Київ – Ми сидимо мов птахи, кожен у своєму гнізді. Намагаємося з усіх сил затулити шпарини, щоб дошкульний вітер епохи не розвіяв тепло нашого схову. Ми втягуємо голову в плечі, ховаючись від колючого снігу долі й сподіваємося, що «якось то воно буде». А те «буде» з кожним днем все тугіше затягує нам паски й насміхаючись, посилює тиск на нашу затуманену свідомість. Тотальна фальш, цинізм й брутальність ллються на нас з екранів телевізорів, зиркають на нас бездушними очима реальності й здається, що то вже давно норма – брехати, зраджувати, нахабно казати на «чорне» – «біле», усувати конкурента, оббирати немічних, привласнювати чуже, ґвалтувати й вбивати.
Від такого життя «хочеться чуда і трішки вина», точно вловила настрій часу Ліна Костенко. Але вино є, заспокійливе п’ємо як воду, а чуда не стається! Не ставалося… До недавнього часу.

Чудо перше

«Зрощення українського тіла» – буквально шкірою відчули ті, кому пощастило потрапити на вистави «Солодка Даруся» та «Нація» за творами Марії Матіос, у постановці режисера Івано-Франківського академічного театру Ростислава Держипільського.

Столичний театр імені Франка на ті два дні перетворився на місце колективного катарсису. Прості історії людей, чиє життя, чию любов, чиї надії безжально переїхав катафалк історії – якимось дивом вивільнили енергію такої сили, що вона заповнила зал, піднялося до останнього ярусу балкона й змила намул з усіх сердець. У залі пан ... Читати далі »

16 лютого 1904 маестро Пуччіні почувався, як ніколи, піднесено: завтра, уже завтра увесь міланський, а отже італійський, бомонд смакуватиме «Мадам Баттерфляй», в яку він вклав якщо не цілісіньку душу, то вже точно увесь творчий запал останніх трьох років. Зворушений історією про вірну гейшу і зрадливого красеня Пінкертона, всесвітньо визнаний композитор вірив, що ця опера ─ найдовершеніше з того, що було в його мистецькому арсеналі.

Прикро, але глядачі «Ла Скала» думали інакше, засвиставши «Баттерфляй» ще у першій дії. Відома італійська співачка Розіна Сторкіо, виконавиця ролі Чіо-чіо-сан, не стримувала сліз.

Цей провал поставив би хрест на опері, якби не з’явилася Соломія ─ «Меа Крушельницька» (італ. «моя»), як її називали італійці, вважаючи її талант національним надбанням.

Соломія, правда, погодилася не одразу: «Де ви бачили японку заввишки у мій зріст?» ─ допитувалася вона у Пуччіні ─ «Бог з ним, що зовні європейка, та звідки дістати ту східну тендітність?» Вона наполягала на доопрацюванні опери, радивши метру скоротити вступну арію, яка, вочевидь, і втомила міланського слухача. І менш, ніж за півроку початковий варіант опери було змінено, і незважаючи на провал попереднього показу, і власні роздуми про відповідність ролі, Соломія Крушельницька ризикнула і докорінним чином змінила уявлення про «Мадам Батерфляй». А, можливо, і про себе.

... Читати далі »

У репертуарній афіші театрального центру «B.ROOM», нещодавно відкритого на малій сцені Палацу «Україна», серед інших не менш примітних назв, впадає в очі одна аж занадто екстравагантна «Упопабыласобака». А під ним, так скромно, через кому, стоять чотири прізвища найбільших драматургів-абсурдистів: Ежена Іонеско, Семюела Беккета, Славоміра Мрожека та Фернандо Аррабаля. Ще більше дивуєшся, дізнавшись, що творча група вистави — актори та п’ять режисерів — студенти Національного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого, в рамках Театральної майстерні Андрія Білоуса «А.Бетка», які, власне, і вигадали цю виставу.

«Упопабыласобака» — вистава, яка якнайкраще ілюструє «дух і букву» студентського театру, в якому основним лейтмотивом була і залишається досі ніким і нічим не замутнена віра в Театр, у Мистецтво, і, зрозуміло, в себе. Саме в студентських роботах, як ніде більше, кураж і дитяча зухвалість — способи згладити вади ремесла, виправдати взяті начебто «на виріст» думки і почуття, наразі чужі, не до кінця прожиті й зрозумілі, але старанно вивчені і старанно переказані.

Заради справедливості варто зазначити, що коли на європейському сценічному кону почали обживатися дивовижні герої драми абсурду, українською сценою гордо крокували працелюбні колгоспниці та комбайнери, принципові виконроби, вічно молоді полум’яні революціонери і браві червоногвардійці. Україн ... Читати далі »

«Прикарпаття поклало собі до ніг Київ. І це не перебільшення», — зазначила відома українська письменниця Марія Матіос, розповідаючи в Івано-Франківську про враження, яке справили на столичного глядача вистави обласного муздрамтеатру імені І. Франка «Солодка Даруся» і «Нація» (на знімку), поставлені Ростиславом Держипільським за її однойменними творами.

