СИНТЕЗ МИСТЕЦТВ ЯК СКЛАДОВА РЕЖИСУРИ СУЧАСНОГО ТЕАТРУ ЛЯЛЬОК УКРАЇНИ
Грушецький Ярослав Ігорович
Художній керівник Черкаського академічного театру ляльок

Режисерами нового покоління активно залучалися виразні засоби з сусідніх мистецьких територій, а саме – драматичного театру, театру масок, театру пантоміми, театру предмету, тощо. Як результат, у контакті з театром ляльок традиційним, вони витворили цілу низку оригінальних мистецьких сполук та зробили саму систему театру ляльок України до кінця ХХ століття відкритою.

Ярослав ГРУШЕЦЬКИЙ
УКРАЇНСЬКИЙ ВЕРТЕП ТА РОСІЙСЬКА «КОМЕДІЯ
ПРО ПЕТРУШКУ» В ІНТЕРПРЕТАЦІЯХ РЕЖИСЕРІВ ТЕАТРУ
ЛЯЛЬОК УКРАЇНИ ОСТАННЬОЇ ЧВЕРТІ ХХ СТОЛІТТЯ

Стаття акцентує увагу на новаторському змісті пошуків режисерівтеатру ляльок України, які творчо опрацьовували традиції народного театру, зокрема, російського театру Петрушки і українського вертепу в останній чверті ХХ століття.
Ключові слова: український вертеп, «Комедія про Петрушку», театр ляльок, режисерські пошуки в театрі ляльок, народний театр ляльок, антиреалістичний театр ляльок, оновлення сценічної мови театру ляльок.

В статье акцентируется внимание на новаторском содержании поисков режиссёров театра кукол Украины, которые творчески обрабатывали традиции народного театра, в частности, российскую «Комедию о Петрушке»и украинский вертеп в последней четверти ХХ столетия.
Ключевые слова: украинский вертеп, «Комедия о Петрушке», театр кукол, режиссёрские поиски в театре кукол, народный театр кукол, антиреалистический театр кукол, обновление сценического языка театра кукол.

The article focuses on the innovative content of the search directors of Puppet
Theater of Ukraine, who creatively reworked the tradition of folk theater, particularly Сomedy of Petrushka and Ukrainian nativity scene in the last quarter of the twentieth century.
Key-words: Ukrainian Nativity Scene, «Comedy of Petrushka», the puppet theater, the search in the puppet theater, puppet theater folk, creative puppet theater, renewal of the figurative language in the puppet theater.

Б. Голдовский
«Режиссерское искусство театра кукол России ХХ века. Очерки истории»
Москва 2011

В 2011 году исполнилось ровно сто лет с тех пор, как впервые в Санкт-Петербурге Ю.Сазонова-Слонимская и П.Сазонов приступили к воплощению спектакля «Силы любви и волшебства» - первому в России спектаклю, созданному на принципах режиссерского театра. Пора попытаться, хотя бы эскизно, восстановить цепь событий, повлекших за собой возникновение и создание режиссерской профессии, различных режиссерских школ в российском театре кукол. Одновременно, проследить, как и почему возникали, развивались, или затухали театральные идеи, рождались и складывались в различные системы открытые режиссерами элементы построения кукольных спектаклей.

В. Ревуцький
П`ять великих акторів української сцени
Видання Першої Української Друкарні у Франції
1955 р.

АВТОР
Валеріян Ревуцький, нар. 14. червня 1911 р. в с. Іржавець на Полтавщині в родині професора-науковця. Скінчив Шевченківську семирічну школу, керовану Вол. Дурдуківським. Вищу театрознавчу освіту одержав у м. Москві, скінчивши Державний Інститут Театрального Мистецтва й проходивши курс у відомих театрознавців А. Дживелеґова, С. Ігнатова та В. Всеволодського-Гернгросса. Працював, як викладач історії українського театру в Києві (вкупі з відомим театрознавцем — доц. Вол. Геєвським) та як викладач історії світового театру у Львові. Друкуватися почав з театрознавства від 1938 р. в численних часописах та журналах. Співробітник ЕУ І. та ЕУ II., звичайний член НТШ. Від 1951 р. в Канаді. Зараз на студіях при Торонтському Університеті на одержання ступеня Майстра Мистецтва.

