Фонд Ріната Ахметова "РОЗВИТОК УКРАЇНИ" повідомляє
09 березня 2011
Підтримані проекти Минулої п"ятниці ввечері закінчилося засідання Експертної ради. На нині визначено проекти, котрі отримають грантову підтримку. А саме: 1. Школа Віктора Марущенка - Художній проект з умовною назвою "1986", присвячений 25 річниці аварії на Чорнобильській АЕС. 2. Олена Карасюк – художній проект « Готель: тимчасове привласнення» 3. Альона Соломадіна - професійна подорож, Франція, САМАС 4. Херсонський міський Центр молодіжних ініціатив «Тотем громадська організація» - проект мистецький фестиваль "Terra futura", ревіталізація урбаністичного простору в Херсоні шляхом залучення мистецького продукту і дискурсу 5. Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок ім. Марійки Підгірянки - "Крихітка Цахес" - театральна вистава за п'єсою Ярослава Стельмаха 6. БФ «Фонд підтримки візуальних досліджень» - Видавничий проект "Історія образу в 2000-х. Молоде мистецтво" 7. Катерина Паньо - написання, електронна публікація та інтернет-дистрибуція науково-фантастичної збірки "Імена криги", котра в художній формі відображатиме морально-етичні проблеми використання сучасних інформаційних технологій 8. «Неприбуткова громадська організація - Форум видавців» - Фестиваль дитячої творчості для дітей з усіх регіонів України в межах Львівського міжнародного дитячого фестивалю 9. Олексій Герцев, Павло Світличний - професійна подорож, США, Массачусетський інститут технологій 10. Анна Надуда - мистецький проект у сфері science-art Оikos 11. Калузька філія Союзу Українок - проведення молодіжного фестивалю "Колесо" 12. Львівська громадська організація "Ретропром" - Мистецько-культурне видання "А-Z art" (Ф-З арт) 13. Харківська Муніципальна галерея - проведення фестивалю сучас
...
Читати далі »
Переглядів:
601
|
Додав:
corg
|
Дата:
13.03.2011
|
|
Ян Франс ван БЛУМЕН, (Blumen, Jan Frans van),
прізв. Оріццонте.
1662, Антверпен — 1749, Рим.
Італійський пейзаж, Ермітаж, Санкт-Петербург
Переглядів:
489
|
Додав:
corg
|
Дата:
13.03.2011
|
|
У Черкасах стартував Перший фестиваль шевченківських театрів 12 березня 2011  9 березня, у 197-у річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, Черкаський драматичний театр показав допрем’єрний показ нової вистави про останній період життя Великого Кобзаря – «Тарас. Слава». 10 березня цією ж постановкою черкаський театр відкрив Перший всеукраїнський фестиваль шевченківських театрів. Вистава «Тарас. Слава» – це остання частина драматичної поеми-тетралогії «Тарас» львівського поета Богдана Стельмаха, постановку якої на черкаській сцені здійснить український режисер Сергій Проскурня. Наприкінці 80-их відомий режисер уже поставив дві п’єси Богдана Стельмаха про Тараса Шевченка, які йшли як дилогія у львівському Театрі юного глядача. Пізніше автор поеми створив ще дві частини, і таким чином вклав у чотири п’єси все життя Тараса Шевченка від 6 років. Сергій Проскурня каже, що давно мріяв поставити усі частини п’єси на сцені одного театру. Нагода реалізувати цей задум випала у Черкасах. Режисер пояснює це історичною спорідненістю Шевченка з Черкащиною. – Шевченко – це бренд Черкас, – говорить Сергій Проскурня. – І якщо брати у перспективі розвиток культурного туризму, який у нас ще тільки зароджується, то ми будемо мати дивовижну ситуацію, коли ми можемо поставити у Черкасах велике театральне полотно, епічну виставу, і про це знатиме увесь світ. У планах режисера – поставити усю тетралогію до 2014 року, і в контексті ювілею – 200-річчя від дня народження Великого
...
Читати далі »
Переглядів:
643
|
Додав:
corg
|
Дата:
13.03.2011
|
|
Точка зору. Тарас Шевченко як мінне поле «української» влади 11.03.2011 Тарас Марусик  Київ – Є дві «найчервоніші дати календаря», 8 і 9 березня, коли влада фліртує з народом – по одному разу на рік. Якщо перший флірт у так званий жіночий день, хоч і сповнений нещирості, сприймається частиною суспільства, адже жіноцтво, як прийнято вважати, любить вухами, то фліртувати з Шевченком не вдавалося ні за радянських часів, ні тепер, а особливо при владі «почуїстів кожного». Чи не про таких Тарас Шевченко презирливо написав у творі «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє»: Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили. При теперішній владі, яка «не ганяє порожняків», сталося два вручення Шевченківської премії. Якщо минулого року церемонія відбулася не без скандалу, то в цьому році до нього додалося відчуття, яке інакше як ганьбою назвати важко. І це буде не найгостріше слово. Скандал минулорічний Минулого року, всупереч тодішньому положенню про Національну премію України імені Тараса Шевченка, відповідно до якого «Дипломи і Почесні знаки лауреатам Національної премії вручає Президент України 9 березня під час урочистого відзначення дня народження Тараса Шевченка в Національній опері України»,
...
