Вступ Прем‘єра вистави «Далі – тиша» за місяць до 70-літнього ювілею Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Івана Франка стала ніби прологом до святкування, бо задумана як бенефіс корифеїв театру – заслуженої артистки України Терезії Перети та народного артиста України Володимира Родя, котрі віддали служінню сцені понад п‘ятдесят років свого життя кожен, а за сумарним віком старші за театр у котрому працюють більше ніж удвічі.
Отже, шановний читачу, давайте разом проаналізуємо мистецьку з‘яву, котру мали щастя переглянути, а хто не переглянув, може, прочитавши ці рядки, збереться-таки до театру, аби підтвердити, або заперечити для себе те, що буде висловлене тут далі. То ж – по порядку.
Драматургія
Твір Віни (Вайни) Дельмар являє собою сценарій до фільму «Поступися місцем завтрашньому дню» (Make Way for Tomorrow) режисера Лео МакКері, 1937 р., за романом Лжозефіни Лоуренс «Роки такі довгі», а також за п‘єсою Хелен та Нолана Лірі.
Назва ж «Далі – тиша» з‘явилася завдяки відомій постановці матеріалу Анатолієм Ефросом у московському Театрі «имени Моссовета», що вийшла у світ як телеспектакль ЦТ 1978 р. із геніальною Фаїною Ранєвською та неперевершеним Ростиславом Пляттом у головних ролях. Сакраментальна фраза «А далі – тиша…» звучала за кадром в кінці вистави після сцени прощання героїв.
Про зневагу.
Спитаєте, до чого б це? А о
...
Читати далі »
