«Влюбиться в куклу!» Евгений ГУЦУЛ Недавно во Львове состоялась II Всеукраинская научно-практическая конференция «Співпраця театрів ляльок з навчальними закладами та її вплив на виховання фахівців лялькарського мистецтва». Три дня участники были заняты практической частью: смотрели привезенные спектакли и обсуждали их. Затем состоялась научная часть мероприятия. Правда, и она в значительной степени была посвящена обмену практическим опытом.
Главный режиссер Львовского академического областного театра кукол Александр Куцык, отметив появление в украинском кукольном театре новых форм (помимо тростевой куклы, живой план, театр теней, театр масок...), не смог удержаться, чтобы не указать на потерю актерами мастерства, виртуозности владения куклой. Прямо г-н Куцык не назвал, по чьей вине это происходит — он лишь иносказательно заметил, что существует проблема подготовки кадров. Как вариант ее решения главреж львовских кукольников предложил, чтобы в ближайшее время кто-то из науки разработал методику «закохування в ляльку». Дескать, только любовь к этому виду искусства позволит поднять уровень исполнения.
Худрук Запорожского областного театра кукол Наталья Соколовская высказалась менее дипломатично в отношении кукольного образования. Она без обиняков заявила, что кукольный театр, в отличие от драматического, не имеет возможности ждать, пока актеры и режиссеры созреют и обретут нужную кондицию — они должны приходить уже готовыми!
Выступление Александры Самохваловой, зав. цикловой комиссией мастерства актера с куклой Днепропетровского театрально-художественного колледжа, было близко к формуле: «Невиноватые мы — они сами не идут!» Представительница Днепропетровска вынуждена была призна
...
Читати далі »
Переглядів:
679
|
Додав:
corg
|
Дата:
10.06.2011
|
|
Буря, якої не було Організатори міжнародного фестивалю "Мельпомена Таврії" присвятили його 20-річчю незалежності нашої країни. Тому не дивно, що глядачі побачили багато вистав українських класиків.
Публіка мала змогу побачити "Наталку-Полтавку" Івана Котляревського у виконанні Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії(режиссер Сергій Павлюк).
Неординарність вистави починаєш розуміти вже з перших хвилин. Початок– обряд підготовки нареченої до весілля,але після десяти хвилин народних пісень трохи стомлюєшся. Далі на сцені з'являється Наталка, до неї починає залицятися возний. Але він чомусь весь цей час називає головну героїню Галею. Потім глядач спостерігає за веселими парубками, які майже всю виставу намагаються побити маленького та худенького Миколу, бо він їм не подобається. Все закінчилось добре і Наталка вийшла заміж за свого любого Петруся. І все це у супроводі народних пісень. Вийшов такий собі комедійний мюзікл. Варто згадати і про танці. Балет танцював із таким завзяттям, що порвав тканину на сцені. Її намагалися привести до ладу вже в антракті. До речі, вистава отримала "Гран-прі" професійного жюрі.
Київський Національний академічний драматичний театр ім. І.Франка привіз Шекспіра. Глядачам показали "Бурю" (режисер Сергій Маслобойщіков). Масштабність вистави вражала, декорації постійно трансформувалися то в корабель, то острів, а потім і печеру чарівника Просперо. Проте вистава вийшла якоюсь дуже академічною. Складалось враження, що актори розповідають історію не глядачеві, а в порожнечу. Ця відірваність від публіки трохи від
...
Читати далі »
Переглядів:
583
|
Додав:
corg
|
Дата:
10.06.2011
|
|
Євгенію Мірошниченко тричі виганяли з консерваторії  12 червня виповнилося б 80 років оперній співачці Євгенії Мірошниченко. Її не стало 27 квітня 2009-го. У неї відірвався тромб. За рік до того у співачки виявили рак грудей. Операцію у німецькій клініці оплатив спонсор з Москви.
— Ми вмираємо не від старості, а від образ, — любила казати Євгенія Семенівна.
Вона народилася у селі Радянське Харківської області. Під час війни навчалася у жіночому ремісничому училищі. Там на одному з концертів її помітив ректор консерваторії і наполіг, щоб поступила до нього навчатися. Співачку тричі виганяли за неуспішність.
— Я любила такі предмети, як акторська майстерність, танці, гімнастика і співи. Навіть не хотіла знати, що є такі дисципліни, як політекономія, істмат. Коли черговий раз мене вигнали, я приготувалася сидіти в ремісничому училищі і вишивати хрестиком. Але тодішній Голова Верховної Ради Михайло Гречуха викликав до себе: "Твій батько загинув на війні? Він хотів, щоб ти була артисткою? А ти так легко здаєшся". Я повернулася в консерваторію, провчилася чотири курси, але диплома так і не отримала. У театр мене прийняли тільки за голос.
Диплом видали, коли Мірошниченко стала народною артисткою. Вона 40 років була ведучою солісткою Національної опери України. Співала для Хрущова, Щербицького, Фіделя Кастро. Коли була зовсім юною, виступала перед Сталіним.
— Це були огляди художніх самодіяльних колективів трудових резервів, — згадувала вона. — З усіх республік приїздили найталановитіші діти. Сталін сидів у першому ряді. Я так розхвилювалася, що заспівала спочатку останній куплет, а потім перший. Заходжу за куліс
...
Читати далі »
Переглядів:
602
|
Додав:
corg
|
Дата:
10.06.2011
|
|
КОЛЬОРОВИЙ СВІТ Під такою назвою в Івано-Франківському академічному обласному театрі ляльок ім. Марійки Підгірянки відкрилась виставка дитячого малюнка, приурочена 20-й річниці Незалежності України та Міжнародному дню захисту дітей.
