Головна » 2011 » Березень » 07
Шкарабан М.,
Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Реформатор українського театру Лесь Курбас (1887-1937) у 1920 році писав: «Справді театр -- храм, і повинен бути чистим і тихим, хоч усякі будуть молитви у ньому» [Філософія театру.-- 2000.-- С. 51]. Таке намагання повернути його до «своєї первоформи -- релігійного акту» [там само] стало однією з ключових ідей європейського театру ХХ століття.

Трактування театру як храму було обумовлене тим, що ті, хто спричинилися до реформи, мусили водночас змінити ставлення суспільства до театру як до «будинку розпусти», а до актора як до «куртизана». Ці дві позиції -- театр як храм і театр як будинок розпусти -- існували пліч-опліч протягом всього ХХ століття (ще в 1960-х польський режисер Єжи Ґротовський (1933-1999) посилався на загальноприйняте протиставлення «артистки» і «куртизанки» і пояснював краще ставлення до театру не якимись його якісними змінами, а деградацією суспільної моралі: «Сьогодні стерлася грань між порядною жінкою й куртизанкою» [Театр. Ритуал. Перформер.-- 1999.-- С. 24]).

ЧИТАТИ>>>

Переглядів: 609 | Додав: corg | Дата: 07.03.2011 | Коментарі (0)

11 марта одесский театр привезет в Житомир «Коварство и любовь»


«Коварство и любовь» Шиллера считается классическим произведением немецкой драматургии. 11 марта на сцене Житомирского Дворца культуры спектакль преставят актёры Одесского драматического театра.

Сюжет: Возлюбленная сына Президента, юного Фердинанда, шестнадцатилетняя Луиза переживает свое первое чувство глубоко, искренне. Однако, опутанная сетями придворных интриг, Луиза, которой руководит забота об отце, вынуждена написать любовное письмо гофмаршалу, чтобы оно попалось на глаза Фердинанду. По словам Вурма, секретаря Президента, это единственное средство вызволить старика Миллера из тюрьмы.

Расчет Президента и Вурма был на то, что Фердинанд добровольно откажется от изменницы, и он действительно не выдерживает испытания. Однако Луиза, хотя она и не в силах заглушить в себе страх девушки из народа перед сильными мира сего, сохраняет верность всем своим клятвам.

С семьей Миллеров связан основной конфликт драмы, столкновение двух систем морали, соответствующих каждая определенной социальной среде. Важно, что пьеса обращена к современности.

Переглядів: 561 | Додав: corg | Дата: 07.03.2011 | Коментарі (0)

Премия имени Андрея Миронова будет вручена 8 марта



Имя Андрея Миронова носит Российская национальная актерская премия "Фигаро", которая впервые будет вручена во вторник, 8 марта, в день 70-летия со дня рождения выдающегося мастера театра и кино. Торжественная церемония пройдет вечером в театре "Русская антреприза" имени Андрея Миронова.

Как рассказал инициатор премии, народный артист России Рудольф Фурманов, церемония станет завершающим аккордом в праздновании дорогих для российской культуры театральных событий - 100-летия со дня рождения Марии Владимировны Мироновой и юбилейной дате со дня рождения ее сына. Этому событию предшествовали успешные гастроли "Русской антрепризы" в столице, в рамках которых было показано одиннадцать лучших спектаклей этого коллектива.

Облик самой премии напоминает об одной из блистательных ролей Андрея Александровича на сцене Театра сатиры - обаятельного, неудержимого и влюбленного Фигаро. Эту фигурку, выполненную скульптором Мариной Никольской, изготовили из бисквитного фарфора на Императорском фарфоровом заводе.

Премия будет вручена в двух номинациях. Уже объявлено, что "За служение театральному Отечеству" ее удостоены Валентин Гафт, Светлана Крючкова, Юрий Яковлев и Николай Караченцов. Во второй номинации отмечаются наиболее яркие актерские работы последних трех лет. В эту звездную компанию вошли однофамильцы - Мария Миронова и Евгений Миронов, встретившиеся недавно в спектакле Эймунтаса Някрошюса "Калигула" в Театре наций, а также актеры Сергей Дьячков, Сергей Барковский и Нелли Попова.

Спец ... Читати далі »

Переглядів: 624 | Додав: corg | Дата: 07.03.2011 | Коментарі (0)

В Ужгороді відбулася прем’єра вистави по п’єсі Іштвана Еркеня
«Ласкаво просимо, пане майоре!»


Віталій Семенцов

Уже вдруге до Ужгорода приїхав відомий режисер, постановник понад 30 спектаклів як в Україні, так і за кордоном, автор 24 художньо-публіцистичних передач «До зустрічі», 4 п’єс і 9 інсценівок, викладач-тренер майстерності Акторської школи FILM-UA Віталій Семенцов.

Уперше він працював із акторами Закарпатського муздрамтеатру у 2008-му, коли ставив тут "По ревізії" М. Кропивницького. Виконавці ролей і надалі бажали співпрацювати з цим режисером, проте тільки тепер нове керівництво театру запросило пана Віталія.

