Цьому універсальному акторові підвладні класика, інсценізації, сучасні п'єси. Вертинський має напрочуд своєрідний голос і самобутню зовнішність («Довгим обличчям я нагадую Гоголя»).

Його можна було б назвати добрим, ексцентричним коміком, якби він не був ще гротескним трагіком.

До визнання йшов колами поневірянь, зривів, експериментів та колосальної праці.

Народився Вертинський 1 січня 1956 року в сім'ї військовослужбовця (четверта дитина). Дитинство запам'яталося страшенними нестатками: «Здавалося, що інших страв, окрім борщу, розсольнику та манної каші не існувало. Не впевнений, що чай був у домі — пили просто солодку воду». А ще наведемо такі зізнання Вертинського: «Страшенно хотів життя, яке іноді бачив у кіно. Вочевидь, тому і хотів стати одним із тих, кого бачив на екрані. Вчився у Москві, але вважаю, що це умовно,— по-справжньому вчився у всіх талановитих артистів, з якими зводила доля».

У 1980 році Вертинський закінчив Московське естрадно-циркове училище. Затим добряче сьорбнув акторського досвіду у Сумському, Новосибірському, Ужгородсь ... Читати далі »

Біографія
Даріо Фо народився у селі Санджано (провінція Варезе). Батько майбутнього драматурга працював залізничником. Обоє батьків мали антифашистські переконання, а батько був членом соціалістичної партії. З дитинства у Фо виявився великий потяг до мистецтвом. Незважаючи на скруту, батьки вирішили підтримати сина в його мистецьких зацікавленнях. З 1940 року Даріо Фо поступив на факультет сценографії у міланській Академії Брера, де вивчав живопис, а в 1945 році перейшов на навчання на факультет архітектури Міланського політехнічного інституту.

Перші твори Фо написав у студентські роки. Це були невеликі монологи, сатиричні скетчі, напівфантастичні оповідання (схожі на народні перекази). Ці твори він виконував у колі друзів і з часом зажив популярності. З 1952 року Фо працює на радіо, де виконує свої гумористичні монологи.

1953 року Фо залишив інститут і цілковито присвятив себе творчості. Він заснував театр-вар'єте разом з акторами Ф. Паренті та Д. Дурано. Для цього театру він написав і поставив два фарси «Пальцем в око» (1953) і «Зв'язати здорових» (1954). Незабаром обидва твори були заборонені цензурою. У той час на творчий розвиток Фо великий вплив мав французький мім і режисер Жак Лекок.

1954 року Фо одружився з акторкою Франке Раме, яка стала його постійною партнеркою й працювала артисткою в його театрі. У 1955—1957 pоках Фо писав сценарії для кіно, виступав як художник і виконавець у деяких фільмах, зокрема у режисера К. Лідзані. У 1957—1958 роках тандем Фо-Рамі робить свій дебют у Міланському Пікколо ... Читати далі »