Як щойно повідомив телеканал "1+1" державну премію ім Т. Шевченка (260 тис. грн.) в галузі театрального мистецтва присуджено творчому колективу у складі диригента-постановника Миколи Дядюри, режисера-постановника Анатолія Солов’яненка і оперних виконавців Сергія Магери та Оксани Крамареввої (Опера В.Белліні «Норма» Національного театру опери та балету України імені Т.Г.Шевченка).

Отже, не зважаючи на шалену PR кампанію, проведену Ростиславом Держипільським в парі із новітньою дисиденткою Марією Матіос, премія вдруге пройшла мимо рук енергійного одноосібного "директора, художнього керівника, й режисера-постановника".

Тож публіка натхненно чекатиме обіцяної третьої постановки за твором Марії МАТІОС «Майже ніколи не навпаки», котрий, ймовірно, стане третьою частиною "триптиха"- кандидата на Шевченківську премію 2012 р.

Хай щастить!

Ліна Костенко раптово перервала свій творчий тур по Україні.

Її зустрічі з читачами Кривого Рога та Острога відсуваються на невизначений термін, а львівські зустрічі — скасовуються.

Про своє рішення Ліна Костенко сповістила 9 лютого Іванові Малковичу, директорові видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Каталізатором такого рішення видатної письменниці стали провокативні інсинуації деяких львівських письменників, журналістів та діячів театру.

Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» просить вибачення у всіх прихильників творчості Ліни Костенко у Кривому Розі, Львові та Острозі, які так щиро й натхненно чекали на ці зустрічі.

Після надуспішних вечорів у Рівному та Києві, які пройшли у дивовижно енергетичній атмосфері, апофеозом творчого туру Ліни Костенко у рамках презентації роману «Записки українського самашедшого» стала зустріч у Харківському оперному театрі, на якій були присутні близько 2 тис. читачів, а ще понад 1 тис. — не змогли поміститися в залі. «До нашого Оперного приїжджали примадонни опери і балету, зірки естради й кіно, — захоплено розповідала директорка театру, — але такого ажіотажу Харківська опера ще не бачила». У залі зібралися люди різних політичних поглядів, російськомовні та україномовні, але всіх у той вечір об’єднувала одна велика Любов — любов до творчості Ліни Костенко. Після зустрічі зал довго стоячи вітав свою Улюблену Поетесу, обличчя присутніх світилися справжнім натхненням.

У всіх містах Туру бажаючих потрапити на зустрічі було набагато більше, ніж могли вмістити зали. «Хоч проводь презентації на стадіонах», — жартували організатори.

«Після таких вечорів дивишся на Україну трохи і ... Читати далі »

ОЛЕКСІЙ ВЕРТИНСЬКИЙ>>>

10 лютого відбудеться засідання Шевченківського комітету, на якому будуть визначені лауреати державної премії.

Про це Gazeta.ua повідомив екс-голова комітету академік Микола Жулинський.

"Борис Ілліч Олійник не може серйозно вплинути на ситуацію через нове положення, яке розроблялося в адміністрації президента і можливо йому навіть не показували. Справа в тому, що номінацій дев'ять, а премій тільки п'ять. Тому буде надзвичайно складна ситуація. Наприклад, представники театрального середовища відмовляться присуджувати премію письменникам, а письменники відмовляться поступитися комусь з музичної царини. Для прийняття рішення потрібно набрати три чверті голосів. Мабуть, лауреатів визначатимуть в два тури", - сказав Жулинський.

Нагадаємо, 5 липня 2010 року Віктор Янукович звільнив Миколу Жулинського, який очолював комітет Шевченківської премії з 2008 року, і призначив замість нього поета Бориса Олійника. Через тиждень глава держави затвердив новий склад комітету.

Вручення Шевченківської премії відбувається традиційно у день народження Тараса Шевченка — 9 березня. Її розмір становить 130 тис. грн.

