Головна » 2013 » Січень » 30 » Сучасний театр: по-дитячому про доросле
21:49 Сучасний театр: по-дитячому про доросле | |
Сучасний театр: по-дитячому про доросле Марічка Ільїна  Юрій Мисак, головний режисер – в. о. художнього керівника Першого українського театру для дітей та юнацтва, – про зміну іміджу і сприйняття, співпрацю театру зі школами та про нові постановки Чи задумувалися ви, як часто ваші діти ходять до театру? Звичайно, інколи відвідують вистави з класом у шкільний час, але як часто вони самі цікавляться театром? Чи підуть на виставу, якщо можуть сходити на сеанс супермодних мультиків? Чи готові вони самостійно обирати постановки, які хотіли б відвідати? А може їх цікавлять спектаклі за творами з шкільної програми? Не певна, що батьки одразу ж дадуть відповіді на ці питання, адже чимало із них не знають, який він, сучасний дитячий театр. Усі пам’ятають ще радянські ТЮГи із класичними програмами у кожному місті і тістечками в буфетах…А що із ними сталося сьогодні? Як вони боряться за своє існування? Як змінюються, аби втримати і повернути глядачів? Про це, а також про співпрацю театру зі школами, зміну іміджу та нові постановки у розмові “Пошти” із головним режисером – в. о. художнього керівника Першого українського театру для дітей та юнацтва Юрієм Мисаком (на фото). – Знаю, що Перший український театр для дітей та юнацтва бере участь у цікавому проекті “Візьми дитину в театр”. Розкажіть, у чому полягає його суть і чим цей проект особливий? – Спочатку трохи історії. Передумовою до появи цього проекту став вступ України до ASSITEJ (Міжнародна асоціація театрів для дітей та юнацтва). У 2010 році ми святкували 90-ліття театру, і так склалося, що мали можливість запросити всіх директорів ТЮГів нашої країни. Зараз таких театрів залишилося лише вісім. Якщо за часів Радянського Союзу їм приділяли більше уваги, то сьогодні вони переживають не найкращі часи. Тож гасло “Все найкраще – дітям!” тепер, коли ним не спекулюють, насправді є дуже актуальним. Власне тоді ми мали можливість зустрітися, поговорити, і… створити Асоціацію українських театрів для дітей та юнацтва. Вже після цього всі разом вступили до ASSITEJ. Президент цієї асоціації Іветт Харді звернулася до нас і всього світу із закликом, яким вона хотіла закцентувати важливість залучення дітей до театру. Адже зараз, так склалося, одні діти ростуть у сім’ях, які не можуть собі дозволити ходити до театру, інші просто не відвідують вистав, бо у батьків так не заведено. А ще є дітлахи, які не мають можливості потрапити до нас через певні фізичні проблеми чи вади… Причин чимало… Тож проект “Візьми дитину в театр” покликаний повернути юних глядачів, які з тих чи інших причин не бувають у театрах. – Яким же чином ви вирішили повернути глядачів-дітей у театри? – Наприкінці 2012 року ми мали дуже продуктивну спільну нараду із працівниками управління освіти. Театр звернувся до керівника управління Галини Слічної з ініціативою, вона радо відгукнулася, зібрала всіх психологів міста, методистів на круглий стіл, під час якого ми разом виробили таку собі “дорожню карту”, аби знати як і в яких напрямках нам далі рухатися. Взагалі ми намагаємося працювати із освітянами трохи інакше, аніж це було раніше. Колись уповноважений представник театру брав квитки і йшов до школи. Там добровільно-примусово ці квитки викуповувалися, і діти йшли на виставу. Хоча тепер мені ця схема не видається аж такою поганою, адже коли навіть не з надто великим бажанням дитина йде до театру, бачить добру виставу, вона починає задумуватися, цікавитися. Але все ж зовсім іншим глядачем є та дитина, яка усвідомлено зробила вибір, зацікавилася постановкою, захотіла піти саме на неї. Це вже такий собі акт волевиявлення, бо такого глядача не треба хапати рекламою, ловити-трусити і заманювати. Ця дитина готова до мистецького діалогу. А це дуже важливо, ми цього прагнемо. – Плани – це добре, але чи маєте ви вже якісь реальні, хоч і невеликі досягнення? – Маємо їх уже чимало, адже театр вже давно прагне тіснішої співпраці зі школою. Ми провокуємо глядача на діалог: аби до нас не просто прийшли, подивилися виставу і пішли, а спробували обговорити її. Ми хочемо почути відгуки, мати отой зворотній зв’язок. Працюємо над тим, аби репертуар краще показувався дітям, зокрема на інтерактивних дошках. Таким чином маленькі глядачі можуть самостійно обирати, що їм цікаво, а що ні. Розвиваємо співпрацю із батьківськими комітетами, проводимо творчі зустрічі. Тобто театр активніше починає входити у школи, аби, крім іншого, підтримати ще й шкільні театри, яких є дуже багато. І школа йде нам назустріч, прислуховується. Також готуємо мультимедійну презентацію театральних екскурсій для дітей, аби вони могли побачити, як готується вистава. Невдовзі школярі зможуть оглянути театр від подвір’я і до сцени, але не як глядачі, а як учасники театрального процесу. На здачу вистав запрошуємо психологів та, якщо це можливо, завучів із виховної роботи. Бо із однією з постановок мали інцидент. Йдеться про “Ляльку Реггеді Енн”. Тематика вистави є вкрай важливою у сучасному світі, адже вистава порушує проблему неповних сімей. Мати залишила дівчинку і втекла у пошуках кращого життя, батько випиває. А дівчинка хворіє через це, хоча кращі лікарі не можуть поставити їй діагноз. У розпачі батько дарує їй ляльку. Дівчинка ж не розуміє, чому її не люблять, чим вона завинила, що зробила не так. Дитина засинає й уві сні мандрує світами разом із лялькою та іншими іграшками. За дві години вони перемагають усе зло. Мала навіть прощає свою маму, яку зустрічає в образі відьми. Матір вкрай замучила совість, вона хоче покінчити з життям. Вирішивши всі проблеми, дівчинка прокидається здоровою, вона розуміє, що батько її любить, але йому потрібен час, аби розібратися із власними проблемами. Саме щодо цієї вистави мали інцидент. До нас прийшли кілька вчителів і кажуть: “Як у театрі можна таке дітям показувати?! Тут можна говорити лише про добро і любов!”