Протягом травня, після недільних вистав фойє театру перетворювалось на справжню творчу майстерню. Малювали й фантазували (хто як міг) – наші глядачі. Одні спочатку несміливо свої роботи виводили олівцем, інші – одразу видавали справжні шедеври пензликом. Батьки (спасибі їм велике за чудових наших маленьких глядачів) інколи намагалися допомогти своїм дітям, проте ті навідріз відмовлялися, робили все самі. Було дуже цікаво…!
Всього у конкурсі взяло участь 60 діток віком від 3 до 12 років. Тільки одному наймолодшому учасникові Максиму Яцківу щойно виповнилось 2,5 рочки.
На конкурс учасники представили близько 90 робіт. Теми були різноманітні: спочатку «кольоровий світ» дітки малювали в образі веселки, Наступного разу на картинах наших глядачів появилися персонажі вистав – казкові Лисички, Песики та Котики... Цікавими стали їхні твори на тему «Я живу в Україні». Втішно, що діти ознайомлені з символами нашої країни – синьо-жовтим прапором, калиною. А ще на малюнках дітей яскраво заквітали соняшники, прилетіли лелеки, ожила й «тече вода з-під явора…».
Велику допомогу в проведенні конкурсу надала Зоряна Гошовська (художниця, вона ж і наша глядачка), яка щонеділі проводила з дітками майстер-клас та ще й стала одним із спонсорів свята.
Переможців визначало компетентне журі в складі: головного художника театру Ростислава Котерліна, фотохудожника (теж нашого глядача) Олександра Торб’яка та незмінного голови журі, редактора програм обласного телебачення «Галичина» Галини Філіпової, яка з усією душею пройнялася конкурсом і дуже багато
...
Читати далі »
Переглядів:
1108
|
Додав:
corg
|
Дата:
10.06.2011
|
|
Принижені і безпритульні
Чи легко бути молодим — відповідь на запитання шукає молодь Театру з лівого берега Дніпра Ірина ЧУЖИНОВА ФОТО ЄВГЕНІЯ ЧЕКАЛІНА  СЦЕНА З ВИСТАВИ «ПІЗНО ЛЯКАТИ...» Схоже, молоді режисери серйозно вирішили виправити ситуацію десятирічного ігнорування «нової драми» в столичному театральному просторі. Так, у «Сузір’ї» вже рік іде «Депо «Північне» за п’єсою Василя Сигарєва «Фантомні болі» («День» писав про це в № 52-53), і ось тепер terra incognita сучасної російської п’єси освоюють і в Київському театрі на лівому березі Дніпра. На малій сцені випустили виставу «Пізно лякати...», яка стала дебютом одразу двох молодих режисерів, студенток Едуарда Митницького. Цілком логічно, що вистава «на двох» і складається з двох частин — у першій грають п’єсу Василя Сигарєва «Божьи коровки возвращаются на землю» (режисура Тамари Антропової), в другій — Льва Проталіна «Итак, она звалась Татьяной» (режисура Анастасії Осмоловської). Чесно кажучи, секрет, як адекватно втілювати на сцені ці жорсткі, до грубості відверті тексти, і в Росії знають лише пара-трійка режисерів — скажімо, Кирило Серебрянников або Віктор Рижаков. П’єси, у яких із документальною прискіпливістю відтворюється «дрімучий побут» провінційних селищ міського типу (про які столичні жителі дізнаються хіба що з кримінальних хронік ЗМІ, які монотонно твердять про згвалтування, крадіжки, мародерства, вбивства), ці режисери-умільці перетворюють на естетські вибудувані на метафорах вистави.
У «Пізно лякати...» ставку зроблено все-таки на більш звични
...
Читати далі »
Переглядів:
572
|
Додав:
corg
|
Дата:
10.06.2011
|
|
Письмо Ю. Любимова в редакцию «Новой газеты»  Уважаемый г-н Муратов!
В очередном номере возглавляемой Вами «Новой газеты» от 06.06.2011 в рубрике «Культурный слой» напечатана статья обозревателя Марины Токаревой под названием «На осадном положении».
Я не склонен комментировать уровень мастерства журналистки, ее моральные качества и угол зрения, но высокая чуткость общества к публикациям СМИ требует от меня принятия адекватных мер, если в результате публикации мои конституционные права и законные интересы нарушены.
Факты, изложенные в сообщении г-жи Токаревой, не соответствуют действительности, порочат мое имя, порочат имена близких мне людей и накладывают отпечаток недобросовестности на Театр, руководимый мною уже 48 лет.
Во-первых, автор статьи пишет, что семья Любимовых выставила Театру счет за амортизацию семейного имущества в размере 1,5 млн рублей. Это ложь и клевета. Переданное семьей Любимовых имущество, общей стоимостью свыше 3 млн рублей, на протяжении многих лет используется Театром безвозмездно. В числе переданного Театру имущества — театральный реквизит, костюмы, зимний сад, мебель и предметы интерьера, в том числе редкие антикварные вещи, имеющие большую культурную и историческую ценность. Все это — не от избытка домашней коллекции, а в силу необходимости, для нормального функционирования Театра. Именно по причине скудного бюджетного финансирования и Федерального закона №94-ФЗ я был вынужден открыть Благотворительный фонд развития театрального искусства, который долгие годы несет расходы на текущие н
...
Читати далі »
Переглядів:
595
|
Додав:
corg
|
Дата:
10.06.2011
|
|
Жан Дезіре Густав Курбе
(фр. Gustave Courbet; 10 червня 1819, Орнан — 31 грудня 1877, Ля-Тур-де-Пейз, Во, Швейцарія)
Похорон в Орнані
Переглядів:
1351
|
Додав:
corg
|
Дата:
10.06.2011
|
| |
