИТЬ ДІТЕЙ
26 лютого 2009 року «Галичина»

Марія БОЙЧУК

АКТРИСА, ЯКА ЛЮБИТЬ ДІТЕЙ


Галина Савчин у ролі Голди
(Репетиція вистави "Скрипаль на даху", реж. Д. Нуянзін, червень 2009 р.)
Фото В. Підцерквного

В Івано-Франківському академічному обласному театрі ляльок імені Марійки Підгірянки відбувся бенефіс актриси Галини Савчин. із 30-літтям творчості
актрису вітали колеги, друзі, шанувальники її таланту.
Директор театру Роман Братковський, з яким Галина Савчин разом вчилася в Калуському училищі культури, побажав п. Галині, аби вогонь її таланту завжди палав. Головний режисер театру Володимир Підцерковний вручив ювілярці грамоту від Львівського відділення Спілки театральних діячів за підписом голови Національної спілки Леся Танюка.
«Театр — це моє життя, моя доля, мій дім» — це зізнання актриси, провідного майстра сцени, нині режисера-постановника академічного обласного театру ляльок Галини Савчин — не просто красиві слова, а незаперечна істина, що вже не потребує доведення. Більше 30 років віддала вона театрові, тож її доля стала невід’ємною частинкою його життя. Доля ніколи не пестила цю жінку, зате нагородила її добрим серцем і обдарувала творчим хистом.
...У дитинстві Галинка відвідувала майже всі гуртки художньої самодіяльності при тодішньому Палаці піонерів. Керівник драматичного гуртка Нінель Пашко, яка згодом стала актрисою обласного театру ляльок, першою помітила неабиякі творчі здібності маленької дівчинки. Їй неодноразово доводилося приходити додому до Галини і просити тітку Іванну та дядька Володимира Ткачових, які замінили дівчинці батьків, щоб ті відпускали її вихованку на репетиції й концерти. Згодом саме Нінель Пашко й запропонувала Галині піти на роботу в театр ляльок.
Після закінчення школи-інтернату № 1 (1976 р.) юною 17-літньою дівчиною Галина Савчин прийшла до театру. Перша її робота — ролі Лева та Мавпочки у виставі «Сембо» Ю. Єлисеєва (режисер І. Рожко). Потім був не один десяток Зайчиків і Поросят, Колобків, Івасиків та Бабусь-Ягусь, яких вона наділяла своїм голосом і яким дарувала сценічне життя. Галина постійно перебуває в творчому пошуку, вважаючи, що кожну ляльку треба добре вивчити і багато працювати, перш ніж виходити до глядача. Вона дуже прискіпливо ставиться до своїх акторських робіт, бракує освіти і досвіду, тому вона залишає театр. Та ненадовго...
Театральні уподобання визначили шлях Галини. У 1978-му вона вступає до Калуського культурно-освітнього училища, яке 1980 року закінчує з відзнакою, згодом здобула фах філолога, режисера естради та масових свят.
З кожним роком Г. Савчин набуває технічної вправності: дуже уважно працює над кожною роллю, ретельно відпрацьовує найдрібніший рух, жест, мізансцени, знаходить чіткі яскраві фарби для кожного образу. В її творчому житті розпочинається новий, більш плідний період. Досконале володіння фахом, розуміння специфіки театру ляльок, природні дані — все це допомогло їй стати провідним майстром сцени.
Галина наділена почуттям відповідальності за справу, якій служить. Її вимогливість і принциповість не всім подобаються, безкомпромісна боротьба зі штампами і трафаретами, які часто трапляються у виставах, акторськими прийомами, грою на публіку викликала обурення у відомих акторів, розбещених надмірною увагою преси, глядачів. Вона не терпить лицемірства, блюзнірства, брехні. Натомість любить працю й обожнює творити.
Висока професійна майстерність Галини Савчин яскраво виявилася у виставах «Кривенька Качечка», «Щедрий вечір», «Битий небиту везе», «Золотий човник» за мотивами українських казок (автор і режисер-постановник Я. Грушецький), «Вертеп» Марійки Підгірянки (режисер — О. Інюточкін), дитячих операх М. Лисенка «Коза-Дереза» (режисер — заслужений артист України Л. Попов) та «Пан Коцький» (режисер — Д. Нуянзін), які театр представляв на міжнародних і всеукраїнських фестивалях. На цих театральних форумах вистави Івано-Франківського театру ляльок здобули визнання спеціалістів і членів журі, отримали високі нагороди. Адже за роки праці у театрі вона зіграла понад 100 ролей.
Г. Савчин — член Національної спілки театральних діячів України, учасниця багатьох всеукраїнських та міжнародних театральних фестивалів, які проходили в нашій країні, а також у Білорусі, Естонії, Литві, Молдові, Угорщині, Польщі, Франції та Росії.
Талант мусить мати повну і всебічну реалізацію. Актриса була зайнята майже в усіх виставах діючого репертуару. Грала різні ролі, та відчувала, що може зробити щось більше. Коли Галина Степанівна вийшла на творчу пенсію, адміністрація театру запропонувала їй посаду режисера-постановника. З радістю вона одразу поринула в роботу — почала писати новорічні інтермедії з цікавими колізіями і здебільшого віршованим текстом. Одна за одною з’явилися постановки вистав: «Чарівна шкатулка», «Новорічні пригоди» (2006 р.), «Зачарована Снігурка», «Як Зайчата Новий рік зустрічали» (2007 р.), «Чарівна Сніжинка», «Дві Ягусі та Новий рік» і «Подарунок Миколаю» — театралізоване дійство до дня святого Миколая (2008 р.).
Одночасно з роботою над постановками продовжує грати у виставах діючого репертуару.
У чому секрет магії талановитих акторів, людей таких, як Галина Савчин? Вони ніколи не шукають легких доріг. Вони багато працюють. Роками вчаться. Шліфують акторські здібності і не зупиняються на досягнутому. Шукають найтонші штрихи, за якими пізнається істинний актор.

Категорія: "Галичина" | Додав: corg (25.06.2009)
Переглядів: 858 | Теги: театр ляльок, Галина Савчин | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]