. Після цього ми задумалися. Напевно, не всі розуміють, що ми не можемо дітям в очі брехати, кажучи, що все прекрасно, поганих дядьків нема! Треба дітям пояснювати все, що робиться довкола, все, що їх турбує. Тож ми говоримо про надзвичайно важливі теми. На попередній перегляд дитячих вистав ми завжди запрошуємо психологів із міського управління освіти, і вони підтримують наше прагнення порушувати отакі проблеми у виставах. – Для того, аби зацікавити сучасних дітей і підлітків, мало просто підготувати хорошу виставу. Що ви робите для залучення нових глядачів? – Третій рік ми намагаємося змінювати театр, те, як його сприймають люди. Скільки років уже немає Союзу, а нас все ще називають ТЮГом і асоціюють із театром того часу. Тож ми, як можемо, власними силами оновлюємося. Зокрема, ми змінили афіші і рекламки театру (вони тепер кольорові та значно краще сприймаються глядачами), поміняли логотип і репертуарну політику. Із 2011 року започаткували ще й вечірні покази за окремим репертуаром. Маємо кілька вистав, але хотів би виділити одну – “Оскар” за повістю Еріка-Емануеля Шмітта у постановці Олексія Кравчука. У 2011 році на III Всеукраїнському фестивалі театрів для дітей та юнацтва, що відбувався у Макіївці, вона посіла перше місце (здобувши три з шести нагород – “Пошта”). Ця перемога видалася особливо приємною, бо гостями фестивалю був увесь виконавчий комітет ASSITEJ, представники із 17 країн. Намагаємося здійснювати й інші впровадження. Працюємо над сайтом театру. Хоча його дизайн іще не повністю готовий, інформаційно сайт уже наповнений – за це відповідає завліт театру. Вперше за багато років маємо хорошу співпрацю із Ґете-Інститутом (це всесвітня мережа культурних центрів Німеччини, яка популяризує вивчення німецької мови за кордоном і підтримує міжнародну співпрацю в культурній сфері). Зараз працюємо вже над другою виставою. Звичайно, вони підтримують своїх літераторів, але чом би й ні? – Розкажіть, будь-ласка, про нові вистави театру і найближчі плани? Щодо останніх прем’єр, їх було дві. На денній сцені – “Зоряний хлопчик” за казкою Оскара Уайльда у постановці Романа Валька. Ця притча має глибоко філософський зміст, порушує важливі проблеми, про які ми часто забуваємо. Наш “Зоряний хлопчик” інтерпритований та підготований для дітей, але у ньому порушуються ті ж питання і проблеми, що й в оригінальному творі – безцінність дару любові, співчуття та милосердя, швидкоплинність часу та життя. А на вечірній сцені з жовтня іде “Повернення” Олексія Кравчука за мотивами “Маленького принца” Антуана де Сент-Екзюпері. Це, напевно, найдоросліша казка в історії літератури, історія проста і безхитрісна, а проте по-філософськи невичерпна. Маленького принца можемо відшукати у кожному з нас, адже колись ми його очима дивилися на світ, його словами промовляли, вивчали всесвіт, приручали і приручались. Але з часом купа клопотів та пошуки комфортного життя роблять нас все більше схожими на Ліхтарника, Ділка, Географа, П’яницю… Саме про те, як віднайти себе справжнього, і йдеться у “Поверненні”. Щодо планів, у березні за підтримки Ґете-Інституту я маю ставити п’єсу Ульріха Хуба “Біля ковчега о восьмій” (П’єса на релігійну тематику, що була створена на замовлення німецького видавництва у 2006 році спеціально для дитячої постановки у одному з місцевих театрів. Хуб надихнувся біблійним текстом про Ноїв ковчег. Того ж року п’єса була визнана кращою в Німеччині і перекладена низкою мов, тож її активно почали ставити. – “Пошта”). Вона про трьох пінгвінів, які постійно чубляться. Ці веселі нерозлучні друзі (двоє з яких вірять у Бога, а ще один сумнівається), як виявляється, живуть перед всесвітнім потопом. Саме настає той момент, коли Господь наказує Ноєві збудувати ковчег, де зібрати “кожної тварі по парі”. І все б нічого, тільки ж пінгвінів троє. Тому друзі правдами й неправдами, а також… у валізі намагаються протягнути третього товариша-безбілетника на борт. П’єса дуже легка, весела, вона цікаво і доступно написана, та, що найважливіше, у ній порушуються важливі питання – дружби і віри. Проте вона не моралізаторська, нічого нікому не нав’язує. Дуже хотілося першими в Україні поставити “Біля ковчега о восьмій”, проте Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра випередив нас… Щоправда, їхня вистава російською, тож у Львові матимемо перший україномовний дебют трійки пінгвінів! www.lvivpost.net | |
| Переглядів: 726 | | | |
| Всього коментарів: 0 | |
