Сюжет: Возлюбленная сына Президента, юного Фердинанда, шестнадцатилетняя Луиза переживает свое первое чувство глубоко, искренне. Однако, опутанная сетями придворных интриг, Луиза, которой руководит забота об отце, вынуждена написать любовное письмо гофмаршалу, чтобы оно попалось на глаза Фердинанду. По словам Вурма, секретаря Президента, это единственное средство вызволить старика Миллера из тюрьмы.

Расчет Президента и Вурма был на то, что Фердинанд добровольно откажется от изменницы, и он действительно не выдерживает испытания. Однако Луиза, хотя она и не в силах заглушить в себе страх девушки из народа перед сильными мира сего, сохраняет верность всем своим клятвам.

С семьей Миллеров связан основной конфликт драмы, столкновение двух систем морали, соответствующих каждая определенной социальной среде. Важно, что пьеса обращена к современности.

Как рассказал инициатор премии, народный артист России Рудольф Фурманов, церемония станет завершающим аккордом в праздновании дорогих для российской культуры театральных событий - 100-летия со дня рождения Марии Владимировны Мироновой и юбилейной дате со дня рождения ее сына. Этому событию предшествовали успешные гастроли "Русской антрепризы" в столице, в рамках которых было показано одиннадцать лучших спектаклей этого коллектива.

Облик самой премии напоминает об одной из блистательных ролей Андрея Александровича на сцене Театра сатиры - обаятельного, неудержимого и влюбленного Фигаро. Эту фигурку, выполненную скульптором Мариной Никольской, изготовили из бисквитного фарфора на Императорском фарфоровом заводе.

Премия будет вручена в двух номинациях. Уже объявлено, что "За служение театральному Отечеству" ее удостоены Валентин Гафт, Светлана Крючкова, Юрий Яковлев и Николай Караченцов. Во второй номинации отмечаются наиболее яркие актерские работы последних трех лет. В эту звездную компанию вошли однофамильцы - Мария Миронова и Евгений Миронов, встретившиеся недавно в спектакле Эймунтаса Някрошюса "Калигула" в Театре наций, а также актеры Сергей Дьячков, Сергей Барковский и Нелли Попова.

Спец ... Читати далі »

Біографія
Народилася у Римі. Про батьків її майже нічого не відомо. З самого народження Анна виховувалася бабусею. Дівчині більше подобалося бути насамоті, читати романи "плаща й шпаги". У1923 році Анна побувала у Єгипті, де зустрілася з матірю. Повернувшись Маньяні приймає рішення стати акторкою. Наступного року вона поступає до Академії драматичного мистецтва ім. Елеонори Дузе. Ще під час навчання її запрошують до провідної театральної трупи Риму, з якою Анна укладає першій свій контракт на півтора роки. Але довгий час вона грала другорядні ролі. Лише з 1928 року Маньяні починає грати головні ролі у театрі (колишня прем'єрша вийшла заміж й пішла з театру). В цьому ж році вона гастролює разом з театральною трупою у Аргентині.

У 1934 році Анна Маньяні вперше знялася у кіно ("Сліпа із Сорренто"). Але її дебют пройшов не поміченим. Спочатку Маньяні не бажали запрошувати на головні ролі, вважаючі її обличчя некіногенічним. Так триває досить довго - невеличкі ролі, ролі у спектаклях.

Зірковий час наступає у 1945 році, коли вона зіграла у фільмі Роберто Росселліні "рим - відкрите місто". Після цього фільму Анна багато знімається вже у головних ролях. За п'ять років - у 13 кінострічках. Її героїні - це прості жінки, люди з народу. Але з 1951 року Маньяні не запрошують для участі у фільмах. Тоді вона переїздить до Голлівуда, де має великий успіх. За роль у фільмі "Татуйована рожа" Маньяні отримує премію "Оскар". Але напочатку 60-х років Анна Маньяні вичерпала ресурс своїх героїнь, тому вона повертається до Італії. Тут вона знову грає у театрі, знімається ... Читати далі »