Виставу поставили за п’єсою італійського драматурга Аннібале Ручелло. «Фердінандо» - це восьма п'єса з десяти, написаних Руччело, у 1986 році вона отримала найпрестижнішу премію в Італії - нагороду Італійського інституту драми, як найкраща п'єса року. Перша постановка вистави в театрі Романа Віктюка відбулася у 1995 році. Спектакль йшов з аншлагами в Москві та інших містах, згадує народна артистка Росії, виконавиця ролі Донни Клотільди Ера Зіганшина.

«Ми грали цю виставу кілька років, багато гастролювали. Потім наш герой, м’яко кажучи виріс, став сорокарічним чоловіком, а Фердінандо нашому до 20 років. І тоді пішов пошук на цю роль молодого актора», - сказала вона.

Актора на головну роль шукали довго, втім пошуки не були марними. Роль Фердінандо в реінкарнованій постановці виконує молодий актор театру імені Вахтангова Роман Полянській.

«Для мене до цих пір загадка і диво, що я граю у цій виставі. А загадка криється в тому, що я не знаю, яким чином моя фотографія, вчорашнього випускника, студента Щукінського училища опинилася в Санкт-Петербурзі, де відбувалися пошуки актора. Ну і звичайно, з кожною виставою намагаюся дотягнутися до Ери Зіганшиної», - розповів Роман.

Шістнадцять років тому у виставі була інша музика та виконавець головної ролі. Та й сприймались італійські пристрасті у 90-тих зовсім по-іншому. Однак саме тепер у ... Читати далі »

Цього тижня у муздрамтеатрі ім. О. Кобилянської презентували нову мелодраму "Ілюзії вальсу", яку покажуть чернівчанам 16-17, 30 квітня.

За словами режисера вистави Людмили Скрипки, спектакль поєднає у собі маловідомі твори Ольги Кобилянської: "За ситуаціями" та "Меланхолійний вальс", мовляв, це цікаво для театру і для акторів (чомусь забули про глядача!).

Місцеві театрали за десятки років вже "провальсували" творчість О. Кобилянської вздовж і впоперек, та директор муздрамтеатру Юрій Марчак переконаний, оскільки театр названо ім’ям О. Кобилянської, вони мусять мати у своєму репертуарі вистави за творами цієї письменниці.

Розрахована нинішня прем’єра на "привернення молодого глядача" і байдуже, що сьогодні молодь або малознайома з творчістю Кобилянської, або взагалі не цікавиться нею. Проте у театрі особливо цим не переймаються.

– Ми не школа і не агітка, щоби залучати молодого глядача, – пояснює пані Людмила.

А те молоде покоління, яке випадково забреде на прем’єру, "братимуть" формою: у виставі вперше використають екран.

– Чи матиме вистава успіх? Я не знаю, – додає режисер. – Лише в кінці зможемо сказати.

Звичайно, про який успіх можна казати, якщо актори театру намагаються підробляти будь-де (на телебаченні, на радіо, "тамадують") та не мають часу думати про творчість і театр, де гідної зарплати із таким ставленням до справи не дочекаєшся.

Прем’єрний показ вистави максимум вартуватиме до 40 гривень, бо, як каже пан Марчак, вони не зацікавлені заробити на прем’єрі. Та, мабуть, уже давно настав час створю ... Читати далі »

Біографія
Олена Гоголєва народилася 25 березня (7) квітня 1900 року в Москві , в родині армійського офіцера і актриси.

У 1916 Олена Гоголєва закінчила Олександро-Маріїнський інститут і вступила до Музично-драматичного училища Московського філармонічного товариства на драматичне відділення. У 1918 році вийшла на професійну сцену в ролі Джесіки у виставі «Венеціанський купець» Шекспіра.

Ще в ранньому періоді свого творчого шляху Олена Гоголєва приділяла велику увагу культурі сценічної мови та виразності зовнішнього малюнка ролі.

22 жовтня 1993 Олена Миколаївна Гоголєва востаннє вийшла на сцену.

Померла 15 листопада 1993 . Похована в Москві Ваганьковському кладовищі.

Визнання і нагороди
Герой Соціалістичної Праці ( 1974 ).
Нагороджена двома орденами Леніна (27.10. 1967 , 4.11. 1974 ), орденом Жовтневої Революції, трьома орденами Трудового Червоного Прапора (23.09. 1937 , 26.10.1949 , 8.08. 1989 ), орденом Дружби народів (7.04.1980 ), орденом «Знак Пошани»(3.03. 1978 ), медалями.
Сталінська премія другого ступеня ( 1947 ).
Сталінська премія першого ступеня ( тисячу дев'ятсот сорок вісім ) за виконання ролі Лаврової у виставі Б.С. Ромашова «Велика сила».
Сталінська премія першого ступеня ( 1949 ) за виконання ролі Ніни Іванівни Полозової у виставі А.В. Софронова «Московський характер».

Творчість

Ролі в театрі
Малий театр
1918 - « Венеціанський купець » Шекспіра - Джесіка [1]
1922 - « Горе від розуму » А. С. Грибоєдова - Софія
1922 - « Таланти і шанувальники » А. М. Островського - Негина
1923 - « Безприданниця » А. М. Ос ... Читати далі »