Головна » Статті » Івано-Франківськ » "Галицький кореспондент”

ЛЯЛЬКИ ЗАПРОШУЮТЬ
ЛЯЛЬКИ ЗАПРОШУЮТЬ

Таким було мотто третього Міжнародного фестивалю національної класики на сцені театрів ляльок "Обереги", котрий відбувався минулого тижня в Івано-Франківську. Цього року вже на базі нового обласного лялькового театру імені Марійки Підгірянки на вулиці Незалежності.
Учасниками цьогорічного фестивалю "Обереги" були театри з різних країн, культуру яких вони вдало представляли у форматі стосунків ляльок і людей. Зрозуміло, що кожен театр, презентуючи свою національну класику, виразно відрізнявся саме національним духом, колоритом, традицією, врешті, театральною і ляльково-театральною школою.
Гран-прі отримала постановка Брестського лялькового театру "Холстомір" за оповіданням Л. Толстого. Вона, до речі, була у програмі єдиною, що призначалася для дорослих глядачів. Виконавець головної ролі Ігор Верста (за походженям іванофранківець) був визнаний найкращим у номінації чоловічих ролей.
Естонський театр з Нарви показував епос "Як бог Уку землю естів творив і людьми заселював". Дуже проста і лаконічна п'єса російською мовою мала ще й додаткове педагогічне навантаження. У ній естонці по-дитячому ненадокучливо проводять підставове ознайомлення російських глядачів із основами вивчення естонської мови. Ще й пояснюють головні особливості національної космогонії, темпераменту і ставлення до світу.
Натомість цілком химерною і вишуканою була вистава "Чарівні сни" за новелами англійського письменника Біссета театру із Черкас. Врешті вони отримали нагороду за найкращі костюми акторів.
Надзвичайною архаїчністю, давньою, як український вертеп, вирізнялася вистава "Добро і Зло" театру із азербайджанського Гянджу. Зроблена за творами Нізамі, постановка дивувала навіть стародавністю усіх лялько¬вих механізмів. Від всього цього аж повіяло чимось шумерським. Шкода, що театр виступав без значної частини декорацій, які попросту не вмістилися до літака.
Про вертеп згадувалося ще раз, коли студенти третього кур¬су лялькового відділення інституту імені Карпенка-Карого показували позапрограмну давньоанглійську народну п'єсу "Джуді і Панч". Вистава йшла англійською мовою, до того ж вульгарною. Народний герой Панч (в Росії Петрушка, у Франції Полішинель, в Італії Пульчінелла) просто і радісно вирішує всі свої проблеми, забиваючи тих, хто його нервує: сусідського песика, господаря песика, власних дружину і дитину, констебля і навіть ката, котрий мав його повісити. А у вертепі чимось подібним займався Козак, караючи Жида, Ірода, Цигана, Чорта і Смерть.
Були ще театри з Луцька ("Підкова на щастя" за казками Франка, дуже гарна, з нічого щось), Казані (там є дві трупи — російська і татарська, до нас російська привезла "Муху-Цокотуху"), Львова (єдиний прокол фестивалю, невдала постановка "Забавні історії Вуркотика", спів під фонограму) і Києва ("Торбина з піснями", побудована на річному сезонному циклі, нагорода за музичну культуру). Театр із Харкова наважився на радикальну річ. Режисер Інюточкін за допомогою своїх студентів пока¬зав навчальні етюди, обов'язкові студії для акторів лялькового те¬атру, перетворені на відкрите видовище.
Ще одним яскравим явищем позаконкурсної програми стала вистава Івано-Франківського молодіжного театру "Ігри на задньому дворі". І справа не лише в актуальності і напруженості драми. Феноменом є те, що режисер Василь Юрців, який зовсім недавно опинився у Франківську як викладач Інституту культури, зумів за цей короткий час сформувати цілком виразний театральний колектив, що готовий стати ще одним повноцінним міським театром.
- Не брав участі у конкурсі і наш ляльковий театр, котрий на минулому фестивалі отримав усі можливі нагороди. Іванофранківці просто відкрили свято ляльковою оперою "Пан Коцький" і закрили його розкішною прем'єрою "Хома і щука" за Марком Кропивницьким.
Усі гості були захоплені Івано-Франківськом і по-доброму заздрили нашому театрові, що він має таке приміщення, таку базу, такий звук, таку увагу. Квитки були вдвічі дорожчі, ніж завжди, коштували десять гривень, і їх переважно не вистачало. Фуршет після відкриття, який відбу¬вався у "Бомбеї", міг бути можливим лише у Франківську: самогонка, відкритість, "Перкалаба", бануш, забава, радість. Незважаючи на те, що фестиваль перебуває під опікою міністерства, а театр є обласним, дуже допомогла Івано-Франківська міська управа. Щодня відбувалося ретельне обговорення кожної вистави.
Але. Відчувався катастрофічний брак професійних критиків у галузі лялькового театру.
Але. Лише дві вистави на фестивалі, обидві франківські, були чистими ляльковими виставами, бо у всіх інших змішувалися ляльки і люди. Така сучасна тенденція спрощення. А наші були правильними.
Але. Через два роки у цьому місці відбудеться наступний, четвертий фестиваль "Обереги". І він буде іншим,

Тарас ПРОХАСЬКО

“ГАЛИЦЬКИЙ КРЕСПОНДЕНТ” № 11 (011) 6 жовтня 2005 р.

Категорія: "Галицький кореспондент” | Додав: corg (13.07.2009)
Переглядів: 1370 | Теги: ляльки запрошують, Тарас Прохасько, Обереги, фестиваль | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]