Давно вже хотіли актори й сам режисер поставити п'єсу Іштвана Еркеня "Ласкаво просимо, пане майоре!" і їм це вдалося чудово. "Ми планували поставити твір саме угорського автора. Тим паче, що наші колеги з Берегова робили цю виставу раніше. Ми теж вирішили спробувати. У нас п'єса виглядає зовсім інакше, ніж у них", ― розповідає Любов Оленчук, директор драмтеатру. За три тижні постановок (найкоротший термін, за який навіть Семенцов ставив спектакль) наші актори показали себе справжніми професіоналами: працювали по 10 годин щодня, майстерно виконували кожну вказівку режисера. І ось тепер настав час пожинати плоди: уже в четвер пройшла перша прем'єра вистави. Однак головна ― "на глядача" ― відбудеться тільки 13 березня.

Марічка Черничко

... Читати далі »

Переглядів: 553 | Додав: corg | Дата: 07.03.2011 | Коментарі (0)

Аплодуйте акторам!
9 березня Святославу Максимчуку виповнюється 75 років

Оксана ТЕЛЕНЧІ, Львів, фото автора

Нещодавно, перебираючи особисті архіви, Святослав Васильович знайшов пожовтілий від часу аркушик із машинописним текстом. Це — авторський оригінал вірша «Аплодуйте акторам» Роберта Третьякова. Майже півстоліття тому поет присвятив його другові, молодому актору... Найперша репліка, яку Максимчук промовив у епізодичній ролі, була: «Відчиняйте двері!». Схоже, вона стала пророчою, і актор підібрав до них «ключ»: став режисером і головною дійовою особою свого життя та творчості. Святослав Васильович знає секрет молодості. Щоранку «заряджає» себе добрими рядками, котрі читає або виймає з пам’яті. Його енергії можна позаздрити...

Найяскравіший спогад шкільних літ — поява Святослава Максимчука у нашій львівській школі №11 разом із молодими тоді поетом Романом Лубківським і прозаїком Дмитром Герасимчуком. Гості, які приходили на літературні «вогники», відіграли певну роль у виборі наших життєвих орієнтирів (двоє стали журналістами, а перший красень Іван Гаврилюк під безпосередньою опікою Святослава Максимчука — кіноактором і режисером).

Мабуть, у долі не буває випадкових збігів у часі та просторі. І та обставина, що Святослав народився 9 березня, як і Тарас Григорович Шевченко, стала знаковою для Максимчука. Ця дата інколи тримала в напрузі й навіть... виручала.

— По закінчені школи я вступав на факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка, але ... Читати далі »

Переглядів: 649 | Додав: corg | Дата: 07.03.2011 | Коментарі (0)


Анна Маньяні(7 березня 1908 - 26 вересня 1973) - видатна італійська акторка театра і кіно, виконавиця гострохарактерних та трагедійних ролей більш ніж у 50 фільмах, спектаклях та телефільмах.

Біографія
Народилася у Римі. Про батьків її майже нічого не відомо. З самого народження Анна виховувалася бабусею. Дівчині більше подобалося бути насамоті, читати романи "плаща й шпаги". У1923 році Анна побувала у Єгипті, де зустрілася з матірю. Повернувшись Маньяні приймає рішення стати акторкою. Наступного року вона поступає до Академії драматичного мистецтва ім. Елеонори Дузе. Ще під час навчання її запрошують до провідної театральної трупи Риму, з якою Анна укладає першій свій контракт на півтора роки. Але довгий час вона грала другорядні ролі. Лише з 1928 року Маньяні починає грати головні ролі у театрі (колишня прем'єрша вийшла заміж й пішла з театру). В цьому ж році вона гастролює разом з театральною трупою у Аргентині.

У 1934 році Анна Маньяні вперше знялася у кіно ("Сліпа із Сорренто"). Але її дебют пройшов не поміченим. Спочатку Маньяні не бажали запрошувати на головні ролі, вважаючі її обличчя некіногенічним. Так триває досить довго - невеличкі ролі, ролі у спектаклях.

Зірковий час наступає у 1945 році, коли вона зіграла у фільмі Роберто Росселліні "рим - відкрите місто". Після цього фільму Анна багато знімається вже у головних ролях. За п'ять років - у 13 кінострічках. Її героїні - це прості жінки, люди з народу. Але з 1951 року Маньяні не запрошують для участі у фільмах. Тоді вона переїздить до Голлівуда, де має великий успіх. За роль у фільмі "Татуйована рожа" Маньяні отримує премію "Оскар". Але напочатку 60-х років Анна Маньяні вичерпала ресурс своїх героїнь, тому вона повертається до Італії. Тут вона знову грає у театрі, знімається ... Читати далі »

Переглядів: 569 | Додав: corg | Дата: 07.03.2011 | Коментарі (0)



Бори́с Миха́йлович Кусто́дієв
(23 лютого (7 березня) 1878, Астрахань — 26 травня 1927, Ленінград) —
Красуня, 1915 год
Моделлю послужила актриса МХТ Ф. В. Шевченко.
Полотно, олія. 141x185
Державна Третяковська галерея, Москва
Переглядів: 510 | Додав: corg | Дата: 07.03.2011 | Коментарі (0)

Піт Мондріан (нід. Piet Mondriaan;
повне ім'я Пітер Корнеліс Мондріан
*7 березня 1872, Амерсфорт, Нідерланди —
1 лютого 1944, Нью-Йорк, США) —
Сіре дерево
Переглядів: 523 | Додав: corg | Дата: 07.03.2011 | Коментарі (0)