Лариса Іванівна Горенко©
кандидат мистецтвознавства,
старший науковий співробітник,
професор Національної академії керівних
кадрів культури і мистецтв

ЦЕНТРИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В ТЕАТРАХ РОСІЙСЬКИХ МАГНАТІВ
середини XVIII – першої половини XIX ст.

У статті висвітлені концентри української культури в театральних колективах відомих
російських магнатів середини XVIII – першої половини XIX ст., де діяльність митців розглядається як складова української національної культури. Важливим аспектом є українсько-російські культурні зв’язки, а також визначення ролі українців у розбудові російської культури цього періоду. Охарактеризовано високий загальнокультурний рівень українського населення та існування культурно-мистецьких осередків на терені колишньої України-Гетьманщини, де виховувалися професійні фахівці в галузі культури, освіти та виконавства.

Ключові слова: концентри української культури, українські виконавці, російські магнати, іс-
торико-культурна ідентичність, полікультурна інтеграція, національне культурне відродження.

In the article reflection of the соncentre at the Ukrainian culturality into the cast of the theatrical
collective into the well-known Russian landowner of the middle XVIII – the first part XIX-th century, where creative activity public figure examination as the share at the Ukrainian national culture. It is important aspect of the investigation there is Ukrainian-Russia the culture connections, also reflection the role of the Ukrainian into the development for the Russia culture of this is period. Characteristic to the high generally culturality standart for the Ukrainian people and existence at the culturality and art society into the territory past. Ukrainian-Hetman-Cossacks’ statе, where training professional at the specialist in the sphere cultural, education and performance.

Keywords: cоncentre at the Ukrainian culturality, Ukrainian performer, Russian landowner, historycal
and cultural identefication, policulture integration, national and cultural regenerate.

Проценко Євгенія Олександрівна
Донецький національний університет
(Історія)

Театральне життя Сталіно в умовах нацистської окупації.
Науковий напрям: 17. Історія 1.17.1 Історія
Ключові слова: театр, театральне життя, нацистська окупація
Серед проблем, пов’язаних з нацистською окупацією України, зокрема, Донецької області, важливе місце посідає питання стану культури на окупованій території. Важливим осередком культури завжди були і залишаються театри. У зв'язку з цим першочергового значення набуває дослідження стану театральної діяльності в Сталіно в рамках культурних процесів того часу.
Мета роботи  на основі вивчення та преосмислення архівних матеріалів, періодичних видань розкрити стан театрального життя у Сталіно в 1941-1943 рр.

АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА

НАРИСИ З ІСТОРІЇ
ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА
УКРАЇНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Київ «Інтертехнологія» 2006

УДК 792.02+792.071
ББК 85.33(0)+85.14
Н28

Нариси з історії театрального мистецтва України ХХ століття / Інститут проблем сучасного мистецтва

Академії мистецтв України; Редкол.: В. Сидоренко (голова) та ін. — Київ: Інтертехнологія, 2006. — 1054с.: іл.

Редакційна колегія
Віктор Сидоренко — академік АМУ, професор, директор Інституту проблем сучасного мистецтва АМУ
(голова редколегії)
Ігор Безгін — академік АМУ, доктор мистецтвознавства, професор
Ганна Веселовська — доктор мистецтвознавства, доцент
Валерій Гайдабура — членAкореспондент АМУ, доктор мистецтвознавства
Марина Гринишина — кандидат мистецтвознавства, завідувачка відділу театру та музичного мистецтва ІнA
ституту проблем сучасного мистецтва АМУ (упорядник, головний науковий редактор)
Наталя Єрмакова — кандидат мистецтвознавства, провідний науковий співробітник Інституту проблем
сучасного мистецтва АМУ, доцент (секретар редколегії)
Ольга Сіткарьова — кандидат архітектури, учений секретар Інституту проблем сучасного мистецтва АМУ
(відповідальний секретар редколегії)
Юрій Станішевський — членAкореспондент АМУ, доктор мистецтвознавства, професор
Ігор Юдкін — членAкореспондент АМУ, доктор мистецтвознавства
Рецензенти:
Анатолій Баканурський — доктор мистецтвознавства, професор
Роман Єсипенко — доктор історичних наук, професор
Друкується за рішенням Вченої Ради Інституту проблем сучасного мистецтва АМУ
від 4 вересня 2006 року (протокол № 8)
«Нариси з історії театрального мистецтва України ХХ століття» є першою за багато років спробою колективу украA
їнських театрознавців комплексно дослідити сценічну практику в Україні ХХ століття, систематизувати факти та явиA
ща театрального процесу в Україні зазначеного періоду, виявити та обґрунтувати основні моделі його функціонуванA
ня в культурному контексті століття. Видання розраховане на широке коло читачів: від спеціалістів з фаху до всіх тих,
кого цікавить історія театру та сучасна театральна практика в Україні. Також придатне для використання у якості наA
вчального посібника з курсу історії вітчизняного сценічного мистецтва у спеціалізованих вузах.
ISBN
© Інститут проблем сучасного мистецтва АМУ
© ПІІ «Інтертехнологія», ТОВ

