Премьера спектакля «Право сильнейшего» по пьесе французской писательницы Ясмины Реза в нарвском театре «Ильмарине» собрала в минувшую субботу почти полный зал.

«В зале прохладно, возьмите пальто с собой», — советовали в гардеробе. Действительно, калориферы, обогревающие зал, не смогли дать достаточно тепла, и зрители сидели в пальто и куртках.

«Спектакль согрел — если не тело, то душу. Такого события в Нарве не было давно», — сказала одна из зрительниц, нарвская художница Наталья Капаева, которая является поклонницей театра «Ильмарине» уже много лет.

И она, и многие другие постоянные зрители хорошо помнят времена, когда спектакли «Ильмарине» для взрослых шли с аншлагом. Когда театр из-за экономических трудностей переориентировался на детскую аудиторию, поклонники продолжали ходить на его спектакли — вместе с детьми и внуками.

«Но театра для взрослых Нарве очень не хватает», — сказала Капаева.
Новый «Ильмарине»

Взрослый спектакль в театре, который работает для детей, поставил эстонский режиссер и театральный деятель Яак Аллик.

«Я очень рад, что публики было так много. Публика мало смеялась, но зато очень внимательно слушала. Однако и сама автор говорила о том, что ей не хотелось бы слишком много смеха на спектаклях по ее пьесам, которые она определяет н ... Читати далі »

Намеченная на 5 марта премьера сатирического мюзикла "Мёртвые души. Гоголюцинации Чичикова" переносится на следующий театральный сезон. Во время генеральной репетиции с четырёхметровой высоты упали трое исполнителей главных ролей. Подробности для радио "Вести ФМ" - в материале Елены Трофимовой.

Артисты хора Государственного театра оперы и балета РК - Евгений Гаврилов, Антон Петрунёв и Ефим Завальный - во время генерального прогона упали с четырёхметровой высоты. Не выдержала верёвочная лестница, на которую по задумке питерского режиссёра Владимира Акулова должны были забраться герои.

Все актёры доставлены в республиканскую больницу. Самую серьёзную травму получил Антон Петрунёв - у него осколочный перелом второго позвонка поясничного отдела. Евгений Гаврилов госпитализирован в травмотологическое отделение с переломом голеностопного сустава. У всех пострадавших - сотрясение. По словам актёров, на злополучную верёвочную лестницу они забирались не в первый раз, но обычно их поднимали на высоту не больше метра. На этот раз в поле зрения были даже софиты, говорит Евгений Гаврилов, а это высота - 3-4 метра.

"Найти виноватых очень сложно, это комплексная ответственность, я думаю. Безусловно, спектакль будет подготовлен, я настроен чтобы он всё-таки был, потому что материал стоящий, интересный. Кто виноват и что здесь не так, пусть разбирается следствие. Обвинять голословно никого не хочется", - говорит артист хора Государственного театра оперы и балета РК Евгений Гаврилов.

Для расследования несчастного случая была создана специальная комиссия, в состав которой помимо представителей трудовой инспекции, вошли представители министерства культуры республики, ФОМСа, сотрудники те ... Читати далі »

Елена Францева
вторник, 1 марта 2011

Олег — Дон Кихот и Олег — Санчо Панса

С Театром имени Леси Украинки Анатолия Смелянского связывает многолетняя дружба, поэтому его приезд в театре ждали с нетерпением и... трепетом: авторитетнейший в России и далеко за ее пределами театровед первым делом, естественно, отправился смотреть последние премьеры театра. Но и сам Анатолий Миронович приехал не с пустыми руками. Документальный пятисерийный фильм «Олег Табаков. В поисках радости» был снят к 75-летию артиста. Никого не смутил тот факт, что локальную презентацию ленты на Украине от знаменательной даты отделяет полгода, ведь юбилей у артиста долгоиграющий. «День рождения Олега Павловича Табакова припадает на самое неудачное для отмечаний время — на август. В театре как раз каникулы, поэтому традиционно мы его поздравляем с 17 августа по 14 ноября. А в этом году приятный повод продлили до января — на телеканале «Культура» наш фильм транслировали в крещенскую неделю», — пояснил Анатолий Смелянский.

На счету Анатолия Мироновича немало телепроектов, посвященных истории русского театра, однако последний фильм создавался отнюдь не легко: «Вообще очень трудно писать о людях, с которыми ты работ ... Читати далі »

28 февраля в своем доме в Париже на 80-м году жизни скончалась знаменитая французская актриса театра и кино Анни Жирардо.

О смерти актрисы сообщили её родственники. В последние годы Анни Жирардо страдала болезнью Альцгеймера и уже практически не выходила из забытья. Одна из главных звезд Франции проживала в поселке Лизи-сюр-Урк, в 50 километрах от Парижа.

Жирардо родилась в Париже в 1931 году. В 1954 году она закончила Парижскую консерваторию драматических искусств, которая является одной из трех крупнейших национальных школ театрального искусства. Актриса поступила в легендарный театр "Комеди Франсез", где спустя два года сыграла главную роль в постановке Жана Кокто "Пишущая машинка".
Возможно, это была величайшая актриса французского кино послевоенного времени. Это была исключительная женщина как на съемочной площадке, так и вне ее

На киноэкранах Жирардо появилась в начале 1960-х годов. Одной из крупнейших ее работ стала главную роль в картине Лукино Висконти "Рокко и его братья", где ее партнером был Ален Делон. А в 70-х годах она стала одной из самых востребованных киноактрис Франции. К этому периоду относится знаменитая картина с её участием "Умереть от любви" – о романе между учительницей и учеником-подростком.

