Остаточно оселився у Парижі у 1937 році. Поет, автор романів та оповідань, перекладач Джойса, драматург, він стає відомим після постановки Роже Бленом у 1953 році «Чекаючи на Годо». Його творчий доробок — театральні п'єси та проза — відзначений у 1969 році Нобелівською премією в галузі літератури. Семюель Беккет є одним із драматургів, яких найбільш вивчають.

Се́мюел Бе́ккет (Beckett) (13 квітня 1906, Дублін, Ірландія — 22 грудня 1989, Париж, Франція) — поет, прозаїк, драматург. За походженням ірландець. Писав англійською та французькою мовами.

Закінчив 1927 Трініті-коледж в Дубліні. З 1937 жив у Франції. Брав участь у Русі Опору. Автор книг-есе про М. Пруста (1931), Джеймса Джойса (1936), збірок оповідань «Більше уколів, аніж стусанів» (1934), віршів «Кості Ехо» (1936).

Романи: «Мерфі» (1938), «Молой», «Мелон вмирає» (обидва — 1951), «Уот» (1953) — близькі до «літератури абсурду».

П’єси: «Чекаючи на Годо» (1952), «Кінець гри» (1957), «Щасливі дні» (1963), «Товариство» (1980), «Огайо — експромт» (1981) та інші — типовий вияв філософії і поетики модернізму.

Більшість творів Беккета пройнята песимізмом, відображає духовну кризу в культурі. Лауреат Нобелівської премії (1969).

Українською мовою деякі твори було перекладено Б. Бойчуком.

Сэмюэл Баркли Беккет, ирландский драматург, романист и поэт, был младшим ... Читати далі »