Новиков, А.
Гоголівські традиції у творчості драматургів театру корифеїв
/ А. Новиков // Дивослово: Українська мова й література в навчальних закладах. - 2009. - № 4. - С. 51-55.

На початку 80-х років ХІХ ст., коли лещата Російської імперії ослабли і на теренах Східної України нарешті з’явилася перша національна професійна трупа (славнозвісний театр корифеїв), перед подвижниками молодого українського театру постала нагальна потреба поповнити й оновити репертуар, який у той час і кількісно, і якісно був надто бідним. Кілька творів Котляревського, Квітки-Основ’яненка, Шевченка, Кропивницького, Старицького – ось в основному й усе, що було цінного в його арсеналі.

Вадим Пащенко
Еллінський театр і його уславлені трагічні поети
(1981)

© В.І.Пащенко, 1981

Джерело: Давньогрецька трагедія. К.: Дніпро, 1981. 232 с. [Вершини світового письменства. Том 37]. С.: 5-24.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2003

Мандрівний період діяльності
театру ім. Марії Заньковецької:
Хронологія творчого виживання
Ганна ВЕСЕЛОВСЬКА
Академія мистецтв України,
Інститут проблем сучасного мистецтва

У статті досліджується маловивчений період діяльності театру ім.
М. Заньковецької 1923–1930 рр. Автор аналізує особливості творчого
розвитку цього колективу, його репертуарну політику, стилістичні
пошуки. Важливим завданням розвідки було з’ясування функціональної
ролі мистецького колективу заньківчан у тогочасному театральному
процесі України.

Дмитро Буравченко
"КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ ЗА ДИРЕКТОРІЇ УНР: ЗДОБУТКИ ТА ВТРАТИ"

За Гетьманату українське театральне мистецтво досягло досить високого щаблю розвитку. На час приходу Директорії до влади в Києві функціонували чотири професійні театри українського спрямування: Другий міський театр (керівник - Микола Садовський), Державний народний театр (керівник - Панас Саксаганський), Державний драматичний театр (керівник - Борис Кржевецький) та "Молодий театр" (організатор - Лесь Курбас). Про розвиненість театральної справи може свідчити той факт, що урочистий вступ Директорії до Києва 15 грудня 1918 р. був ознаменований рядом вистав у київських театрах.

Іван Карпенко-Карий
(І.К. Тобілевич)
у фотографіях

Видатний драматург, актор, режисер, один із основоположників українського професіонального театру, Іван Карпович Тобілевич (псевдонім - І. Карпенко-Карий, 1845-1907) належить до тих славних діячів вітчизняної культури, якими пишається наш народ. Продовжуючи традиції Т. Шевченка, він відіграв велику роль у боротьбі за реалізм, народність, ідейність української літератури й театрального мистецтва.

Валько КРАВЧЕНКО
АБЕТКА ДЛЯ "СТАРШОГО БРАТА"
ХТО СТВОРИВ ТЕАТР В РОСIЇ

У XV-XVI ст.ст., коли в Європі розвивались драматургія й театр, в Московщині нічого подібного не було. Тому в значній мірі спричинився авторитарний тиск російської православної церкви, яка забороняла всілякі "бісівські ігрища". Церкву підтримувала державна влада.
Лише у другій половині ХVII ст. ситуація почала змінюватись на краще. 4 червня 1672 року цар Олексій Михайлович наказав у Москві "вчинити комедію".

Р. Я. Пилипчук
Зародки театру: ігри та обряди, скоморохи, літургійне дійство

Під кутом зору створення специфічної ігрової моделі світу розглядаються сучасним театрознавством елементи театрального мистецтва в українській різдвяно-новорічній, весняній, весільній та похоронній обрядовості минулих століть, ясна річ, лише тією мірою, якою вони дійшли до XIX — XX ст., а отже, якою вони зафіксовані новочасною наукою