Поїдання цибулі… (або чи це дорога на Керепес?)  Українці.
Так співпало чи навмисно було обрано саме той день, але 22 листопада (хто встиг забути, вважається офіційним днем Великої Листопадової Помаранчевої Революції), Івано-Франківський театр ляльок ім. М. Підгірянки презентував глядачеві «Цахеса». Виставу за твором Гофмана «Малюк Цахес на прізвисько Цинобер». Точніше, для постановки на сцені театру обрали п’єсу Ярослава Стельмаха за твором Гофмана.
Коротка пам'ять народу. Інша осіння революція, яку сьогодні вже називають переворотом, прожила в мізках довгих кілька десятиліть. І житиме ще кілька, доки останні прополокані не струхлявіють у домовинах. Але там ідеологічна складова була сильною. Важко було забути. Та й масштаби інші. Мало не світові. Тут же все завершилося набагато швидше. Найперше - через ідеологічну складову. Точніше, через її відсутність. Тобто не так. Зосередження ідеології навколо революції (згадати хоча б сумнозвісне «Євробачення» в Україні. Тут аж напрошуються слова Циннобера: «натовп… Що з нього візьмеш? На нього не треба ображатися. Із ним слід бути ласкавим. Іноді, йому треба підтакувати. Часом. До нього треба прислухатися. Зрідка. І тоді роби з ним що хочеш. Мистецтво працює на тебе. Високочолі на твоєму боці..»). А далі? А далі – тупцяння на місці. «Пацан сказал – пацан нє здєлал.. Ілі пацан нє так сказал?» Як і в безсмертному творі Гофмана (а написав його автор у далекому 1819 році), все, що підноситься натовпом, ним же дуже швидко забувається і втоптується під ноги. Вічна тема – хліба і видовищ. Доки є хліб, видовища, якими б гидкими вони не були, можна терпіти. Тому хліб приївся, видовища також. Натовп, з якого нічого не
...
Читати далі »
Переглядів:
769
|
Додав:
corg
|
Дата:
30.11.2011
|
| |
