Головна » Архів матеріалів

Сцена із фіналу вмсиави (Фото В. Підцерковного)

Чи співав скрипаль на даху.

Почну з того, що я аж ніяк не театральний критик. І мушу визнати, що я далеко не театрал. Ну, якщо бути цілком відвертим, то я зовсім не театрал. Театр мене ніколи не вабив.

Мені завжди видавалися смішними ці жалюгідні спроби відтворити на сцені видимість справжнього життя за рахунок декорацій. Ці грандіозні задники, котрі були покликані створити чи то ілюзію морського краєвиду, чи то гірський ландшафт, чи то віковічний ліс десь у далекій Сілезії. Цілком безуспішно мушу констатувати.

А ці бутафорські замки, ці сходи невдало імітовані під мармур, ці пінопластові ( чи то було пап’є-маше?) фортечні мури, ці інтер’єри, від яких за версту несло підробкою.

Все вище перечислене мене аж ніяк не надихало. І чим грандіознішими були декорації, тим більшу відразу воно все разом у мене викликало. Не рятувала навіть, якщо така була присутня, вправна гра акторів.

Звісно, мені можуть дорікнути, що театр, мовляв, це певна умовність і до сприйняття вистав треба підходити саме в такому контексті. Не можу з цим не погодитись. Тоді для чого імітувати справжність, якщо основне – це умовність.

І ось тут я й підхожу до основного. А де ще є більша умовність, аніж у театрі ляльок. Ми ж бо цілком розуміємо, що це не справжні звірі, не справжні люди ( та цього й ніхто не приховує), а тим не менше з інтересом слідкуємо за дією.

Втім, рамки умовності в театрі ляльок таки піддаються ще більшому розширенню. Це коли на сцені одночасно присутні як актор ... Читати далі »

Переглядів: 1193 | Додав: corg | Дата: 13.07.2009 | Коментарі (1)

« 1 2 ... 1649 1650 1651 1652 »