28 березня студенти другого курсу театральної кафедри Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника запросили друзів і наставників на присвячений Всесвітньому дню театру капусник із промовистою назвою "НАШЕ СОНЦЕ В ПУСТЕЛІ". "Промовистою" через те, що на курсі дванадцятеро дівчат і лише два хлопці, а тому сюжет про "таваріща Сухова" в купі з "гаремом Абдулли" виявився вельми доречним.

Чого тільки не було у програмі - пісні, танці, монологи, діалоги, репризи і, ясна річ, жарти на теми студентського й театрального життя, часом, доволі гострі, особливо, коли йшлося про викладачів та інститутське керівництво. Публіка захоплено підтримувала ентузіазм виконавців дружнім сміхом та оплесками.

А ще зі сцени випромінювалася палка любов до обраного театрального фаху, і це найголовніше.

Були й недоліки, якщо вважати за такі певні сюжетні повтори, котрі призводили місцями до "затягнутості" дії. Зате нікому мало не здалося.

То ж подальших творчих успіхів обдарованій театральній молоді!!!

... Читати далі »

Невзирая на мокрый снег и пронзительный ветер в праздничный день на Тещином мосту собралась большая шумная компания. Гости встречи с удовольствием слушали шутки и истории из жизни любимых актеров, не упуская возможности поучаствовать в викторинах и розыгрышах бесплатных билетов. Тем более что в конце апреля зрители вновь увидят на сцене театра замечательный, трогательный спектакль по пьесе Освальда Заградника "Соло для часов с боем".

... Читати далі »

Художник, драматург і просто цікава людина Лесь Подерв’янський відповів на запитання УНІАН.

В УКРАЇНІ, НА ВІДМІНУ ВІД РОСІЇ, НІЧОГО НЕ МОЖНА ПЕРЕДБАЧИТИ НАПЕВНЕ

Пане Лесю, коли в Запоріжжі ставили пам’ятник Сталіну, ви сказали, що сьогоднішня влада – холуї, бо вона дозволяє таке робити. Чи змінилася ваша думка?

Думка не змінилася. Країна, у якій в ХХІ сторіччі ставлять такі пам`ятники, не має жодного шансу – це очевидно і не потребує будь-яких пояснень.

Суспільство «проковтнуло» пам’ятник Сталіну, а також фактично «проковтнуло» Табачника, Солдатенка, зрештою усіх їх разом. Про що це свідчить?

Взагалі-то я намагаюсь бути обережним у визначеннях і пророцтвах. В Україні, на відміну від Росії, ніколи нічого не можна передбачити напевне. Сьогодні так, а завтра дивишся – і зовсім інакше. Моє суб`єктивне відчуття – що все це не надовго.

ПЕРЕВИХОВАТИ СОВКІВ НЕМОЖЛИВО – ЦЕ ЗНАВ ЩЕ МОЙСЕЙ

Як би ви охарактеризували типового виборця нинішнього президента?

Янукович – це тип совкового начальника. Якби йому хтось сказав, що він просто менеджер у масштабах країни, якого наймають на п`ять років, – він би дуже здивувався.

Насправді він думає, що він тепер велике цабе, яке має їздити на великій чорній машині по перекритих для нього дорогах, і бажано, що ... Читати далі »

З огляду на те, що вчора Україна відзначила День театру, представник Посольства Франції у Львові Жером Ваннепен поділився своїми думками щодо стану української драматургії.

Розмова відбулася на прес-конференції 28 березня, присвяченій восьмому міжнародному фестивалю «Французька весна у Львові».

Відповідаючи на запитання кореспондента ЗІКу, Ваннепен зазначив, що єдина різниця, яку він бачить у сфері драматургії України та Франції – це те, що французькі театри багатші.

Уряд Франції надає фінансову підтримку театрам у розмірі 1% від державного бюджету.

Це запровадив ще після Другої світової війни тодішній французький міністр культури Андре Мальро.

Окрім грошей, ніщо не заважає українському театру розважатись. На думку Ваннепена, і обрані твори, і постановки є прекрасними. Багатства театру надають також культурні обміни, що постійно відбуваються між українськими і французькими театральними трупами.

Повертаючись до питання фінансування, варто зазначити, що на «Французьку весну у Львові» кошти виділяли переважно французькі інвестори, що працюють в Україні.

В українській столиці вдев'ятнадцяте вручили театральну премію "Київська пектораль" - за підсумками року, що минув. Урочиста церемонія нагородження відбулася на сцені Національного академічного драматичного театру ім.І.Франка.

"Київську пектораль - 2010" у номінації "За вагомий внесок у театральне мистецтво" одержав народний артист, лауреат Шевченківської премії, актор Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки Юрій Мажуга.

Дякуючи за нагороду, Юрій Миколайович згадав свого вчителя - відомого режисера і педагога Володимира Олександровича Неллі. "Він узяв мене до себе на курс, потім - у театр Лесі Українки, навчив мене педагогіки. Якби не було його, мабуть, я не тримав би цю нагороду", - сказав Юрій Мажуга. "Ми маємо дуже твердо засвоїти, що слово "вчитель" - це головне слово в нашій професії", - додав він.

Як зазначив співголова оргкомітету премії - народний артист України Олексій Богданович, театральний сезон був надзвичайно насичений, на сценах київських театрів відбулося близько 100 прем'єр. Кращі з кращих робіт в основних 11-ти номінаціях були відзначені сьогодні.

Найбільшу кількість нагород - чотири! - зібрали роботи театру ім.І.Франка: у номінації "За кращу драматичну виставу" - "Грек Зорба", режисер-постановник Віталій Малахов; у номінаціях за краще виконання чоловічої та жіночої ролей - подружжя акторів Наталія Сумська (Гортензія) та Анатолій Хостікоєв (Зорба), вистава "Грек Зорба"; у номінації "За кращу сценографію" - Сергій Маслобойщиков, "Буря".

Дві "Київські пекторалі - 2010" отримали роботи Нового драматичного театру на Печерську: "За кращу камерну виставу" - "Щастя", режисер-постановник Андрій Білоус; "За кращий акторський дебют" - Борис Орлов за виконання ролі Фірсова у цій же виставі.

Дві "Пект ... Читати далі »