Редактор відділу культури газети «Дзеркало тижня» Олег Вергеліс отримав Гоголівську премію 2011 року за книгу «АнтиРаневська».

Церемонія нагородження відбулася 18 березня у приміщенні Спілки письменників України у Києві. Вручав нагороду російський письменник Віктор Єрофєєв. Серед гостей на врученні були письменники Володимир Яворівський та Василь Шкляр, кінорежисер Вадим Перельман, актори Раїса Недашківська, Олексій Богданович.

У коментарі ТК пан Вергеліс зазначив, що на конкурс було подано близько двох десятків творів.

«У цьому році організатори зробили акцент на публіцистиці, на критиці, на есеїстиці... Мабуть, час такий сьогодні, що масова культура поглинає свідомість людини», - сказав він.

Книга «АнтиРаневська» вийшла на початку лютого цього року. Вона написана у формі листів: до читачів та деяких зіркових адресатів сучасності. На думку автора, в цій збірці листів він намагався поглянути на десятиліття нового тисячоліття, «всередині якого загострилася проблема протистояння масового та духовного, культури масової та елітарної». Героями книги стали «відомі персонажі масової культури», зокрема Володимир Зеленський, Савік Шустер, Вірка Сердючка, Михайло Поплавський та інші.

Нагадаємо, Гоголівською премією нагороджуються українські митці, які пишуть російською мовою. Беруться до уваги різні види і жанри літературної творчості - проза, поезія, драматургія, публіцистика. Переможець отримує медаль із профілем Миколи Гоголя та грошову винагороду в дві тисячі доларів.

Гоголівська премія була заснована у 2007 році Спілкою письменників України та журналом «Радуга». У 2008 році відбулося перше її вручення. Олег Вергеліс став четвертим переможцем. У попередні роки нагороди отрим ... Читати далі »

«Тарас: Слава» – перша частина масштабного театрального проекту – продемонструвала, що традиція зображувати життя Шевченка хрестоматійно й патетично незламна

У Черкаському театрі ім. Тараса Шевченка 9–10 березня режисер Сергій Проскурня презентував свій новий театральний проект «Тарас: Слава». Вшановувати пам’ять поета великого гніву Проскурня замислив у кілька етапів, почавши цикл постановок із кінця, власне з періоду заслання, слави і смерті. Далі він збирається підвести весь потенціал свого задуму до 2014-го – 200-річчя з дня народження Шевченка, завершивши проект шестигодинним театральним марафоном, повним життєписом поета. Прикметно, що вистава «Тарас: Слава» стала чи не єдиною рефлексією сучасного мистецького простору до 150-річчя з дня смерті Шевченка.

За задумом вистава мала б якщо не виправити, то принаймні піти в контрапункті з ма­­разматично-совковим підходом до постаті поета. До того ж зроблена вона не на державне замовлення, а на розсуд хоча й авантюрного, але принаймні сучасно мислячого Проскурні. Однак, драматургічний матеріал – третя частина поеми львів’янина Богдана Стельмаха про Тараса Шевченка – не дав змоги радикально вийти за межі відомої ідеалізації образу поета.

На сцені

Цікавий по своїй суті проект «Тарас: Слава» зіткнувся з проблемою патетики і обрубаної реальності, закладеної в самому тексті п’єси. ... Читати далі »

Урочиста церемонія нагородження лауреатів "Київської пекторалі - 2010" відбудеться 28 березня, початок о 16.00, на сцені Національного академічного драматичного театру ім.І.Франка. Про це на прес-конференції повідомив співголова оргкомітету премії - народний артист України Олексій Богданович.

На прес-конференції було оголошено список претендентів у 14-ти основних номінаціях, а також рішення оргкомітету щодо номінацій "За вагомий внесок у театральне мистецтво" та "Подія року".

"Одностайним рішенням оргкомітету премію у номінації "За вагомий внесок у театральне мистецтво" присуджено народному артисту, актору Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки Юрію Мажузі", - повідомив О.Богданович. Він підкреслив: "2011-го Юрію Миколайовичу виповнюється 80 років. Це видатний артист, видатний педагог".