Жирардо известна своим особым амплуа – самостоятельной и трудолюбивой современной женщины с сильной во ... Читати далі »

Елеонора Миколаївна Смирнова народилася в 1940 році у містечку Пушкін, Ленінградської області (відоме як Царське Село), в сім’ї Олени Михайлівни та Миколи Миколайовича Смирнових.

По закінченню студії молодих акторів Елеонора Смирнова опиняється перед вибором двох театрів – драматичного і лялькового і вирішує спробувати свої сили у Нижньотагільскому ляльковому театрі. Тут приходить cерьозне зацікавлення цим видом театру, під впливом майстерності Людмили Петрівни Козлової, яка стала для майбутньої актриси вчителем і професійним взірцем.

З 1960 по 1962 рік Елеонора Смирнова працює в Чистяківському драматичному театрі ім. В.Маяковського (м. Чистяково /Торез/ Донецької області). Молода актриса грає у сучасному та класичному репертуарі близьких собі за віком дівчат і уміє стати помітною, навіть у невеличіких ролях. ЇЇ батько, Микола Смирнов, на той час займав посаду головного режисера в цьому театрі і вважав так: «або актор справді потрібний глядачеві, або йому нема чого робити на сцені». Думка ж глядачів підтвердила, що відсутність на сцені Елеонори Смирнової сприймається як нестача найважливішого.

Після розформування театру молоду актрису відряджають до Донецького театру ляльок (1962-1971). І хоча, в подальшому були можливості перейти з лялькового театру до драматичного, робота в цьому театрі по-справжньому захоплює дівчину. А остаточне рішення присвятити себе роботі в ляльковому театрі виникає після знайомства з режисерським методом Сергія Єфремов ... Читати далі »

В середині 1960-х років сім'я Машкових переїхала до Новокузнецька. Мама влаштувалася режисером в ляльковий театр Новокузнецька, а батько, відповідно, актором. Строга Наталія Іванівна до театру відносилася з пошаною. Будь-які проблеми вона вимагала залишати за його стінами.

У дитинстві Володимир мріяв стати біологом. У одній з кімнат батьківської хрущовки він влаштував зоопарк: чотири клітки з щурами, білка, хом'як, ворона, черепаха, кролик, два собаки. Проте до десятого класу до біології він охолонув і серйозно захопився театром. Тоді ж Владимир почав вперше виходити на сцену театру ляльок в епізодах.

ЧИТАТИ МАТЕРІАЛ ЦІЛКОМ>>>

Заступник голови Одеської обласної ради Олексій Гончаренко в ході звіту про сто днів роботи повідомив, що до обласного бюджету закладено витратну статтю на реконструкцію міських театрів. Зокрема, особливої уваги надано одеському ТЮГу. Повідомляє агентство «Репортер» (Одеса).

«На сьогоднішній день виділено 1 млн 200 тис. грн. Після складання проектно-кошторисної документації буде внесена на розгляд реальна сума робіт з реставрації театру. Будемо залучати державні кошти, обласний бюджет, а якщо знадобиться, і приватні інвестиції. Загалом, будемо будувати усім світом », - заявив Гончаренко.

Також він повідомив, що після реконструкції ТЮГу планується створення театрально-культурного центру.

Двоє артистів та художній керівник Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру отримали звання заслужених артистів та діяча мистецтв Російської Федерації. Нагороди від імені Президента РФ Дмитра Мєдвєдєва їм вручив співробітник посольства Російської Федерації в Україні Всеволод Лоскутов. Церемонія вручення відбулася під час святкування 140 річчя з дня народження великої української письменниці і поетеси Лесі Українки та 100 річчя написання нею драми-феєрії "Лісова пісня". Російський дипломат високо оцінив роботу миколаївської трупи і відзначив тісні зв'язки миколаївських артистів з Росією, повідомляє УКРІНФОРМ. Протягом 10 днів колектив миколаївського театру дарував глядачам виставу "Лісова пісня" російською мовою. Перед початком спектаклю відвідувачі знайомилися з книжково-ілюстративною виставкою "Я в серці маю те, що не вмирає...", роботами декоративно-прикладного мистецтва та слухали лекції про життя і творчість великої українки.

9 та 10 березня 2011 року у Черкасах відбудеться прем’єра вистави - драматичної поеми-тетралогії «Тарас». Черкаси славні історією, у якій сторінки Шевченкіани – найяскравіші. Як відомо, у 2011 році виповнюється 150 років від дня смерті Тараса Григоровича Шевченка, а у 2014 році – увесь світ буде відзначати 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря.

Шевченківська тема – одна з головних у творчості режисера Сергія Проскурні. Протягом 1980-90-х років видатним українським поетом і драматургом Богданом Стельмахом було створено драматичну поему-тетралогію «Тарас», першопрочитання двох перших частин якої належить Сергію Проскурні. Третя та четверта частини чекали на світло рампи. Вважаючи за можливе у програмі вшанування пам’яті Тараса Шевченка втілити у Черкаському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка усю тетралогію, режисер звернувся до Черкаського міського голови Сергія Одарича з проханням підтримати цю ініціативу (у 2009-10 роках Сергій Проскурня та Черкаський театр вже мали позитивний досвід співпраці з керівником міста, втілюючи комічну оперу Йоганна Штрауса «Циганський барон»).

Пропонується наступна стратегія постановки:

2011 рік – четверта частина «Слава», 37-47 роки життя Шевченка, відхід у Вічність;

2012 рік – третя частина «Слова», 27-36 роки життя Тараса Григоровича;

2013 рік - друга частина «Доля», юність Тараса, вихід «Кобзаря»;

2014 рік – перша частина «Безталання», дитинство, народження Поета.

Так ... Читати далі »