Діти не брешуть, тому з ними складніше  За життя у театрі ляльок Олександр Свіньїн пройшов довгий шлях від актора допоміжного складу до головного режисера. Він створив 15 вистав, серед яких «Коза-дереза», «Три міхи хитрощів», «Золотий ключик», «Як лисичка пташкою була», на яких виросло не одне покоління вінничан.
Хотів буди Єфремовим або Міхалковим
- До театру я потрапив випадково. Лялькарем стати не планував абсолютно. Але уже дуже багато років тут провів, люблю це місце. Якщо доля дозволить, то тут і допрацюю до кінця. Залишився в театрі ляльок, напевно, через те, що бувають люди, які шукають професію, а тут професія знайшла мене сама. Вклав у цей театр свій талант, душу, уміння, він став мені рідним. Починав як актор допоміжного складу, оскільки освіти у мене фахової не було, - говорить пан Олександр. - Знаєте, є такий вислів: «Поганий той солдат, який не мріє стати генералом». Так от, в юності я був максималістом, втім, як і зараз. Колись давно, ще в юності мене затягли в театральну студію, де я познайомився з театром. Мріяв стати або Єфремовим (режисером МХАТу) або Міхалковим (режисером кіно). Інших варіантів для себе не бачив. На той час київську театральну школу не дуже добре сприймали, тому вступати потрібно було або в Москву, або в Ленінград. Одразу після школи не зміг вступити в університет, тому й пішов у армію. Коли повернувся, якраз збирався їхати до Москви, аби здійснити свою мрію і стати великим театралом. Поки залишався час до іспитів, одна моя знайома запропонувала піти попрацюв
...
Читати далі »
Переглядів: 444 |
Додав: corg |
Дата: 25.12.2012
|
|
|
