Ритуальна стихія «Лісової пісні» Виступ етно-гурту «Кросна» та відкрита репетиція першої дії вистави «Лісова пісня» Лесі Українки, що відбулися в театрі Леся Курбаса 25 лютого, в день народження Лесі Українки та Леся Курбаса, створили дивовижно позитивний енергетичний тандем. Здавалося б, яка логіка дивитися тільки першу дію постановки? Але після перегляду це запитання втратило сенс. Натомість посилилося зацікавлення, у який спосіб на сцені розвиватиметься історія, яка почалася так позитивно-оптимістично й проникливо-лірично. Дійство на сцені нагадувало прадавній ритуал — завдяки автентичним костюмам (художник-постановник — Богдан Поліщук), народним танцям і співу (музичний режисер — відома етно-джазова виконавиця Мар’яна Садовська), стихії режисерської інтерпретації (постановник — учень Петра Фоменка, нині киянин Андрій Приходько) та сповненої пристрасті акторської гри (про задіяних у виставі акторів різних поколінь буде нагода згадати після прем’єри). Виступ етно-гурту «Кросна», учасники якого — колишні поліщуки, а нині кияни, унаочнив джерела, з яких черпали творці вистави, а водночас відтінив особливості постановки, підкреслив її тонкі нюанси у спиранні на народну традицію та її інтерпретацію. Наприкінці березня театр Леся Курбаса планує представити прем’єру «Лісової пісні», яку за щасливим збігом обставин реалізують таки у Львові (проект підтримує Благодійний фонд Ріната Ахметова «Розвиток України»). Режисер вистави Андрій Приходько формулює свою концепцію драми-феєрії Лесі Українки так: «Ми дуже хотіли постановку не про «щось», а про себе, щоб ця галявина була про нас. В Україні є гори, ліси, степи, моря. І Перелесник — летючий, він мандрує, може з’яв
...
Читати далі »
Переглядів:
842
|
Додав:
corg
|
Дата:
18.03.2011
|
|
Олег Вергеліс отримав Гоголівську премію 18-03-2011 Редактор відділу культури газети «Дзеркало тижня» Олег Вергеліс отримав Гоголівську премію 2011 року за книгу «АнтиРаневська». Церемонія нагородження відбулася 18 березня у приміщенні Спілки письменників України у Києві. Вручав нагороду російський письменник Віктор Єрофєєв. Серед гостей на врученні були письменники Володимир Яворівський та Василь Шкляр, кінорежисер Вадим Перельман, актори Раїса Недашківська, Олексій Богданович. У коментарі ТК пан Вергеліс зазначив, що на конкурс було подано близько двох десятків творів. «У цьому році організатори зробили акцент на публіцистиці, на критиці, на есеїстиці... Мабуть, час такий сьогодні, що масова культура поглинає свідомість людини», - сказав він. Книга «АнтиРаневська» вийшла на початку лютого цього року. Вона написана у формі листів: до читачів та деяких зіркових адресатів сучасності. На думку автора, в цій збірці листів він намагався поглянути на десятиліття нового тисячоліття, «всередині якого загострилася проблема протистояння масового та духовного, культури масової та елітарної». Героями книги стали «відомі персонажі масової культури», зокрема Володимир Зеленський, Савік Шустер, Вірка Сердючка, Михайло Поплавський та інші. Нагадаємо, Гоголівською премією нагороджуються українські митці, які пишуть російською мовою. Беруться до уваги різні види і жанри літературної творчості - проза, поезія, драматургія, публіцистика. Переможець отримує медаль із профілем Миколи Гоголя та грошову винагороду в дві тисячі доларів. Гоголівська премія була заснована у 2007 році Спілкою письменників України та журналом «Радуга». У 2008 році відбулося перше її вручення. Олег Вергеліс став четвертим переможцем. У попередні роки нагороди отрим
...
