Театр починається...  Почну одразу зі страшного зізнання. Я людина абсолютно нетеатральна. Я не розуміюся на театральних термінах, плутаю куліси з лаштунками, не розбираюся що таке мізансцена, а що таке авансцена і чим генеральна репетиція відрізняється від прогону. Тому все, що написано нижче, прошу сприймати саме з огляду на мою не театральність.
Я довгий час сторонився театру. Вочевидь спрацьовували дитячі враження. В дитинстві мене кілька разів водили в театр і, чесно кажучи, враження від тих відвідин в мене були не надто позитивні.
І справа не грі акторів, а в декораціях. Всі ці картонні колони, фанерні палаци, паперові квіти, намальовані гори й так далі, викликали якесь відторгнення. З віком я зміг сформулювати те, що в дитинстві відчув інтуїтивно.
Нема сенсу імітувати справжність несправжністю. Театр – це гра, умовність, то ж і декорації повинні бути умовними. Вони не повинні імітувати реальність й бути лише бутафорським тлом, вони повинні приймати участь в дії, підкреслюючи або цю саму дію, або, навіть, характери персонажів. І чим лаконічніші ці декорації, тим краще. Це як той єдиний завершальний штрих на малюнку. Єдиний, але в потрібному місті.
Ну, ось такий мій дилетантський погляд на театр, най пробачать мене витончені театральні естети.
А згодом виявилося, що таки існують такі театри й такі вистави, де не намагаються вразити глядача надмірними декораціями, котрі часом аж вивалюються зі сцени, а вражають грою акторів, дійством, драматургією і де лаконічні декорації теж несуть смислове навантаження.
Днями я знову мав задоволення побувати на такій виставі.
На сцені івано
...
Читати далі »
Переглядів: 540 |
Додав: corg |
Дата: 24.03.2012
|
|
Звернення колективу Львівського академічного театру імені Леся Курбаса Колектив Львівського академічного театру імені Леся Курбаса звертається до Вас з пропозицією долучитися до акції з нагоди Міжнародного дня театру. У цей день, 27 березня 2012 року, ми хочемо не просто вкотре звернути увагу влади та суспільства на проблеми і стан, в якому перебуває театр (культура), а розпочати процес вирішення цих проблем. Однак це можливо лише за умови спільних, злагоджених дій усіх, кому небайдужий розвиток українського театру (культури).
Так званий залишковий принцип фінансування театру та культури загалом, а також не справедлива диференціація розподілу коштів між театрами створюють умови, в яких більшість творчих (театральних) колективів ледь зводять кінці з кінцями. Ще кілька років такої «ФУТБОЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ ПОЛІТИКИ», і український театр як мистецтво опиниться за крок до ЗНИКНЕННЯ.
Театр завжди був і є своєрідним живим дзеркалом, яке відображає загальний стан суспільства, країни. Український театр – це дзеркало, в яке влада вперто відмовляється дивитися. З нагоди нашого професійного свята, ми закликаємо усіх небайдужих 27 березня о 12.00, озброївшись ДЗЕРКАЛАМИ (дзеркальцями), ВИЙТИ до будівель місцевих органів влади на всеукраїнську акцію.
Нашими основними вимогами є:
Достойного рівня заробітна плата;
Ремонт театральних приміщень та фасадів, які знаходяться аварійному стані та відповідне технічне забезпечення;
Вирішення житлового питання акторів та працівників театрів.
Очевидно, що форми акцій та вимоги можуть бути різними – головне для всіх нас вияв солідарності та підтримки! Адже кожен окремо «в полі не воїн», та об’єднавшись в спільній дії, ми можемо змінити багато!
Якщо ж влада знову не відреагує, ми готові вдатися
...
Читати далі »
Переглядів: 498 |
Додав: corg |
Дата: 24.03.2012
|
|
|
