Головна » 2013 » Лютий » 12 » Театральна освіта, яка заганяє у рамки, не може бути хорошою
09:32 Театральна освіта, яка заганяє у рамки, не може бути хорошою | |
В. Завальнюк: Театральна освіта, яка заганяє у рамки, не може бути хорошою Анна Журавська  У театральних вишах повинні вчити вчитися Театр-студія Володимира Завальнюка підходить до втілення знайомих образів (Маленького принца, Жанни д’Арк і навіть Гамлета) нестандартно та сучасно. Іноді навіть - занадто складно для пересічного глядача. Однак, на переконання керівника студії, мистецтво повинне бути спрямоване на розумних та освічених. А творити його повинні не менш розумні й талановиті яскраві особистості. Наскільки важливою є профільна освіта для актора, а також про якість театральної освіти в Україні - в ексклюзивному інтерв’ю ІА «Наголос» з актором та режисером Володимиром Завальнюком. Володимире Степановичу, як Ви гадаєте, чого не вистачає українській театральній освіті? Питання складне… На мою думку, освіта передбачає передусім існування майстрів – тих людей, котрі передають не лише знання, а й уміння! Адже самі собою методики не працюють. Можна прочитати книжку Станіславського, щось дізнатися, але нічому не навчитися. Ви маєте на увазі, що в Україні не вистачає достойних педагогів? Ні, педагоги є. Але існує якась незрозуміла мені проблема із цілою освітньою системою, а також – зі смаком, а з нього, як відомо, формується усе інше. На жаль, коріння «закопане» дуже глибоко. У деяких університетах викладають прекрасні майстри, і результат їхньої роботи видно неозброєним оком. У той же час, серед педагогів багато й таких, котрі працюють у манері 40-50-х років, а це неприпустимо у наш мінливий час, тим більше у театральній сфері! Зі сказаного Вами випливає, що працювати з аматорами певною мірою простіше? Так, іноді простіше. Однак усе завжди залежить від особистості. У моїй театральній студії – 11 акторів. 7 з них мають театральну освіту, а 4 – ні. Більшість закінчили Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, декілька - Київський національний університет культури і мистецтв. У чому проявляється різниця у роботі із тими, хто має профільну освіту та тими, хто її не здобув? Знаєте, що таке базова освіта в акторському плані? Це вміння готувати себе та постійно вчитися. Наведу такий приклад: є у моєму колективі людина, яка здобула освіту геть з іншої спеціальності. Однак вона близька мені за духом, розуміє мене. Так, нам потрібно було ретельніше працювати над технікою, але за півтора роки ми досягнули значних результатів! Це ще раз підтверджує те, що я казав: усе залежить від особистості. За яким критерієм Ви відбираєте акторів? Я намагаюся зрозуміти, кому що потрібно на глибинному рівні. Чи готова людина поринути у пошук себе, заглибитися у мистецтво? Ми живемо у суперечливий час, коли за один день акторської роботи у серіалах можна заробити більше, ніж за місяць роботи у театрі. А це, повірте мені, робота з потом і кров’ю. Бути актором – дуже непросто. Кожна вистава – це і жахіття, і диво. Це метафізика! Вчора диво відбулося – і вистава пройшла чудово. А сьогодні усе може бути зігране точнісінько так само, але чогось не вистачить. Не можу пояснити, чого саме, але я це дуже тонко відчуваю. Цікаво, а чи доводилося Вам самому викладати? Так, я викладав у дитячій академії мистецтв. Та й зараз я постійно вчу своїх акторів. До кожного з них потрібно підібрати свій ключик: когось – лише направити, а когось - підштовхнути, ще когось – «замаринувати й випекти». Окрім цього, увесь час навчаюся сам. Намагаюся взяти й перейняти щось навіть у недосвідченого студента. Адже це – нове покоління, свіжа кров. Ви казали, що нашому суспільству бракує смаку. Чи помічаєте Ви це у вчорашніх випускниках? Про що можна говорити, якщо ректор одного мистецького закладу якимось дивним (підкреслюю – дуже дивним!) потрапив на сцену, не маючи жодних здібностей, і його концерти суспільство сприймає цілком спокійно. А це ж привчання людей до деградації. Я спостерігаю ситуацію, коли усе робиться для того, щоб справжнє мистецтво зникло. Зараз мало хто сприймає психологічні тонкощі, складні образи, які я намагаюся втілити на сцені… Пам'ятаю, колись прийшла у студію хороша дівчина. Вирізнялася вона тим, що як тільки щось виходило за межі її розуміння прийнятного, вона одразу лякалася. А це ж усе - наслідки неправильної освіти. Я вважаю, що якщо освіта заганяє людину у рамки, то вона – погана. Тим більше це стосується театру, де усе живе та мінливе. | |
| Переглядів: 499 | | | |
| Всього коментарів: 0 | |