Читати далі »
Переглядів:
578
|
Додав:
corg
|
Дата:
18.03.2011
|
|
Прем’єра театру ляльок «Бавка» – «Ми – назавжди!» Цієї неділі, 20 березня, Закарпатський обласний театр ляльок «Бавка» запрошує на прем’єру – Ми – назавжи!» (рік їжачка). П'єса Сергія Козлова Постановка та сценічна редакція - заслуженої артистки України Наталії Орєшнікової Художник-постановник – Паола Полуденна Художники – Тетяна Улинець, В'ячеслав Осавальчук Художник по світлу – Ірина Осокіна Музичне оформлення – Миколи Карпенка Актори: Світлана Кобзиста, Лариса Кравчик, Микола Карпенко для дітей дошкільного та шкільного віку
Переглядів:
560
|
Додав:
corg
|
Дата:
18.03.2011
|
|
Крізь мідні труби 18 березня, 2011 Марися Нікітюк Зображення: надано Черкаським обласним музично-драматичниму театром ім. Т. Г. Шевченка «Тарас: Слава» – перша частина масштабного театрального проекту – продемонструвала, що традиція зображувати життя Шевченка хрестоматійно й патетично незламна У Черкаському театрі ім. Тараса Шевченка 9–10 березня режисер Сергій Проскурня презентував свій новий театральний проект «Тарас: Слава». Вшановувати пам’ять поета великого гніву Проскурня замислив у кілька етапів, почавши цикл постановок із кінця, власне з періоду заслання, слави і смерті. Далі він збирається підвести весь потенціал свого задуму до 2014-го – 200-річчя з дня народження Шевченка, завершивши проект шестигодинним театральним марафоном, повним життєписом поета. Прикметно, що вистава «Тарас: Слава» стала чи не єдиною рефлексією сучасного мистецького простору до 150-річчя з дня смерті Шевченка. За задумом вистава мала б якщо не виправити, то принаймні піти в контрапункті з маразматично-совковим підходом до постаті поета. До того ж зроблена вона не на державне замовлення, а на розсуд хоча й авантюрного, але принаймні сучасно мислячого Проскурні. Однак, драматургічний матеріал – третя частина поеми львів’янина Богдана Стельмаха про Тараса Шевченка – не дав змоги радикально вийти за межі відомої ідеалізації образу поета. На сцені Цікавий по своїй суті проект «Тарас: Слава» зіткнувся з проблемою патетики і обрубаної реальності, закладеної в самому тексті п’єси.
...
Читати далі »
Переглядів:
602
|
Додав:
corg
|
Дата:
18.03.2011
|
|
Вистава «Солодка Даруся» — в Канаді У квітні українці, що мешкають у Торонто, Оттаві та Монреалі, матимуть змогу відвідати театральну виставу «Солодка Даруся» за однойменною книгою Марії Матіос. Зі спектаклем на гастролі до Канади приїдуть актори Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені І. Франка. Крім того, після вистав глядачі також отримають нагоду особисто поспілкуватися з письменницею Марією Матіос. Прем'єра «Солодкої Дарусі» відбулася 16 листопада 2008 року в Івано-Франківську. Це була експериментальна вистава Ростислава Держипільського, у якій він задіяв випускників Інституту мистецтв Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. «Солодка Даруся» була дипломною роботою молодих акторів, яка згодом мала справжній тріумф. Музичний супровід до вистави написала Наталія Половинка, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка. «Солодку Дарусю» відразу ж включили до репертуару Івано-Франківського театру, і вона стала переможцем різних театральних фестивалів. Гастролі Івано-Франківського театру із «Солодкою Дарусею» містами України щоразу відбувалися з аншлагом. Загалом, від часу прем’єри актори зіграли виставу понад п’ятдесят разів у різних українських містах. Спектакль «Солодка Даруся» Івано-Франківського театру — один із тих рідкісних випадків, коли професіональна вправність авторів поєдналася з особистою пристрастю та болем, із національною генетичною пам’яттю. Вражає, як правдиво молоді актори переповідають цю високу трагедію. Про себе. Про нас. Про націю. Про відвічний по
...
