Головна » 2013 » Січень » 29 » Тернопільські лялькарі - сила!
21:15 Тернопільські лялькарі - сила! | |
Тернопіль: Акторам-лялькарям - хоч в армреслінг  У кімнаті, заставленій ляльками, мініатюрними кольоровими будиночками, масками та банками з фарбою, тхне лаком. Із кожного кутка там на тебе дивляться десятки нерухомих очей. У глибині приміщення працює молодий художник-бутафор Михайло Копчак. Саме він разом із колегами по цеху створює всіх персонажів вистав — ляльок, маски, бутафорію та декорації, які згодом оживають на сцені Тернопільського обласного академічного театру актора і ляльки.  - У нас тут - повний цикл виробництва, - розповідає чоловік. - Художники створюють ескізи ляльок, мініатюрні макети декорацій з картону та приносять їх нам. У цій майстерні ми, бутафори, виконуємо їх у повному розмірі. Зараз готуємо декорації для вистави про кота Леопольда. Прем’єра постановки запланована на лютий. Усе необхідне майстри мусять виготовити за два місяці. Розминка — як у спортсменів Обличчя ляльок бутафори виготовляють із пап'є-маше. Зі зволоженого пресованого паперу також роблять об’ємні декорації для сцени. Утім, майстри використовують і дерево, і поролон, і тканину. Словом, у хід йдуть усі підручні матеріали. - Усе встигаємо лише завдяки злагодженій командній роботі, - пояснює Михайло Копчак. - Я, скажімо, більше малюю. Разом зі мною тут працюють жінки, які шиють одяг для ляльок і костюми для акторів. Інші - ліплять із пап’є-маше. На третьому поверсі театру є майстерня, де виготовляють усі рухомі механізми. Майстер продумує, як ляльки будуть рухатися, розмовляти. Механізми бувають складні та прості. Доводять усе до пуття монтувальники. Вони усі деталі декорацій встановлюють на сцені. Чутливі та емоційні люди Поруч із кімнатою, де працює пан Михайло, розташована репетиційна зала. До вистави залишається близько години. Хтось у гримерці накладає грим чи одягає маску. Інші поряд "розминають" голосові зв’язки та м’язи обличчя.  - Вистава триває від сорока хвилин до півтора години, і весь цей час потрібно говорити голосом свого персонажа голосно і чітко, - каже актриса Ольга Томбоштейн. – На додачу - витягнутою правою рукою треба керувати лялькою. Це неабияк складно. Акторів можна впізнати, просто зустрівши на вулиці. Адже навіть у приватних розмовах вони розмовляють голосно та із дуже чіткою дикцією. - Іноді подруги сміються з того, як я розмовляю, - жартує актриса. – Питають, навіщо я так до них кричу. Адже такий голос не приховаєш. Хоча грати поза роботою зовсім не хочеться. Усі актори - чутливі та емоційні люди. Хворе горло - нічний жах Актори кажуть, що найстрашніше для них - застудити горло перед виставою. - Якось встала вранці, а голосу нема — лише хрип, - пригадує Ольга. - А через кілька годин вистава. Пила все, що лише можна — і молоко з маслом, і мед, і калину. Це дало ефект лише на кілька годин, але вистава пройшла успішно.  Утім, руки в акторів-лялькарів стомлюються не менше. - Усі наші актори, мабуть, можуть бути успішними армреслерами, - жартує актор Дмитро Татаринов. - У тих, хто багато років працює у ляльковому театрі, біцепс на правій руці сталевий! А ви спробуйте півтори години тримати руку витягнутою. Тому ми й тренуємо пальці, кисті, руки, аби легко витримувати настільки сильне навантаження. Глядачів не бракує Усі актори мають вищу театральну освіту і живуть грою на сцені. Вистави вони ставлять не лише для дітей. - У нас іде вистава для дорослих “Дуже проста історія”, - каже актриса Тетяна Кошильовська. – П'єса - тяжка і гостросоціальна. Навіть на афіші написано: "Не брати дітей!". Ця вистава зачіпає питання ранньої вагітності, соціальної нерівності. Це - не класична лялькова вистава. Там живий план — актори працюють у костюмах. Словом, це варто побачити. Усі актори починають збиратися на сцену. Один із них — дядечко середніх років чіпляє на обличчя маску смішного розбійника. - Мені навіть можна забути одягнути маску, - каже, сміючись, “розбійник” Петро Мрига. Актори, які поруч готуються до вистави, голосно сміються. - А можна й навпаки, - жартує хтось. - Забути зняти маску і так додому поїхати. У тролейбусі тоді грошей ніхто у тебе не попросить. У цей час у глядацькій залі - вже багато дітей. Лунає третій дзвінок, усі замовкають, і починається вистава... 20minut.ua | |
| Переглядів: 600 | | | |
| Всього коментарів: 0 | |
