Б. Голдовский
«Режиссерское искусство театра кукол России ХХ века. Очерки истории»
Москва 2011

В 2011 году исполнилось ровно сто лет с тех пор, как впервые в Санкт-Петербурге Ю.Сазонова-Слонимская и П.Сазонов приступили к воплощению спектакля «Силы любви и волшебства» - первому в России спектаклю, созданному на принципах режиссерского театра. Пора попытаться, хотя бы эскизно, восстановить цепь событий, повлекших за собой возникновение и создание режиссерской профессии, различных режиссерских школ в российском театре кукол. Одновременно, проследить, как и почему возникали, развивались, или затухали театральные идеи, рождались и складывались в различные системы открытые режиссерами элементы построения кукольных спектаклей.

В. Ревуцький
П`ять великих акторів української сцени
Видання Першої Української Друкарні у Франції
1955 р.

АВТОР
Валеріян Ревуцький, нар. 14. червня 1911 р. в с. Іржавець на Полтавщині в родині професора-науковця. Скінчив Шевченківську семирічну школу, керовану Вол. Дурдуківським. Вищу театрознавчу освіту одержав у м. Москві, скінчивши Державний Інститут Театрального Мистецтва й проходивши курс у відомих театрознавців А. Дживелеґова, С. Ігнатова та В. Всеволодського-Гернгросса. Працював, як викладач історії українського театру в Києві (вкупі з відомим театрознавцем — доц. Вол. Геєвським) та як викладач історії світового театру у Львові. Друкуватися почав з театрознавства від 1938 р. в численних часописах та журналах. Співробітник ЕУ І. та ЕУ II., звичайний член НТШ. Від 1951 р. в Канаді. Зараз на студіях при Торонтському Університеті на одержання ступеня Майстра Мистецтва.

Володимир Олійник
Київська Мельпомена XIX століття: у вирі пожеж і катастроф

Із сивої давнини Київ посідав чільне місце у розвої культури східних слов’ян. Поруч із живописом, архітектурою особливою любов’ю серед киян користувалися потішні ігри скоморохів. Визвольна боротьба українців у ХVІІ ст. сприяла піднесенню культури, зокрема розвиткові літератури і театру. В Києво-Могилянському колегіумі створювалися драми і влаштовувалися шкільні спектаклі, де акторами були спудеї, а «режисерами» — професори.

Велике значення для Києва мало переведення до нього в 1797 р. з міста Дубно ярмарків (контрактів), які стали місцем концертів, видовищ. Спектаклі мандрівних труп відбувалися у приватних будинках або на відкритих майданчиках. Під час ярмарків у Києві виступали італійська опера, балетні трупи з Іспанії, Польщі, а також кріпацькі музичні та хорові капели, польські, українські, російські театральні колективи. Отже, виникла потреба збудувати стаціонарне театральне приміщення.

ТЕАТРАЛЬНА ГРУПА КООПЕРАТИВУ "УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР" У ЛЬВОВІ ПІД ДИРЕКЦІЄЮ ЙОСИПА СТАДНИКА 1927-1929 РОКІВ

Львів як культурна й адміністративна столиця Східної Галичини був місцем найгостріших сцен зіткнення мистецьких і політичних національних інтересів, „війни культур“ і класів. Праця певного національного театру сприймалася громадськістю не як мистецька подія, а як маркування свого національного простору, як здобування нової території. Звідси і чітка тенденція до „витіснення“ українців поляками за межі символічного простору — обмеження щодо дозволів українським театрам виступати у Львові. Також надзвичайно болісним питанням для українців був брак у Львові власного театрального приміщення. Ще 1903 р. постав у місті „Краєвий комітет для будови українського театру“, який закупив велику площу під будову українського театру (нині — сквер і пам’ятник „Жертвам комуністичних злочинів“). Однак львівська міська рада так і не дала дозволу будувати, посилаючись на заборону відкривати розважальні заклади поряд із костелами. У міжвоєнний час справу організації будови безуспішно продовжував — створений влітку 1923 р. як організаційний центр західноукраїнського театрального життя — Кооператив „Український театр“ у Львові (вул. Руська, 18).

Гнат Хоткевич і його "ГУЦУЛЬСЬКИЙ ТЕАТР".
"Гонору и слави ми доста мали, але у кишках нам голод кавкав"

Він, харків'янин, фольклорист і музикант, уперше там побував 1906-го. Мав тоді 29 років. Тільки-но осів у Галичині, що входила тоді до Австро-Угорської імперії. Переховувався тут від переслідувань російської поліції за організацію політичного страйку. На життя заробляв концертами - виконував народні думи під бандуру. А весь вільний час проводив у Карпатах.

100 великих театров мира
Капиталина Антоновна Смолина

Театр — одно из древнейших искусств. Его зачатки можно наблюдать уже в детской игре, в обычаях и обрядах — в свадебном, например. Но именно театр, как никакое другое искусство, вбирает в себя множество элементов. Театр разнообразен и разнолик. Человеческая память хранит представление о величии театров самых разных эпох. Древнегреческие и древнеримские театры до сих пор пленяют воображение своей масштабной и грандиозной архитектурой, своим удивительным образом организованным пространством. Но театр может жить не только в великолепных архитектурных зданиях, он может обитать и на улице, совершенно не теряя при этом своей магической притягательности. Таков Театр Петрушки, для которого только и нужна была ширма, да еще шарманщик. Роскошные театры Италии, великолепные театральные сооружения Европы, театры как памятники архитектуры — все это разнообразие пройдет перед взором читателя нашей книги.

Лев Кудрявцев
"Аби Україна у щасті буяла…"

Михайло Петрович народився 14 грудня 1840 р. в селі Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині в сім’ї дрібного поміщика, який служив ротмістром у царському війську. Мати походила з родини Лисенків. На 12-му році життя хлопчина залишився круглим сиротою. Його опікуном і вихователем став дядько Віталій Лисенко – батько геніального українського композитора Миколи Лисенка.

Театри Давньої Греції: походження, актори, архітектура, драматургія

Походження давньогрецького театру.
Організація театральних вистав.
Актори і маски. Хор і глядачі.
Давньогрецькі драматурги.
Архітектура давньогрецького театру.
Постановочна техніка театру.
Види давньогрецьких театрів

Театри Давньої Греції: походження, актори, архітектура, драматургія

Походження давньогрецького театру.
Організація театральних вистав.
Актори і маски. Хор і глядачі.
Давньогрецькі драматурги.
Архітектура давньогрецького театру.
Постановочна техніка театру.
Види давньогрецьких театрів

Дмитро Буравченко,
аспірант історичного факультету
КНУ імені Тараса Шевченка

"КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ ЗА ДИРЕКТОРІЇ УНР: ЗДОБУТКИ ТА ВТРАТИ"

Прихід до влади Директорії і відновлення республіканського режиму ознаменували початок останньої, критичної фази визвольних змагань. Досліджуване в статті національно-культурне життя в ці часи обмежується територією впливу центральної влади у першій половині 1919 р. (до Кам'янецької доби Директорії). Загальна нестабільність, невизначеність політичної лінії, перманентні бойові дії як проти більшовицьких, так і білих російських сил – всі ці фактори мало сприяли державній підтримці культурних процесів. Але розвиток української культури тривав, причому в окремих галузях досить швидкими темпами.