Читати далі »
Переглядів:
670
|
Додав:
corg
|
Дата:
18.03.2011
|
|
На сцену перенесуть два твори Кобилянської «За ситуаціями» і «Меланхолійний вальс» – ці два твори Ольги Кобилянської ще ніколи не поєднували на сцені Чернівецького муздрамтеатру. Однак заслужена артистка України, режисер Людмила Скрипка підготувала драматургічний матеріал, і вже у першій половині квітня у театрі відбудеться прем’єра. Що побачать глядачі? Вічну тему любові. Життя молодої людини, її шлях до мрії. Особливий момент у творі – тема творчості і молодої людини. У виставі будуть присутні різні героїні – музикант, художниця і жінка, яка шукає сімейного щастя. Це троє різних жінок зі своїми прагненнями, уявленнями про життя. Вистава – прекрасний матеріал для роздумів. Ольга Кобилянська не писала драматургійні твори, тому втілити на сцені їх нелегко. Однак Людмила Скрипка крок за кроком у щоденних репетиціях разом з акторами будує виставу. – Не бачила постановку цих творів на сценах інших театрів, – зауважує Людмила Іванівна. – Взагалі твори Ольги Кобилянської не так багато ставлять у театрах. А якщо ставлять, то знані твори «У неділю рано зілля копала», «Вовчиха», «Земля»... Але ж Кобилянська настільки різна! У неї є незнайомий багатьом матеріал. Наприклад, твір «За ситуаціями» вона написала 1913 року, а в роки Першої світової війни він загубився. А нині ми хочемо нагадати про нього. Глядачі побачать емоційну, цікаву, неординарну Ольгу Кобилянську. Людмила Скрипка має чималий досвід постановок про життя і творчість Ольги Кобилянської, адже поставила виставу «Ольга». Однак, працюючи над двома новими творами, зрозуміла, що про талановиту людину знати багато неможливо. Режисер звернулася по допомогу до спеціалістів, зокрема викла
...
Читати далі »
Переглядів:
1079
|
Додав:
corg
|
Дата:
18.03.2011
|
|
"Київську пектораль - 2010" вручать Юрію Мажузі Урочиста церемонія нагородження лауреатів "Київської пекторалі - 2010" відбудеться 28 березня, початок о 16.00, на сцені Національного академічного драматичного театру ім.І.Франка. Про це на прес-конференції повідомив співголова оргкомітету премії - народний артист України Олексій Богданович. На прес-конференції було оголошено список претендентів у 14-ти основних номінаціях, а також рішення оргкомітету щодо номінацій "За вагомий внесок у театральне мистецтво" та "Подія року". "Одностайним рішенням оргкомітету премію у номінації "За вагомий внесок у театральне мистецтво" присуджено народному артисту, актору Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки Юрію Мажузі", - повідомив О.Богданович. Він підкреслив: "2011-го Юрію Миколайовичу виповнюється 80 років. Це видатний артист, видатний педагог". Премію у номінації "Подія року" вирішено не присуджувати, оскільки немає одностайного рішення експертів, які оцінюють загальний театральний процес. Як зазначила, коментуючи список номінантів, співголова оргкомітету - начальник Головного управління культури та мистецтв КМДА Світлана Зоріна, цього разу експерти майже одноголосно звернули увагу на два явища в київському театральному середовищі. Найзапеклішою була боротьба в номінації "За кращу камерну виставу", оскільки значно зросла кількість номінантів - практично всі великі театри мають малу сцену. А також збільшилась кількість музичних вистав для дітей. Це свідчить, що музичні вистави мають попит глядача. "Серед номінантів ми бачимо різноманітні театри. Велику кількість вистав представляють театр імені Івана Франка та Театр драми і комедії
...
Читати далі »
Переглядів:
726
|
Додав:
corg
|
Дата:
18.03.2011
|
|
Абсолютний максималіст Неопубліковані бесіди із популярним актором Владиславом Галкіним, який рік тому пішов із життя Ірина ГОРДІЙЧУК, спеціально для «Дня» ФОТО З САЙТА RUSKINO.RU ВЛАДИСЛАВ ГАЛКІН У ФІЛЬМІ «ДИКУНИ» Хто з нас не пам’ятає чарівного й природного, як кішка, Гекльберрі Фінна у фільмі Станіслава Говорухіна «Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна», знятого 30 років тому на Одеській кіностудії?.. У цій ролі дебютував юний актор Владик Сухачов. Бойового, органічного в кадрі хлопчиська помітив київський режисер Володимир Попков — і в картині «Вантаж без маркування» (1984) з’явився герой на ім’я Вовчик. А через два роки Влад (уже взявши прізвище вітчима — популярного артиста Бориса Галкіна, який був для підлітка авторитетом, кого він прагнув наслідувати у всьому) знову приїхав на Кіностудію імені Олександра Довженка до режисера Муратова, який затвердив його на роль юнги Санді Прюля в картині «Золотий ланцюг» (1986). «Уже коли Владислав був на піку слави й приїжджав до Києва зніматися в серіалах, завжди телефонував, — пригадує Олександр Ігоревич. — Я запам’ятав його ніжним, чутливим хлопцем, хоча у нього було обличчя розбійника...» Пізніше у фільмографії запитаного режисерами й улюбленого глядачами актора Влада Галкіна з’являться «Ворошиловський стрілок», «Далекобійники», «У серпні 44-го», «Майстер і Маргарита», «Диверсант», «Загибель імперії», «Котовський». Понад 50 ролей у кіно... Ми були дуже добре знайомі з Владиславом: я робила про н
...
