Головна » 2011 » Січень » 09

Фото Rafaël Delaedt

Королівська Фламандська опера
(Koninklijke Vlaamse Opera). Антверпен

(фото до і після оновлення у 2005 році)

Перші публічні оперні спектаклі в Антверпені відомі з 1661 року. Виступи проходили на сцені Schouwburgh ван де Oude Voetboog (театр гільдії арбалетників) у Гроті Маркт. Театр поступово втрачав свій популярний фламандський характер, оскільки складалися із французьких артистів і виступи були переважно не фламандською а французькою мовою, прийнятою тодішньою фламандською елітою.

У 1709 році новий театр був влаштований в "Tapissierspand", колишньому критому ринку гобеленів, де поперемінно виконувалися італійські й французькі опери. Та зал для глядачів згорів у 1746 році і був замінений на новий "Великий театр", який відкрився в 1753 році. У період Сполучення з Королівством Нідерландів, театр отримав звання "Королівський театр". У цей час старий театр вже був у занепаді, і став занадто малим для розміщення зростаючої кількості публіки. Були складені плани знести стару будівлю і замінити його новою більш престижною будівлею. У 1829 році в "Tappisierspand" був даний останній спектакль.

Но ... Читати далі »

Переглядів: 805 | Додав: corg | Дата: 09.01.2011 | Коментарі (0)

"Ми не маємо наміру прикидатися, що розуміємо театр; його не розуміє ніхто — ні люди, які постаріли на підмостках, ні найдосвідченіші директори театрів, ні навіть газетні рецензенти. Господи боже мій, коли б драматург міг наперед знати, чи матиме успіх його творіння! Коли б директор міг передбачити, чи принесе воно збір. Коли б у актора були якісь призвістки, коли б він знав, чи вдасться йому роль... тоді, о, тоді — в театрі можна було б працювати спокійно і впевнено, як у теслярній майстерні або на миловарному заводі. Але ніхто наперед не знає, як вдасться спектакль. Не тільки на прем'єрі, а й кожного наступного вечора відбувається чудо, яке полягає в тому, що п'єса взагалі йде, що вона дограється до кінця. Бо театральна вистава — це не стільки виконання накресленого плану, скільки безперервне переборювання незчисленних і несподіваних перешкод..."

"Прийнята п'єса повинна вилежатися в театрі. Вона там немов дозріває і переймається запахом театру. Полежати їй треба і для того, щоб потім можна було анонсувати її «як з нетерпінням очікувану новинку». Деякі автори нетактовно пробують порушити процес дозрівання особистим проханням і нагадуванням, які, на щастя, звичайно, залишаються безрезультатними. Все повинно йти природним шляхом. Коли п'єса досить вилежиться як слід і навіть почне попахувати, її час подавати на сцену, тобто, спочатку в репетиційний зал..."

"Режисер, якому доручена п'єса, керується здоровими принципами: «п'єсу треба поставити на ноги», тобто треба пререкраяти все, що там начудив автор..."

"Якщо хто-небудь з вас хоче стати актором, — від чого урочисто вас застерігаю, — випробуйте раніше витривалість свого організму, своє терпіння, легені, горло і голосові зв'язки, спробуйте попріти під перукою і гримом, подумайте про те, чи зможете ви ходити майже голим в мороз і закутаним у вату під час спеки, чи вистачить у вас сил на протязі восьми годин стояти, бігати, ходити, кричати, шепотіти, ч ... Читати далі »

Переглядів: 544 | Додав: corg | Дата: 09.01.2011 | Коментарі (0)

Днями «Сіверщина» провела опитування відомих людей Чернігова і зaпропонувала їм назвати: подію 2010 року, розчарування 2010 року, Людину 2010 року, а також дати свій прогноз на 2011-й рік.

Андрій БАКІРОВ, художній керівник, головний режисер Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка:

1. Головна подія року для мене — прихід до театру. Останнє півріччя я був повністю занурений у роботу і зараз сподіваюся, життя театру повертається на краще, моральний клімат став більш приємним. Відносно загального життя — я достатньо аполітична людина. У будь-якій ситуації налаштований позитивно, з надією на майбутнє.

