Марія Матіос: драма часу — через людську долю Марія Матіос сьогодні має статус культової письменницію сучасності. Критика називає її то «чортиком, що вискочив із табакерки», то «гранд-дамою української літератури». Найбільш відомі її твори - роман «Солодка Даруся», визнаний найкращою з українських книг за часів незалежності і відзначений Національною премією України ім. Тараса Шевченка 2005 року, і «Нація», яка має 7 видань.
Саме ці два її твори знайшли нове життя на сцені Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. І.Франка. Минулого року виставу «Солодка Даруся» навіть висували на здобуття Шевченківської премії (як і херсонську «Страшну помсту», до речі), але за якихось незрозумілих причин в театральній справі премій не давали. А от «Націю» ми мали змогу побачити під час цьогорічного фестивалю «Мельпомена Таврії», і вона справила неймовірно сильне враження.
Темна сцена. Мінімум декорацій і зовнішніх ефектів. Лише ляльки-мотанки, своєрідні посередники між світом живих і світом мертвих, і - домовина, яку майструють прямо на сцені і яка у фіналі перетворюється на колиску із новими життями. Чотири епізоди - чотири одкровення, драматизм кожного вивертає душу. І в кожному - тінь смерті. Тож і співають на сцені поминальні пісні. Моторошно. Але страшна не смерть - страшні люди, що порушують закони Божі…
Професійне журі назвало «Націю» кращою виставою, а журналістське відмітило естетично переконливе втілення актуальної історико-національної тематики. Хоча серед колег-журналістів не все було так однозначно: дехто навіть побачив (за велінням серця – чи за вимогами партії?) бажання суддів «патріотично прогнутися» і визначив глядацький успіх лише «торохтінням про важливість перемоги на російськомовному півдні». Але ніякої політики на
...
Читати далі »
Переглядів:
546
|
Додав:
corg
|
Дата:
27.08.2011
|
|
«Садівник» У головній ролі — Б.Ступка Олег Вергеліс «Дзеркало тижня. Україна» №30  Фото Василя Артюшенко 27 серпня в тотальних залпах святкових салютів, присвячених 70-річчю Богдана Ступки (програми про нього на всіх телеканалах!), досить непросто вклинитися в загальний «хоровод»… З якимись суб’єктивними висловлюваннями. Причому тоном задушевним, тихим, несміливо-трепетним. А не пафосно-монументальним, як висловлювалися в прадавні часи незламні герої романтичних драм…
Ну та нічого — ризикну.
Завдання й справді нелегке. Треба сформулювати щось таке — не нудотно ювілейне — про головного лицедія… На саму згадку якого не те що громадяни, а навіть собаки в цирку радісно кивають, захоплено скавчать, демонструючи посилене слиновиділення. Настільки він упізнаваний і любимий, знаменитий і шанований. І все це на якомусь рефлекторному рівні народного обожнювання.
На щастя, у свої 70 він, як і раніше (повсюди), затребуваний. Он, гляньте, черги тих, хто прийшов бити чолом, під дверима його кабінету. І всі з проханнями відзнятися в черговій «мурі» для телевізора. Оскільки ж він людина доскіплива, то завжди витягує «сито» з нижньої шухляди робочого столу... І мудро, неспішно відсіює сценарні зерна від полови. І, уявіть, завжди вгадує: де потрібен, де доречний? Де буде успішним?
Ну так і не було ж у нього останнім часом стидного заробітчанського прохідняку. Кожен образ у «новому кіно» — наче різний сорт міцного вина,
...
Читати далі »
Переглядів:
666
|
Додав:
corg
|
Дата:
27.08.2011
|
|
ДІМ ХИМЕР 
З 3 по 11 вересня сцена Київського академічного Молодого театру стане місцем показу театральних вистав, читань сучасної української драматургії, зустрічей з видатними діячами сучасного польського мистецтва, презентації робіт молодих режисерів, майстер-класів та лекцій.
До фестивальної програми увійшли вистави таких знаних колективів як Театр «Provisorium» (м. Люблін, Польща), «Teatr Centralny» (Польща), «Drammen Theater» (Норвегія), «neTTheatre» та «Grupa Coincidentia» (м. Люблін, Польща) з виставою-лауреатом цьогорічного Единбургського фестивалю «Турандот», а також проекти Інституту театру ім. Збігнева Рашевського (м. Варшава, Польща), «Teatr Nowy» та Інституту мистецтв «Wyspa».
«Ми сподіваємось, що цьогорічний проект, до якого увійшли 6 вистав, лекції відомих критиків та науковців, майстер-класи та презентації польських театральних центрів стане першим кроком в налагоджені тривалого культурного обміну»
Куратор проекту «Польський театр
...