Читати далі »
Переглядів:
638
|
Додав:
corg
|
Дата:
18.03.2011
|
|
Під головуванням Президента відбулося засідання Громадської гуманітарної ради 17.03.2011 Прес-служба Президента України Віктора Януковича Під головуванням Президента України Віктора Януковича відбулося засідання Громадської гуманітарної ради. Відкриваючи нараду, Глава держави відзначив, що напередодні дав доручення відповідним структурам вивчити стан справ у сферах культури та освіти, аби зрозуміти реальний стан справ напередодні надзвичайно важливої події у житті нашої держави – 20-ої річниці Незалежності України. «Скажу відверто: я знав, що ситуація, м’яко кажучи, не блискуча, але реальна картина виявилася набагато гіршою, ніж я очікував. Якщо називати речі своїми іменами, то треба визнати, що за 20 років незалежності ми так і не змогли стати повноправними господарями у власному культурно-освітньому просторі. На жаль. Ми втрачаємо позиції у сфері фундаментальних наукових досліджень, катастрофічно знизилися обсяги книговидання. Вражаючі цифри... Фахівці засвідчують застій у театральному процесі, дедалі більше діячів культури і науки у пошуках кращої долі виїжджають за кордон, бо не можуть реалізувати себе тут, на Батьківщині. Про кіно навіть соромно говорити: вітчизняний кінопродукт якщо й є, то про його існування знає лише вузьке коло фахівців, а наші люди дивляться фільми іноземного виробництва. Яка їх якість, ми з вами добре знаємо. Відтак треба чесно визнати, що сьогоднішня ситуація в культурній сфері значно гірша, аніж 20 років тому. Проголосивши незалежність, ми замість того, щоб розбудовувати власну культуру, освіту та науку, 20 років з’ясовували, хто більший патр
...
Читати далі »
Переглядів:
512
|
Додав:
corg
|
Дата:
18.03.2011
|
|
''Евгений Вахтангов, документы и свидетельства'' 17.03.2011 Илья Смирнов Марина Тимашева: Моя театральная библиотека получила весомое пополнение из двух томов издательства ''Индрик'' - ''Евгений Вахтангов, документы и свидетельства'' (Том I, Том II). Поскольку издание источников – жанр особый, я решила поставить перед Ильей Смирновым учёный вопрос. Экономическая, социальная, политическая история подверглась радикальной переоценке. Многое из того, что нам преподавали как ''белое и пушистое'', теперь считается грязно-бурым и чешуйчатым. Но Вахтангов считался классиком 70 лет назад и, остается таковым до сих пор. Илья Смирнов: Как говорил, прощаясь с ним, Немирович-Данченко, ''Россия богата и нефтью, и лесом, и хлопком… Тем, из-за чего могут вести с нею войны. Но не в меньшей, а может быть, и в еще большей мере богата она сокровищами искусства, из-за которых не может быть войн, но которые в грядущем увенчают объединенное братство народов'' (2 – 607). Кстати, отчество Вахтангова в словарях пишется, как положено, БАгратионович, а в специальной литературе через ''о''. Куда более удивительно то, что одним из основоположников советского театра стал человек, умерший в 1922 году, а последние три года страдавший от тяжелого и, как выяснилось, онкологического заболевания. В таких обстоятельствах, личных и общественных (голодных, холодных, военных) создается ''безоблачный, легкокрылый, певучий праздник'', ''непосредственная радость ''Принцессы Турандот'' (2 – 567, 575). Это я цитирую по книге отзывы А.В. Луначарского и того же В.И. Немировича -Данченко. Теперь о тяжелом двухтомнике, подгот
...