Після такого тріумфу на Прикарпатті кілька днів мали б не змовкати троїсті музики, жартувала вона. Адже вперше за 20 літ обласний театр виступив на першій драматичній сцені країни. Квитки неможливо було придбати. «Люди готові були висіти на люстрах, аби побачити виставу, — зауважила пані Марія. — У Києві вже ходять анекдоти про це. Один — що генеральним спонсором гастролей театру є Генпрокуратура. Другий — що оплески після «Нації» тривали довше, ніж сама вистава». Письменниця зізналася, що, коли вийшла на сцену для поклону, люди в залі стояли, як «свічки в церкві на Різдво чи Великдень».

Гастролі у столиці відбулися у рамках номінування режисера-постановника та автора інсценізацій «Солодкої Дарусі» та «Нації» Ростислава Держипільського на здобуття Шевченківської премії. «Є правило у Положенні про цю премію, що претендент має показати свій доробок у столиці для громадськості, — пояснила письменниця. — Якщо премію дадуть, люди знатимуть — добре зробили, що її дали, чи ні. Люди повинні знати, на що витрачаються гроші з їхніх по ... Читати далі »

У Національному академічному українському драматичному театрі ім. Марії Заньковецької пропонують альтернативу зустрічі з українською поетесою Ліною Костенко. Як розповіла у коментарі lviv.expres.ua Олеся Галканова, керівник прес-служби театру, ці придбані квитки можна використати для того, щоб піти на прем’єру вистави “Невольник», яка відбудеться 5 березня. Або здати квитки до кас, за місцем їх придбання, до 19 лютого.

“На зустріч з Ліною Костенко у нас придбали усі квитки. Якщо глядачі оберуть перегляд прем'єри “Невольник”, то, зазначу, що усі місця зберігаються”, -- уточнила Олеся Галканова.

Нагадаємо, як інформувало видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", яке відповідало за організацію зустрічі з Ліною Костенко по всій країні, письменниця раптово перервала свій творчий тур до Львова. Про своє рішення Ліна Костенко сповістила 9 лютого директорові видавництва. Каталізатором такого рішення видатної письменниці стали провокативні інсинуації деяких львівських письменників, журналістів та діячів театру.

expres.ua

Національний академічний драматичний театр ім. І.Франка 19 лютого (о 15.00) запрошує до Театру у Фой'є на прем'єру вистави "Голгофа", присвяченої 140-річчю від дня народження Лесі Українки.

Інсценізація - Юрія Розстального за мотивами драматичних поем Лесі Українки "На полі крові" та "Одержима". В головних ролях - народний артист України Остап Ступка та заслужена артистка України Оксана Батько, повідомляє УКРІНФОРМ.

Як розповіла керівник літературно-драматичної частини театру ім.І.Франка, заслужений діяч мистецтв України Наталія Пономаренко, у травні 2009 року на сцені Театру у Фой'є відбулась прем'єра вистави "На полі крові" за драматичною поемою Лесі Українки. За час, що минув, спектакль з успіхом побував на численних гастролях та міжнародних фестивалях в містах України, у Мюнхені та Парижі.

"Мотив провини - покарання - спокути, за яким стоїть відповідальність людини за події у світі, вибір між добром і злом - ці вічні категорії стали поштовхом для продовження роботи над біблійною темою в творчості Лесі Українки. Так виникла ідея вистави "Голгофа", основою якої стали поеми "Одержима" та "На полі крові", - зазначила Наталія Пономаренко.

Від нині, 16 лютого, у Львівському духовному театрі «Воскресіння» до 25 лютого відбуватиметься прем’єрний показ нової вистави в жанрі комедії, «Він, вона, вікно, покійник» за п’єсою британського драматурга Рея Куні, — повідомив режисер постановник Ярослав Федоришин у розмові з кореспондентом Західної інформаційної корпорації.

Попередньою прем’єрою у цьому театрі був проект реалізації постановки «Вишневого саду» Антона Чехова у вуличному варіанті, де актори працюють на ходулях, а основний акцент поставлений не на слові, а на візуальних засобах творення сценічного образу. За словами режисера і директора театру «Воскресіння» Ярослава Федоришина, «Вишневий сад» побив усі рекорди пропозиціями зіграти його на виїздах у рамках різноманітних фестивалів в містах центральної Європи.

«250 вистав «Вишневого саду» продано на фестивалі. Антон Чехов, як і Кароль Войтила є авторами, які цікавлять глядача. Скажімо, ми зіграли 241 виставу «Йов» за Каролем Войтилою (170 із них – за кордоном!). Ця вистава увесь час вдосконалюється , переробляється. Опанувавши зараз дуже великі сцени, вона показала, як зовсім по-іншому можуть сприйматися декорації», — сказав Ярослав Федоришин, сподіваючись, що й нова пропозиція театру в жанрі комедії також не залишиться буз глядацького відгуку.

У репертуарній афіші театру наступного місяця вистава «Він, вона, вікно, покійник» запланована на 7,8,9,10,11 березня. Початок усіх вистав – о 19 годині. Окрім того у березня можна буде також переглянути вистави «Західна пристань» Б.Кольтеса, «Полковник і птахи» Х.Бочева та «Гірські велетні» Л.Піранделло.

... Читати далі »