Режисер-постановник – н.а. України, лауреат Національної премії України ім.Т.Шевченка Федір Стригун
Художник-постановник – Мирон Кипріян
Музичне оформлення – Іван Небесний
Хормейстр – Оксана Ржепецька
Балетмейстер – Олена Балаян
Асистент режисера – Юрій Чеков
Помічники режисера – Костянтин Шелест, Михайло Рудко, Костянтин Ткаченко

Дуже часто ми відкриваємо очі, але залишаємося незрячими. Наш слух заполоняють непотрібні звуки, які не дають користі. «Хто має вуха, нехай чує, що Дух промовляє…», бо саме він говорить голосом волі. Свободу не можна виміряти і описати, ми можемо лишень сказати на що вона подібна.

Ми в’язні… і в’язниці наші різні, і кайдани наші ковані з вчинків, з діл, що ми творимо. Хтось полонений смутку і прагне волі в щасті, хтось полонений обставин і прагне розпочати все з початку. Людина шукає того, хто б її приголубив, адже одинокі серця звільняються лише в коханні. Стомлені душі знаходять свій спокій у мирі, у родинному затишку. Самітники бездоріжжя пізнають свободу, коли відчувають дружнє плече. Воля – це не втеча від чогось, а бажання повноти у житті.

Немає гірше, як в неволі
Про волю згадувать. А я
Про тебе, воленько моя,
Оце нагадую. Ніколи
Ти не здавалася мені
Такою гарно-молодою
І прехорошою такою
Так, як тепер на чужині,
Та ще й в неволі. Доле! Доле!
Моя ти ... Читати далі »

5 березня 1929 року за ініціативи культвідділу Київської обласної ради профспілок розпочав свою діяльність «прабатько» театру ім. В.Г. Магара – театр малих форм (ТЕМАФ). Перший рік він працював у режимі «агітки» – найзлободенніші теми радянського суспільства порушувались у мініатюрах та одноактівках.


В.Г. Магар

Матеріал для постановок створювався тут таки, силами колективу. Гостро актуальні за змістом, оригінальні за формою та наповнені енергетикою молодості – міні-вистави ТЕМАФу мали успіх у глядачів і схвальні відгуки в пресі. Проте, агітплакатна форма починала вичерпувати себе, і на другому році свого існування театр, який перейменували на Київський 2-й Робітничий пересувний, звернувся до «справжніх» постановок. Початком нової діяльності була вистава «Перший кандидат» О. Жарова та М. Полікарпова. Молодий театр ставив сучасні п’єси, дотримуючись сатиричного спрямування. Новий сезон – 1930-1931 рр. – театр провів на Донбасі, сприяючи покращенню культобслуговування краю. За активну роботу серед трудових колективів Донбасу до назви театру було додано слово «Ударний». Після донбасівських гастролей колектив отримав назву Київського обласного пересувного театру імені КОРПС (Київської обласної ради профспілок). З 1932 року театр базується в Житомирі. Через рік театр ім. КОРПС об’єднався з Пе ... Читати далі »

Сірано народився 6 березня 1619 р. в Парижі, відвідував колеж в Бове, потім разом з Мольєром відвідував навчальні заняття філософа Гассенді. Вступив на військову службу у віці 20 років. Сірано брав участь в облозі Аррасу (1640), під яким був поранений.

Сірано був прославлений у п'єсі Едмона Ростана «Cyrano de Bergerac», де зображений довгоносим талановитим поетом і фехтувальником.

Сірано послужив прототипом Сен-Сав'єна — персонажа роману «Острів попереднього дня» Умберто Еко. Багато висловів Сен-Сав'єна було запозичено з творів Сірано де Бержерака.

***

Пётр Па́влович Ершо́в (6 марта 1815, Безруково, Ишимский уезд, Тобольская губерния — 30 августа 1869, Тобольск) — русский поэт, писатель, драматург.

Биография
Родился в семье чиновника.
Отец по делам, связанными со службой, часто переезжал. Ершовы пересекали цепь казачьих поселений, посещали места, где были еще свежи предания о временах Ермака и Пугачева. В 1824 году родители отправили Петра и его брата Николая в Тобольск учиться. Мальчики жили в купеческой семье Пиленковых — родственников матери, а когда окончили гимназию, отец перевёлся ... Читати далі »