“Декамерон” в Кіровоградському театрі ляльок  Смілива спроба сценічного втілення світової класики відбулася в Кіровоградському академічному обласному театрі ляльок 15 листопада.
«Декамерон» Джовані Боккаччо – один з перших гуманістичних творів Європейської літератури, в якому викрито людську ницість, суспільні вади та пороки, і в той же час із захопленням оспівано кохання людяність, високі поривання, справжні почуття, вірність ідеалам.
Події оригінального твору відбуваються в Середньовічній Італії, де, переховуючись від епідемії Бубонної чуми, десять молодих людей усамітнюються на віллі поблизу Флоренції, й розповідають один одному різні історії. Зі ста новел «Декамерона» (десятиденник – десять по десять), розказаних героями Дж. Боккаччо, для сценічного втілення режисером Євгеном Гімельфарбом було відібрано десять – п’ять новел «низького» жанру, і п’ять «високого».
«Високі» новели – оспівують торжество шлюбної вірності, незрадливості, відданості коханню, заради якого герої йдуть на смерть. Коханню, якому властиво ламати станові перепони, розвивати і духовно збагачувати людину. Сюжети новел «низького» жанру висміюють розпусту, хтивість, аморальність духівництва, глупоту і порочність простолюдинів. Режисеру вдалося створити комічне дійство, яке б видовищно передавало пікантність описаних італійським класиком ситуацій, і в той же час обійтися без грубого натуралізму. Події виведено в умовно-символічний план, де за допомогою натяків, пластичних рухів акторів, їх переміщення простором сцени, де
...
Читати далі »
Переглядів: 431 |
Додав: corg |
Дата: 24.11.2012
|
|
Криза театру чи театр кризи? Віталій ГОЛЬЦОВ, Чернігів  В Україні (час від часу) точаться розмови про кризу театру. Мені ж здається, що в театрі немає й не було кризи, але є більш небезпечна криза, що породжує решту криз. Я говорю не про відсутність драматургії, режисерів, акторів чи грошей. У нас театр не є вагомою часткою національної культури, а глядачі не відчувають великої потреби в театрі. Наша публіка не налаштована сприймати серйозно інші театральні жанри, окрім драматичного та оперного театрів. Насамперед це стосується такого виду театру, як театр ляльок. До нього ставляться, у найкращому разі, як до розважального закладу для дітей. До того ж наше суспільство пронизане корупцією та кумівством. Було б дивним, щоб ця біда не зачепила й театральний механізм... Так, він давно потребує нових налаштувань. Але не в сенсі «модніх» ще недавно — самоокупності, госпрозрахунку. (Коли наприкінці вісімдесятих років минулого століття ця «хвороба» багатьох у нас захопила, іноземці дуже дивувалися. Бо в них вважається за щастя мати дотацію, вони її домагаються всілякими засобами.)
Необхідна чітка державна система різної форми грантів, доплат, замовлень, пільг та знижок. Потрібно, щоб працював закон України про культуру. Тут доречно згадати вислів: «Не запитую, які у вас закони, запитую, як вони виконуються». Ці речі, гадаю, є зрозумілими кожному. Тільки побоююся, що театри знову «підштовхують» до госпрозрахункової моделі. Суттєво те, що, в принци
...
Читати далі »
Переглядів: 428 |
Додав: corg |
Дата: 24.11.2012
|
|
|