Читати далі »
Переглядів:
562
|
Додав:
corg
|
Дата:
13.03.2011
|
|
“Назар Стодоля” у постановці театру “Гомін” 03/02/2011, Марія Климчак, Чикаго. Спеціально для «Час і Події»  Третій театральний сезон молодого театру “Гомін” розпочався прем’єрою вистави “Назар Стодоля” Тараса Шевченка. Символічно, що сценічна доля цього твору продовжується у дні, коли українці вшановують пам’ять свого улюбленого Кобзаря. Свою працю служителі Мельпомени також присвячують 50-літтю диєцезії єпархії св. о. Миколая, до якої належить українська греко-католицька церква святого Йосифа-обручника в Чикаго. Саме під її крилом відроджено традиції українського аматорського театру на еміграції.  Шанувальники зустріли прем’єру теплими оплесками і розкішними китицями квітів акторам, режисерові Василеві Митничукові. Вони по праву на це заслужили і ще раз довели, що з аматорської театральної групи поступово народжується професійний колектив. Глядацькі симпатії і народна любов тим, хто вечорами, після роботи і навчання, поспішають на репетиції, вчать ролі, відкриваючи у собі талан дарувати почуття прекрасного іншим. А найголовніше, своїми виставами, виступами, участю в культурно-мистецьких подіях, ці люди дають громаді відчути, як б’ється живе серце української культури. “Назаром Стодолею” режисер-постановник Василь Митничук завжди щиро захоплювався. Будучи прихильни
...
Читати далі »
Переглядів:
1116
|
Додав:
corg
|
Дата:
13.03.2011
|
|
17 березня 1937 року народився Сергій Данченко (1937-2001), відомий український режисер УКРІНФОРМ  Сергій Данченко, Фото 1997 року. Із фондів УКРІНФОРМу. Сергій Володимирович Данченко народився 17 березня 1937 року в Запоріжжі. Його батьки - Володимир Данченко і Віра Полінська - відомі львівські актори й народні артисти України. Та й сам рід Данченків має спільні корені з родом Немировичів-Данченків. Вони походять з реєстрового козацтва, із старшин Стародубського полку, що згадуються в полковому Реєстрі. Тож природно, що Сергій Данченко обирає саме театральну режисуру як майбутню професію, зрозумівши своє покликання. 1967 року він завершив навчання в Київському театральному інституті імені Карпенка-Карого. Після чого розпочав свою режисерську діяльність у львівському оточенні шістдесятих років, який означено в історії як хрущовська "відлига". У цей час проявляються як і в усьому громадському житті новаторські ідеї в багатьох театрах радянської імперії - в Грузії, Росії, Прибалтиці. Серед новаторів українського театру курбасівських традицій був і Сергій Данченко. Звичайно, багато хто з українських режисерів, акторів, сценографів змушені були шукати кращої творчої долі в Москві, Ленінграді, Прибалтиці, не витримавши шаленого тиску компартійної цензури... Сергій Данченко вистояв. Львівський період творчості режисера тривав десять років: два - в театрі юного глядача і вісім - у театрі імені Марії Заньковецької. До рідного вищого навчального закладу він повернувся 1979 року викладачем, поєднуючи педагогічну діяльність із роботою на посаді режисера в драматичному театрі
...
Читати далі »
Переглядів:
756
|
Додав:
corg
|
Дата:
13.03.2011
|
|
 Алферова Ірина Іванівна (* 13 березня 1951, Новосибірськ) — російська актриса, Народна артистка Росії. Ірина Алфьорова народилася в Новосибірську не в акторській сім'ї (батьки її — Іван Кузьмич і Ксенія Архипівна — пройшли війну від початку до кінця і, вивчившись потім, обидва стали юристами-адвокатами). Проте Ірина грала в самодіяльному театрі Новосибірського Академмістечка, закінчила МОУ СОШ № 29. У 1972 році Ірина Алфьорова закінчила ГІТІС. Наприкінці навчання у ГІТІСі, її запросили в свої трупи одразу кілька московських театрів. Тоді ж їй випав дивно щасливий квиток — роль Даші в телеепопеї «Ходіння по муках». 1976 року Алфьорова була запрошена в Московський театр ім. Ленінського комсомолу (з 1991 — «Ленком»). Наступна велика роль в кіно Ірини Алфьоровою — Констанція в музичному пригодницькому серіалі «Д'Артаньян і три мушкетери». Ірина Алфьорова брала участь у зйомках телепередачі «Маркіза». Нині Ірина Алфьорова — одна з провідних актрис театру «Школа сучасної п'єси».
Переглядів:
950
|
Додав:
corg
|
Дата:
13.03.2011
|
| |