2. Для мене найбільші розчарування завжди пов’язані із людьми. Безумовно, розчаровує підвищення пенсійного віку для жінок, але зрада тих, на кого розраховував, і хто знаходиться поруч з тобою — для мене це найстрашніше.

3. Людина року в моєму житті — старший син. Він суттєво змінив своє життя, зробив один дуже серйозний дорослий вчинок. Не хочеться виділяти когось із представників влади: всі ці особистості від нас далеко. А ті, котрі впливають безпосередньо на твій рух у житті, — завжди поруч.

4. Прогноз на 2011 рік — усе буде добре: життя триває, сонце світить, сніг іде. Безумовно, кількість грошей у твоїй кишені якось визначає стан психологічного спокою, але це не єдине і не головне. Щодо прогнозів у театральному житті — на глядача очікують прем’єри нових вистав. До 8 Березня плануємо випустити французьку комедію за п’єсою Камолетті. Цим ми зробимо подарунок не тільки жінкам, а й чоловікам. Бо все, що стосується кохання, зради, якихось комічних ситуацій довкола стосунків чоло ... Читати далі »

Переглядів: 575 | Додав: corg | Дата: 09.01.2011 | Коментарі (0)

Білоруський підпільний театр: «остання барикада» молодих опозиціонерів


Актори Вільного театру Білорусі
Актори «Вільного театру Білорусі» - з альтернативним до офіційного поглядом на суспільні події, не бояться дратувати владу. У нинішній Білорусі це рідкість.

У цій будівлі складно упізнати театр. Проте, кілька десятків переважно молодих людей зібралися в одній з її кімнат, аби оцінити гру акторів-бунтарів. Від початку свого заснування 2005 року трупа «Вільного театру Білорусі» перебуває під пильним оком влади. Неодноразово її акторів та прихильників арештовували. Тож годі дивуватися, що багато відвідувачів цієї вистави тримають паспорти в руках на випадок раптової появи міліціонерів. Художній керівник «театру бунтарів» Микола Халезін пояснює, чому його дітище користується такою «популярністю» серед служителів Феміди.«Все просто, це ж театр. Коли проблема просочується з медіа на сцену, вона немовби потрапляє під лупу: усе стає набагато яснішим і це дає початок дискусії. Тим паче, наша цільова аудиторія охоплює активних блоґерів, журналістів, молодих людей. Це 90 відсотків наших глядачів - вік від 18 до 35 років», - каже керівник.

Протести після грудневих виборів у Мінську
Для відвідувачів вистав Вільного театру ризик пов’язаний не лише з можливим арештом, але й певними санкціями, - продовжує ... Читати далі »
Переглядів: 553 | Додав: corg | Дата: 09.01.2011 | Коментарі (0)

Театрали просять заборонити зупинку транспорту у Львові за Оперою


Дирекція Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької просить міського голову Львова Андрія Садового ліквідувати зупинку транспорту за Оперним театром (на пл. Осмомисла).

Звернення на сесії Львівської міської ради 6 січня зачитав голова комісії культури, промоції, ЗМІ та туризму став Ярослав Музичко ("Фронт Змін").

"Річ в тім, що саме тут відбувається в’їзд театрального вантажного транспорту, з якого технічні служби театру здійснюють завантаження декорацій до вистав. Коли вантажна машина під’їжджає до визначеного місця чи від’їжджає від нього (до дверей, які знаходяться біля задньої частини сцени), а також на тривалий час зупиняється тут для переміщення декорацій, це створює незручності для всіх: пасажирів, які очікують на маршрутні таксі, для водіїв маршрутних таксі, для працівників театру. Часом створюються аварійні ситуації, які загрожують здоров’ю людей", – зазначив депутат.

Ярослав Музичко наголосив, що депутатська комісія культури підтримала це звернення.