Цьогоріч на премію претендують поет Павло Вольвач (поетична книга «Триб»), дитячий автор Рутківський Володимир (історична трилогія про козаків «Джури»), письменник Василь Шкляр (історичний роман «Залишенець» («Чорний Ворон»), дослідники Горак Роман і Гнатів Микола-Ярослав (літературознавче й біографічне видання «Іван Франко»). А також композитор Олександр Яковчук (концерт для скрипки з оркестром, концерт для віолончелі з оркестром, «Обробка українських народних пісень» для мішаного хору a capella), режисер Ростислав Держипільський (диптих-вистава «Солодка Даруся» та «Нація» за творами Марії Матіос), диригент-постановник Микола Дядюра, режисер- ... Читати далі »

У Львові відбудеться промоційна акція «Львів – місто кохання». У рамках акції проходитиме вулична вистава про історію кохання львівських Ромео і Джульєтти із книги Ілька Лемка «Кохання і смерть». Дійство ставитимуть актори народного театру-студії «Хочу», повідомила прес-служба Львівської міської ради.

Відтак, вулична вистава відбудеться 14 лютого о 15.00 годині на площі Ринок біля Діани.

«Цією акцією хочемо розповісти людям історію кохання львівських Ромео і Джульєтти. Ця історія сповнена трагізму й величі, згадана у двох абзацах у хроніці Бартоломія Зіморовича за 1594 рік. Адже Львів - це місто кохання», - зазначив львовознавець Ілько Лемко.

Також у рамках заходу буде проведений конкурс для закоханих пар. Кожна пара, яка хоче розповісти про свої почуття, зможе інсценізувати свою першу зустріч. Переможців акції очікують призи - книжка Ілька Лемка «Кохання і смерть» з автографом автора.

Книжка «Кохання і смерть» - історія про львівських Ромео і Джульєтту, які мешкали у місті Лева у 1594 році,- українку Пелагію та італійця Мікеліні. Щоб останні дні життя провести разом зі своєю нареченою, утішити її, закоханий італієць свідомо пішов на смерть.

Довідка:

Короткий зміст книги Ілька Лемка «Кохання і смерть»:

1593 рік. Заможний і вродливий італійський купець Паоло Мікелані приїхав у Львів. Мрією хлопця було відвідати це місто. Згодом приїхав до Львова торгувати ... Читати далі »

Незважаючи на заяву глави КМДА Олександра Попова про припинення до 9 лютого скандального будівництва біля метро «Театральна», роботи на об'єкті тривають.

Будівництво ведеться прямо над холом метро і ніхто не може гарантувати, що все буде добре....

Як заявив «Делу» активіст організації «Збережи Старий Київ» Ігор Луценко, будівництво біля метро «Театральна» активно продовжується. Забудовники запевняють, що проходить консервація об'єкту.

У компанії забудовника "Альянс-Центр" говорять, що об'єкт вони давно продали і займається ним вже ТОВ "Бюро" Нерухомість і місто ". Там нас запевнили у припиненні будівництва.

«Зараз на території об'єкта ведуться виключно роботи з консервації. Ніяких будівельних робіт немає », - запевнив нас Петро Коляденко.

У реальності все трохи по-іншому.

Жителі сусідніх будинків стурбовані станом своїх осель. Навіть у Театрі російської драми ім. Лесі Українки бояться за стан приміщення. Всі будівлі в окрузі досить старі і будь-які будівельні роботи можуть призвести до тріщин і значних руйнувань. І жителі, і актори з працівниками театру не раз виходили на протести забудови скверу, в надії зберегти найближчі будинки. Таке протистояння триває з 2005 року, але поки позитивних результатів не дало.

Один з активістів організації "Збережи Старий Київ» Ігор Луценко переконаний, що заява Попова це черговий прийом і ніякої заморозки об'єкта, а тим більше демонтажу будівлі не буде. І те, що відбувається зараз це не консервація, а повноцінне продовження будівництва.