Володимир Олійник
Київська Мельпомена XIX століття: у вирі пожеж і катастроф

Із сивої давнини Київ посідав чільне місце у розвої культури східних слов’ян. Поруч із живописом, архітектурою особливою любов’ю серед киян користувалися потішні ігри скоморохів. Визвольна боротьба українців у ХVІІ ст. сприяла піднесенню культури, зокрема розвиткові літератури і театру. В Києво-Могилянському колегіумі створювалися драми і влаштовувалися шкільні спектаклі, де акторами були спудеї, а «режисерами» — професори.

Велике значення для Києва мало переведення до нього в 1797 р. з міста Дубно ярмарків (контрактів), які стали місцем концертів, видовищ. Спектаклі мандрівних труп відбувалися у приватних будинках або на відкритих майданчиках. Під час ярмарків у Києві виступали італійська опера, балетні трупи з Іспанії, Польщі, а також кріпацькі музичні та хорові капели, польські, українські, російські театральні колективи. Отже, виникла потреба збудувати стаціонарне театральне приміщення.

Культурні практики
і культурна політика
Актуальні питання соціокультурної
модернізації в Україні
Аналітична доповідь
Київ-2012

Автори:
Андрій Єрмолаєв, директор Національного інституту стратегічних досліджень
Олександр Левцун (редактор-упорядник), керівник соціологічних програм Центру соціальних досліджень «Софія»
Оксана Мельничук, завідувач відділу культурної політики Національного інституту стратегічних досліджень
Віктор Щербина, заступник директора з наукової роботи Інституту культурології Національної академії мистецтв України

Генерація соціокультурного процесу неможлива без ефективної роботи
культурних установ. В організаціях, субсидованих державою (і не лише у них), дотепер
не одержала розвитку сучасна підприємницька, менеджерська культура, що дозволила б
їм діяти більш гнучко, звертатися до нових аудиторій, вирішувати соціальні проблеми,
залучати сучасні творчі сили й співробітничати з незалежними комерційними та
некомерційними організаціями. Відсутність культури менеджменту в організаціях
державного сектора проявляється, зокрема, в низькій відвідуваності, у відсутності
яскравих, актуальних проектів, у нездатності сформувати якісний туристичний продукт.
Традиційні культурні інститути - театри, музеї, бібліотеки та концертні зали – нерідко
відірвані від живої творчості художників і від сфери сучасних комунікаційних 7
технологій. Розвиток цих зв'язків є сьогодні найважливішим завданням культурної
політики.

Хто не був у Китаї, той не був ніде…

Ярослав Грушецький - художній керівник Черкаського академічного обласного театру ляльок про перебування черкаських лялькарів на ХХІ Конгресі УНІМА у м. Ченгду (Китай), роздуми й висновки після побаченого й показаного. То де ж сьогодні лялькарі України в контексті світового театру ляльок?

ТЕАТРАЛЬНА ГРУПА КООПЕРАТИВУ "УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР" У ЛЬВОВІ ПІД ДИРЕКЦІЄЮ ЙОСИПА СТАДНИКА 1927-1929 РОКІВ

Львів як культурна й адміністративна столиця Східної Галичини був місцем найгостріших сцен зіткнення мистецьких і політичних національних інтересів, „війни культур“ і класів. Праця певного національного театру сприймалася громадськістю не як мистецька подія, а як маркування свого національного простору, як здобування нової території. Звідси і чітка тенденція до „витіснення“ українців поляками за межі символічного простору — обмеження щодо дозволів українським театрам виступати у Львові. Також надзвичайно болісним питанням для українців був брак у Львові власного театрального приміщення. Ще 1903 р. постав у місті „Краєвий комітет для будови українського театру“, який закупив велику площу під будову українського театру (нині — сквер і пам’ятник „Жертвам комуністичних злочинів“). Однак львівська міська рада так і не дала дозволу будувати, посилаючись на заборону відкривати розважальні заклади поряд із костелами. У міжвоєнний час справу організації будови безуспішно продовжував — створений влітку 1923 р. як організаційний центр західноукраїнського театрального життя — Кооператив „Український театр“ у Львові (вул. Руська, 18).

Сергій Козлов
«СПІВОЧЕ ПОРОСЯТКО»
Казка на дві дії, дев’ять картин
Переклад з російської Володимира Підцерковного
Рівне 1996 р.

Біблійний міф крізь призму часу

Вертеп – будиночок, де відбувається чудо. Чудо народження нового життя. Різдво. Ляльковий будиночок розростається до розмірів Всесвіту, і десь там, у Всесвіті, народжується нова зірка, яку назвали Віфлеємською.

«…Звезда от других отличалась
сильней, чем свеченьем, казавшимся лишним,
способностью дальнее смешивать с ближним»,
писав великий російський поет Йосиф Бродський.