Читати далі »
Переглядів:
739
|
Додав:
corg
|
Дата:
18.03.2011
|
|
Бытовой тоталитаризм Сумасшедший майор оказывается в центре внимания семьи Тотов Фото: СЕРГЕЯ КУЗНЕЦОВА Столичный Молодой театр представил интернациональную премьеру "Той, Тот и другие" – результат совместных бдений с венгерским режиссером Беллой Меро. По мнению АНАСТАСИИ ГАЙШЕНЕЦ, абсурд творческой группе удался. Киевский Молодой театр уже не первый год является лидером в продвижении международного интерактива не в фестивальном, а повседневном режиме работы. Если уж к нам и залетают некоммерческие театральные проекты, то чаще всего пристанище они находят именно под его крышей. И новая премьера "Той, Тот и другие" в постановке венгерского режиссера Беллы Меро стала очередным подтверждением реноме театра, открытого для культурного диалога. Совместный украинско-венгерский проект стал продолжением сотрудничества Станислава Моисеева с венгерским театром им. Йокая. В 2008 году главный режиссер Молодого театра был приглашен в Венгрию, где поставил "Женитьбу" Николая Гоголя. Премьера спектакля состоялась в рамках инициированного театром им. Йокая проекта "Центральноевропейский театральный круг", главная идея которого – презентация творческих достижений семи соседних стран (Украины, Венгрии, Австрии, Хорватии, Румынии, Словакии и Сербии). Понятное дело, такие масштабные интеркультурные дилогии Молодому театру пока не по карману. Поэтому приглашение им на свою площадку венгерского режиссера Беллы Меро стало своего рода компромиссным вариантом ответного гостеприимства. Пьеса "Той, Тот и другие" всемирно известного венгерского сатирика и абсурдиста Иштвана Эркеня является авторской адаптацией для сцены его повести
...
Читати далі »
Переглядів:
660
|
Додав:
corg
|
Дата:
18.03.2011
|
|
Мико́ла Андрі́йович Ри́мський-Корсако́в (Николай Андреевич Римский-Корсаков; *6 (18 березня) 1844, Тихвін — 8 (21 червня) 1908, маєток Любенськ, поблизу Луги, нині Ленінградська область) — великий російський композитор, педагог, диригент, громадський діяч, музичний критик; член Могутньої купки, автор 15 опер, 3 симфоній, симфонічних картин, камерно-інструментальної музики. Біографія Микола Римський-Корсаков народився у провінційному містечку Тихвіні за 200 км від Санкт-Петербурга. Батько композитора — Андрій Петрович Римський-Корсаков (1784—1862) походив з дворянського роду[1], деякий час служив новгородським віце-губернатором, а потім Волинським цивільним губернатором, мати — Софія Василівна — дочка кріпачки і багатого поміщика Скарятіна, була досить освіченою жінкою. Сильний вплив на майбутнього композитора мав і його старший брат Воїн Андрійович — контр-адмірал, реорганізатор системи військово-морської освіти. Роки навчання В дитинстві М. А. Римський-Корсаков навчився грі на фортепіано вдома, пізніше — в пансіоні (де М. А. Римському-Корсакову викладали загальноосвітні дисципліни, а також навчали грі на фортепіано). Але батьки майбутнього композитора бачили у своєму синові морського офіцера, і 1856 року віддали його навчатися до петербурзького Морського корпусу. Навчаючись у Морському корпусі, Римський-Корсаков, однак, не втрачає інтересу до музики. У 1859 році він почав брати уроки у піаніста Ф. А. Канілле, який в 1861 познайомив Римського-Корсакова з М. А. Балакірєвим, навколо якого починав гуртуватися музичний гурток, що пізніше увійде в історію під назвою «Могутня купка». Вже на той час з Балакірєвим товаришували молоді композитори Мусоргський, Кюї, а також музикознавець В. Стасов. Знайомство з цими композитор
...
Читати далі »
Переглядів:
840
|
Додав:
corg
|
Дата:
18.03.2011
|
| |