«Я ось під'їхав до перехрестя і бачу активно працюючих людей на 3 і 4 поверсі будівництва. Привезли нові цеглини у пачках, багато працівників. Кран стоїть, нез ... Читати далі »

Зізнаюся чесно, що не належу до числа затятих «театралів», тож і висловлюватися щодо акторської майстерності можу лише як пересічна глядачка. Тому намагатимуся змалювати яскраву постать акторки Чернігівського молодіжного театру і просто вродливої жінки Тетяни Салдецької, використовуючи словам колег, бо краще, аніж вони, цього ніхто не зробить... А про неї кажуть наступне: «Одна з фундаторів театру, провідний майстер сцени... Красуня великих очей, і, до того ж, розумниця... А рухається, як Богиня!».

«Не уявляю себе в іншій професії»

«В дитинстві я мріяла носити військову форму, - тоді мені хотілося бути космонавткою або льотчицею. Ще з юних літ я прагнула досягати певної висоти. В дитинстві вона визначалася для мене буквально - «космос», зараз же «висоту» вимірюю іншими категоріями...
Я маю певний досвід в акторській професії, яка й досі не стала для мене «ремеслом». І донині не можу зіграти роль без «внутрішнього наповнення», Я не уявляю себе в іншій професії, бо почуваюся на своєму місці», - розповідає пані Тетяна.

- Як Ви «прийшли» в театр?
- В часи, коли була школяркою, випускалися журнали «Новини кіноекрану», «Радянський екран» та багато інших видань, де розповідалося про акторські долі, культурне життя країни та події у світі театру і кіно. Також можна було придбати листівки з фотографіями акторів. Тоді чи не всі дівчата їх колекціонували, і я не була виключенням.
Я займалася в шкільному гуртку художньої самодіяльності. Найбільші враженн ... Читати далі »

«Театр и кино — разные сферы, хотя профессия — одна. Я всегда был актером, а кино — могло быть, могло не быть. Я — активный деятель антрепризного движения и приклеиваться к какому-либо театру не буду. Для актера более ценно, когда он как раз «отклеен» от театра».

«Никаких обид на театры у меня нет, конфликтных ситуаций не было, но внутренне артист должен быть свободен, конечно, все относительно, но он должен быть свободен от многих условностей, которые диктует стационарный театр».

АЛЕКСАНДР БАЛУЕВ>>>

Фото: АНАТОЛИЙ МОРКОВКИН

С того момента как театральный художник Дмитрий Крымов впервые поставил спектакль со своими студентами-художниками из РАТИ, прошло не так много времени, но теперь каждая его работа становится ярким событием российской театральной жизни. О своей работе над спектаклем по Бунину, о том, почему в его постановках участвуют не только актеры и студенты, но и преподаватели, и о том, в чем главная задача режиссера, Дмитрий КРЫМОВ рассказал корреспонденту «Новых Известий».

– Дмитрий, сейчас многие педагоги РАТИ высказывают свое беспокойство в связи с законом «Об образовании». Вы считаете, существует реальная опасность, что академия может лишиться своего статуса?

– Наверное, это реально, если столько нормальных людей напуганы очередными нововведениями.

– Что вы думаете о возможном переходе театров на самоокупаемость? Как это может сказаться на «Школе драматического искусства»?

– При нашем количестве мест в зале, конечно, это очень серьезная проблема. Мы на самоокупаемости не можем. На самоокупаемости могут быть, наверное, огромные залы, и то с определенным качеством спектаклей. Это надо под публику подстроиться. Либо ты ловишь ее интересы и рассказываешь то, что она хочет. Или ты рассказываешь ей что-то свое в надежде быть понятым. В общем-то как художник и должен поступать в любой области, чем бы он ни занимался. А если этого не будет, то ... Читати далі »

Грати для дітей - не просто. Це найбільш примхлива аудиторія, проте насправді щира. Діти не приховують свого захоплення, але так само і розчарування. Театр юного глядача у Львові є одним з найстаріших в України та Європі. Цього року театр святкує свій 90 ювілей. Щодня там проходить декілька вистав як для дітей, так і для дорослих, щодня там твориться казка. А що відбувається поза сценою? Vlaskor.net розкаже читачам про життя за кулісами.