Читати далі »
Переглядів:
599
|
Додав:
corg
|
Дата:
27.08.2011
|
|
В Харькове покажут «Лолиту» Набокова Лолита Набокова - не порнография, а история любви Спектакль «Лолита» создается в необычном тандеме режиссера Антона Меженина (Продюсерский центр «Артуан») и актера «Театра 19» Олега Дидыка, который по праву может считаться режиссером спектакля. Спектакль «Лолита» - это первый масштабный театральный проект в Харькове. Инсценировка – киевского режиссера Андрея Билоуса. Неординарная работа художников, оригинальные декорации. Экран 3 на 6 метров, серьезная работа балетмейстера. Это первый негосударственный спектакль, премьера которого состоится в зале на 800 человек!
В спектакле заняты: заслуженный артист Украины Александр Вирченко и Олег Власов – актеры театра Пушкина, педагог академии культуры и ведущая актриса ХТЮЗ – Ольга Двойченкова, также на суд зрителей предстанут два актерских открытия, совсем юные Евгения Белова и Екатерина Гордиенко. В спектакле прозвучит музыка Гершвина, Шопена и авторские песни Сергея Бабкина, написанные специально для проекта!
Авторы спектакля отмечают, что Набоков не порнограф и писал он не о педофилии. Именно этот стереотип «Лолиты» пытаются разрушить создатели спектакля. В пьесе пойдет речь о близкой каждому теме любви, предательства, об абсолютной, жертвенной любви без взаимности.
Премьера - 3 октября в театре Шевченко. Автор: Марина Сорокина www.dozor.com.ua
Переглядів:
618
|
Додав:
corg
|
Дата:
27.08.2011
|
|
Мелитопольский театр кукол "Алые паруса" открыл 38-й сезон  Фото Сергея КРЫЛОВА Спектаклем "О лисичке и зайчике" открыл свой 38-й театральный сезон Мелитопольский театр кукол "Алые паруса", который показали артисты-кукольники 24 августа на летней эстраде парка культуры и отдыха им. М. Горького.
Как рассказал руководитель кукольного театра "Алые паруса" Николай Крапивка, среди зрителей были и те, кто 37 лет назад смотрел первый спектакль кукольного театра, а сегодня привели на спектакль своих внуков. Спектакль "О лисичке и зайчике" создан по мотивам одноименной украинской народной сказки. Артисты-кукольники - студенты МГПУ им. Б.Хмельницкого разыграли перед маленькими зрителями и их родителями настоящую детективную историю со счастливым концом. Куклы и декорации не были созданы специально для этого спектакля, а подобраны в творческой кладовой театра.
"Пробой пера" стал показ спектакля "О лисичке и зайчике" на городском празднике "Спас в Медовом городе" 19 августа. И тогда на площадке перед летней эстрадой был аншлаг, аплодисменты от детей и взрослых стали наградой артистам, у которых много планов на новый театральный сезон. www.mv.org.ua
Переглядів:
600
|
Додав:
corg
|
Дата:
27.08.2011
|
|
 Іва́н Я́кович Франко́ (* 27 серпня 1856, с. Нагуєвичі, Дрогобицький повіт — † 28 травня 1916, Львів) — український письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч.Зміст
Біографія
Ранні роки
Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Східній Галичині, поблизу Борислава, в родині селянина-коваля. Його батько, коваль, заробляв не тільки на власну сім'ю, але й на всю рідню, він дуже хотів дати синові добру освіту. Мати, Марія Кульчицька, походила із зубожілого українського шляхетського роду — «ходачкової шляхти». Про себе завжди розповідав як про сина мужика.
Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862—1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864—1867). 1875 року — закінчив Дрогобицьку гімназію (тепер педагогічний університет).
У багатьох оповіданнях («Грицева шкільна наука», «Олівець») художньо передано окремі моменти з цієї пори життя автора. З них довідуємося, як важко було здобувати освіту навіть обдарованому селянському хлопцеві. Доводилося жити на квартирі у далекої родички на околиці Дрогобича, нерідко спати у трунах, які виготовлялися у її столярній майстерні («У столярні»). Навчаючись у гімназії, Франко виявив феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити товаришам інформацію, яка подавалася вчителями на заняттях; глибоко засвоював зміст прочитаних книжок. Багато читав: твори європейських класиків, культорологічні, історіософські праці, популярні книжки на природничі теми.
Інтенсивній самоосвіті гімназиста сприяла зібрана ним бібліотека, в якій нараховувалося близько 500 книжок і українською, й іншими європейськими мовами. Знайомство з творами Маркіяна Шашк
...
Читати далі »
Переглядів:
1021
|
Додав:
corg
|
Дата:
27.08.2011
|
| |