Водночас міський голова Львова доручив вирішити цю ситуацію.

Джерело: http://vikno.eu/novini....yu.html

Переглядів: 604 | Додав: corg | Дата: 09.01.2011 | Коментарі (0)

Різдвяна містерія

Надія Шерстюк, Марічка Набока

Без куті, колядників та дідуха важко уявити українське Різдво. Ще один його незмінний атрибут – це вертепи. «Вертеп» зі старослов’янської перекладається як печера. У них від переслідувань ховалися перші християни.
Слово «вертеп» має кілька значень. Це, власне, зображення сцени народження Ісуса Христа в яслах – (фігури Святого Йосипа, Діви Марії, Ісуса, пастушків із ягнятками – можна побачити майже в кожному українському храмі, а також у деяких домівках); також це двоповерховий театр маріонеток із біблійними сюжетами; і драматична вистава на релігійну тематику.

Мистецтво вертепу

У козацько-гетьманські часи українська церква схвалювала поширення мандрівних вертепів, стверджує релігієзнавець Дмитро Степовик. Тоді книжки були дорогим задоволенням, і більшість людей могли дізнатися про біблійні сюжети саме через вертепні вистави. «Вертепний театр був прекрасним візуальним засобом донесення благої вістки про Різдво Господа Ісуса Христа до найширших мас народу. І ця традиція поширюється тепер, тому що це увійшло в духовну культуру українського народу. Одноактне представлення Різдва є уже в храмі, а отже, а те, що у храмі – воно освячене традицією», – говорить релігієзнавець.

Перші згадки про український вертеп датуються 17 століттям, а першими акторами були члени Київського та Львівського братств, а також студенти Києво-Могилянської академії. У живій виставі, в якій грає переважно молодь, можуть бути різні персонажі – Ангел, Чорт, Пастушки, Цар Ірод та інші, зазнач ... Читати далі »

Переглядів: 2019 | Додав: corg | Дата: 09.01.2011 | Коментарі (0)

9 січня


Ка́рел Ча́пек (чеськ. Karel Čapek; *9 січня 1890 — †25 грудня 1938) — чеський письменник, найвідоміші його твори: збірки оповідань та казок, роман «Війна з саламандрами», п'єси «Біла хвороба», «Мати», «З життя комах», «РУР». Вигадав та поширив назву «робот».

В творчості Карела Чапека можна виділити п'ять періодів. Перший почався близько 1910 року, коли він ще вчився в університеті. З 1917 р. він працює редактором у газеті «Narodní listy». Він з гордістю проголосив себе спадкоємцем видатного письменника Яна Неруди, в кріслі якого йому пощастило працювати. Його першою самостійною книгою була збірка новел «Божі муки». В тому ж році він видав другу збірку, «Болючі оповідки», в яких вилив почуття тривоги й невизначеності, спричинені і особистими, і соціальними проблемами, а також розмірковував над існуванням одвічно непізнаваних таємниць. Ще два твори цього періоду: драма «Грабіжник» і переклад вибраних французьких віршів, привезених з Парижу у 1912 році братом Йозефом. Зусиллями Карела Чапека було унаочнено нові тенденції французької літератури, внаслідок чого у 1920 році з'явилась збірка «Французька поезія нової доби».

Другий період почався, коли Чапек полишив газету «Narodni listy», після того, як звідти було звільнено його брата. Отримавши більше дозвілля, він, за його власними спогадами «від безробіття й безвиході», звернувся до утопічних тем. Його п'єси «Р.У.Р.» (чеськ. Rossumovi Univerzální Roboti, Розумні універсальні роботи), «Фабрика Абсолюту» та «Засіб Макропулюса», а також повість «Кракатит» змальовують соціальні наслідки негуманного застосування фантастичних винаходів. Перша п'єса «РУР», написана 1920-го року, а у 1923-му перекладена англ ... Читати далі »

Переглядів: 990 | Додав: corg | Дата: 09.01.2011 | Коментарі (0)