Ось таким постає львівський театр юного глядача, що знаходиться на вулиці Гнатюка,11 для всіх відвідувачів. А хто, окрім працівників театру, знає, що всередині? Ніхто. Ми відвідали за куліси театру та постараємось відкрити завісу невідомості.

Для глядачів театр починається з вішака, для акторів – з гримерки

«Всередині воно все не так красиво, не так казково, як на сцені, але ми стараємось досягти цих ефектів. Коли я ще не був актором, коли не виходив на сцену я завжди думав, що воно там все мабуть таке магічне, актори для мене були як боги. А насправді це все набагато простіше, набагато приземленіше. І мабуть цей проект розіб’є дитячі бачення «творчості за кулісами»,-розповідає актор Олександр Чешеров.

Гримерка сучасного театру – це звичайне пр ... Читати далі »

Олекса́ндр Сергі́йович Пу́шкін (рос. Александр Сергеевич Пушкин) (1799—10 лютого 1837) — російський поет, драматург та прозаїк, реформатор російської літературної мови, автор критичних та історичних творів. Пушкін вважається визначним чи найвизначнішим російським письменником, його тексти розглядаються як найпрестижніший зразок російської літератури, подібно текстам Данте в Італії чи Ґете у Німеччині. Пушкіна ще за життя називали генієм, і з другої половини 1820-х років він став вважатися «першим російським поетом» (не тільки сучасності, але й усіх часів), а навколо його особи у читацької публіки створився справжній культ.

Походження

Пушкін походив з розгалуженого нетитулованого дворянського роду, що брав початок за генеалогічною легендою від Радши, сучасника Олександра Невського. Пушкін неодноразово писав про свій родовід у віршах і прозі; він бачив у своїх предках взірець стародавнього роду, дійсної «аристократії», що чесно служив вітчизні, але не зазнав прихильності правителей. Не раз він звертався (у тому числі в художній формі) до постаті свого прадіда за матір'ю — африканця Абрама Петровича Ганібала, що став слугою та вихованцем Петра I, а потім військовим інженером та генералом. Мати Пушкіна — Надія Йосипівна (1775 — 1836), внучка Ганібала; батько — Сергій Львович (1767 — 1848), світський дотепник ... Читати далі »

3 февраля в московской Боткинской больнице на 83-м году жизни скончалась народная артистка СССР Татьяна Шмыга

А в понедельник прошло прощание с актрисой в Театре оперетты - там, где прошла ее жизнь.

В последний раз Татьяна Шмыга вышла на сцену год назад. Минувшим летом ей сделали операцию на ноге. Как говорят, в Москву приезжали врачи из Германии и делали ей шунтирование сосудов. Но операция прошла неудачно. В результате Татьяне Шмыге пришлось ногу ампутировать. Она очень хотела жить, поэтому согласилась на тяжелую операцию. К сожалению, выйти из больницы ей так и не удалось. Слишком поздно, помимо проблем с сосудами, у нее обнаружили тяжелое заболевание крови. Давний друг Татьяны Ивановны Иосиф Кобзон признался нам, что родные Шмыги недовольны тем, как ее лечили. Было упущено время, не сразу поставили диагноз. И это, пожалуй, самый печальный факт в ее биографии.

Обычно актриса признавалась, что в жизни ей очень везло. Особенно с мужьями.

Их было трое. В юности она вышла замуж за Рудольфа Борецкого (он профессор на факультете журналистики МГУ). Правда, студенческий брак оказался недолгим. В Театре оперетты она встретилась с певцом и режиссером Владимиром Канделаки и сбежала к нему от Борецкого. Кстати, Канделаки был худруком Театра оперетты, но это не помешало Татьяне Ивановне со временем уйти и от него... к композитору Анатолию Кремеру, с которым она обрела настоящее счастье. Таких отношений уже просто не встретишь.

- Они и сейчас такие же, ничто не изменилось, - признался нам Анатолий Львович, который по-прежнему г ... Читати далі »