Премію у номінації "Подія року" вирішено не присуджувати, оскільки немає одностайного рішення експертів, які оцінюють загальний театральний процес.

Як зазначила, коментуючи список номінантів, співголова оргкомітету - начальник Головного управління культури та мистецтв КМДА Світлана Зоріна, цього разу експерти майже одноголосно звернули увагу на два явища в київському театральному середовищі. Найзапеклішою була боротьба в номінації "За кращу камерну виставу", оскільки значно зросла кількість номінантів - практично всі великі театри мають малу сцену. А також збільшилась кількість музичних вистав для дітей. Це свідчить, що музичні вистави мають попит глядача.

"Серед номінантів ми бачимо різноманітні театри. Велику кількість вистав представляють театр імені Івана Франка та Театр драми і комедії ... Читати далі »

Хто з нас не пам’ятає чарівного й природного, як кішка, Гекльберрі Фінна у фільмі Станіслава Говорухіна «Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна», знятого 30 років тому на Одеській кіностудії?.. У цій ролі дебютував юний актор Владик Сухачов. Бойового, органічного в кадрі хлопчиська помітив київський режисер Володимир Попков — і в картині «Вантаж без маркування» (1984) з’явився герой на ім’я Вовчик. А через два роки Влад (уже взявши прізвище вітчима — популярного артиста Бориса Галкіна, який був для підлітка авторитетом, кого він прагнув наслідувати у всьому) знову приїхав на Кіностудію імені Олександра Довженка до режисера Муратова, який затвердив його на роль юнги Санді Прюля в картині «Золотий ланцюг» (1986). «Уже коли Владислав був на піку слави й приїжджав до Києва зніматися в серіалах, завжди телефонував, — пригадує Олександр Ігоревич. — Я запам’ятав його ніжним, чутливим хлопцем, хоча у нього було обличчя розбійника...»

Пізніше у фільмографії запитаного режисерами й улюбленого глядачами актора Влада Галкіна з’являться «Ворошиловський стрілок», «Далекобійники», «У серпні 44-го», «Майстер і Маргарита», «Диверсант», «Загибель імперії», «Котовський». Понад 50 ролей у кіно...

Ми були дуже добре знайомі з Владиславом: я робила про н ... Читати далі »

Столичный Молодой театр представил интернациональную премьеру "Той, Тот и другие" – результат совместных бдений с венгерским режиссером Беллой Меро. По мнению АНАСТАСИИ ГАЙШЕНЕЦ, абсурд творческой группе удался.

Киевский Молодой театр уже не первый год является лидером в продвижении международного интерактива не в фестивальном, а повседневном режиме работы. Если уж к нам и залетают некоммерческие театральные проекты, то чаще всего пристанище они находят именно под его крышей. И новая премьера "Той, Тот и другие" в постановке венгерского режиссера Беллы Меро стала очередным подтверждением реноме театра, открытого для культурного диалога.
Совместный украинско-венгерский проект стал продолжением сотрудничества Станислава Моисеева с венгерским театром им. Йокая. В 2008 году главный режиссер Молодого театра был приглашен в Венгрию, где поставил "Женитьбу" Николая Гоголя. Премьера спектакля состоялась в рамках инициированного театром им. Йокая проекта "Центральноевропейский театральный круг", главная идея которого – презентация творческих достижений семи соседних стран (Украины, Венгрии, Австрии, Хорватии, Румынии, Словакии и Сербии). Понятное дело, такие масштабные интеркультурные дилогии Молодому театру пока не по карману. Поэтому приглашение им на свою площадку венгерского режиссера Беллы Меро стало своего рода компромиссным вариантом ответного гостеприимства.

Пьеса "Той, Тот и другие" всемирно известного венгерского сатирика и абсурдиста Иштвана Эркеня является авторской адаптацией для сцены его повести ... Читати далі »